Тема 2. Економічна думка Середньовіччя.

1. Джерела економічної думки раннього Середньовіччя.

1.1. Економічна думка в країнах Західної Європи.

1.2. Економічна думка у Київській Русі.

2. Економічна думка в класичний період Середньовіччя.

3. Епоха ,,первісного нагромадження капіталу” і виникнення меркантилізму.

4. Ранній меркантилізм: зміст теорії та принципи економічної політики.

5. Пізній меркантилізм: зміст теорії та принципи економічної політики.

1. Джерела економічної думки раннього Середньовіччя

1.1. Економічна думка в країнах Західної Європи.

Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії (476 р.) до буржуазних революцій в Західній Європі (XVI – XVIII ст.) Для того часу характерним був феодальний спосіб виробництва. Панівною формою ідеології в країнах Західної Європи в епоху феодалізму був католицизм. Тому всі міркування авторів раннього і класичного періодів середньовіччя з економічних питань були утілені в релігійно-етичну форму, тобто основними джерелами економічної думки цього періоду були юридичні кодекси і церковні канони.

Економічні проблеми раннього Середньовіччя (V – X ст.) найбільш повне відображення знайшли у двох джерелах Франкського королівства: ,,Салічна правда” (Салічний закон) і ,,Капітулярій про вілли”.

В ,,Салічній правді” (початок VI ст.) – записах давнього звичаєвого права племені салічних франків, знайшли відображення проблеми общини у період розпаду родових відносин і виникнення майнової нерівності. З одного боку в цих записах проводиться думка про верховенство права общини на всі земельні угіддя (орну землю, ліси, луки) і запроваджуються серйозні обмеження на проникнення в общину сторонніх. З іншого боку, в ,,Салічній правді” знайшов відображення процес поступового виникнення індивідуально-родинної власності, формування класів, характерних для феодального суспільства. Так, в документі вже проводиться розмежування поняття рухомого та нерухомого майна. Рухоме майно можна було віддавати у заставу і передавати у спадок найближчим родичам. Крадіжки його каралися штрафами. Раби вважалися майном пана, і тому за вбивство раба сторонньою людиною треба було сплатити господарю відповідну компенсацію. Тоді як. на всі земельні угіддя (нерухоме майно) верховенство права завжди належало громаді, хоча в той же час існували численні різновиди індивідуальних прав на володіння різноманітними його видами. Після занепаду Франкської держави (IX ст.) “Салічна правда” втратила своє практичне значення.

В ,,Капітулярії про вілли” (початок IX ст.) вже нема згадки про общину, а дається уявлення про організацію і управління вотчиною, заснованої на натуральному господарстві і кріпосній експлуатації селянства. Так, в ,,Капітулярії про вілли” мова йде про те, що монопольним власником землі вотчини є її володар, а населення вотчини повинно нести по відношенню до володаря встановлені повинності. Пропонувалось стягувати оброк в натуральній формі, створювати продуктові запаси і мати у кожній вотчині своїх ремісників. Також рекомендувалось продавати тільки надлишки сільськогосподарської продукції, а купувати те, що не вироблялося у вотчині. Таким чином, господарство вотчини мало, в основному, натуральний характер і було слабко пов’язане з ринком.