5. Принципові основи функціонального формування доходів

В економічній теорії проблеми утворення і розподілу факторних доходів завжди викликали великий інтерес і займала центральне місце. Те, що для власників ресурсів є доходом, для покупців цих ресурсів виступає у вигляді витрат. Так, наприклад, для власника робочої сили заробітна плата є доходом (платою за працю), а для підприємства – це одна із основних статей витрат виробництва. Але, слід відрізняти функціональне формування доходів від персонального розподілу доходів, яке являє собою розподіл сукупного доходу суспільства між окремими особами, сім’ями.

Функціональне формування доходів основане на теорії граничної продуктивності, яка дозволяє проаналізувати фактори, які впливають на попит на ресурси.

У зв’язку з цим, можна виділити загальні принципи формування попиту на будь-який ресурс.

1. Попит на ресурси є похідним попитом, тобто залежить від попиту на готові товари та послуги, які виробляються за допомогою даних ресурсів.

2. Похідний характер попиту на ресурси означає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від 2-х факторів:

а) продуктивності ресурсу при створенні товару;

б) ринкової вартості, або ціни товару, виробленого за допомогою даного ресурсу.

Іншими словами, ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товару високо оцінюваного суспільством, буде користуватися великим попитом. З іншого боку, попит на ресурс буде невисокий, якщо за допомогою його можна виробляти лише товар, який не користується великим попитом у покупців.

3. Ціна ресурсу. Для підприємця вона відноситься на витрати виробництва. Із порівняння віддачі від ресурсу з його ціною виводиться правило використання ресурсів. Зміст якого зводиться до того, що фірма буде застосовувати додаткові одиниці будь-якого ресурсу до тих пір, поки віддача від ресурсу у вигляді граничного продукту в грошовому вираженні буде перевищувати витрати на нього. Для умов досконалої конкуренції порівняння проводять з ціною ресурсів.

С

MRР = W

тосовно ринку робочої сили це правило означає, що фірма буде наймати робочих до точки, в якій ринкова ставка заробітної плати зрівняється з їхнім граничним продуктом в грошовому вираженні.

де: W (wage) – ставка заробітної плати.

4. Закономірності технологічного процесу. Ресурси зазвичай не використовуються окремо, а тісно взаємодіють між собою в процесі виробництва кінцевого продукту, тобто є взаємозамінними і можуть доповнювати один одного. Тому, попит на кожний вид ресурсу залежить від рівня цін на всі ресурси, а не тільки від ціни даного ресурсу.

Це основні принципі, які лежать в основі формування попиту на ресурси. Із їхнього аналізу витікає, що невід’ємною ознакою конкурентної ринкової економіки є економічна справедливість. Згідно теорії граничної продуктивності, робочий отримує доход, рівний його граничному вкладу в доход фірми. Простіше кажучи, робочому виплачують те, чого він вартий. По суті, ця економічна ознака співпадає з етичним принципом: “від кожного за здібностями, кожному за працею”. В цьому плані, теорією граничної продуктивності обґрунтовується чесне і справедливе формування і розподіл доходу через ринковий механізм. А так як ця теорія в рівній ступені, може бути застосовувана до будь-якого ресурсу: і до капіталу, і до землі, то розподіл всіх доходів в конкурентній економіці в цілому можна вважати справедливим.

Але існують серйозні моменти, які або викривляють дію функціонального формування доходів, або взагалі до них непридатна ця теорія.

1. Теорія граничної продуктивності ґрунтується на припущенні про конкурентні ринки, тобто мається на увазі, що обсяг виробництва фірми є незначним для того, щоб впливати на рівень ринкових цін. Якщо ж підприємство стає достатньо великим і може впливати на рівень ринкової ціни, то наявність додаткового продукту змушує його продавати всю вироблену раніше продукцію по більш низькій ціні. Це зв’язано з тим, що для монополіста крива загального ринкового попиту є одночасно і кривою попиту на його продукт. В результаті монополіст, щоб не знижувати ціну на продукцію, буде обмежувати обсяг її виробництва. Внаслідок цього він буде використовувати менше ресурсів, ніж якби він працював на конкурентному ринку. Тому, для всіх представників недосконалої конкуренції, що обмежують обсяги виробництва продукції, закономірна тенденція обмеження попиту на ресурси.

З іншого боку, якщо фірма домінує на тих ринках, на яких вона купує для себе ресурси, то вона може володіти монопольною владою і при покупці цих ресурсів. Економісти називають таку ситуацію “монопсонією”, що в перекладі з грецької означає “єдиний покупець”. В даному випадку фірма не намагається виконувати правило використання ресурсів. Найом додаткових робітників для такої фірми може привести до підвищення ринкового рівня заробітної плати для всіх найманих робітників і службовців фірми.

В сучасних умовах для протидії монопольній владі підприємців робітники об’єднуються в профспілки і різні профспілкові асоціації. Тому, процес укладання колективних договорів про заробітну плату фактично являє собою боротьбу за владу над розподілом доходу. В цій боротьбі ринкові сили і частка доходу від граничної продуктивності відходять на другий план.

2. Розподіл доходу у відповідності з теорією граничної продуктивності характеризується значною нерівністю. В першу чергу, це пов’язують з відмінністю самих економічних ресурсів. Наприклад, крім того, що всі люди мають різні генетичні здібності, вони ще стикаються з досить різними можливостями підвищувати свою продуктивність через систему освіти і перепідготовки.

По-друге, власність на ресурси також характеризується великою нерівністю. Багато хто володіє власністю як спадкоємець, а не в результаті своїх виробничих зусиль. Отже, і доход від спадщини на ресурси знаходиться в протиріччі з принципом: “від кожного за здібностями, кожному за працею”.

З іншого боку, спричинений ринковою системою розподіл доходів несправедливий в тому розумінні, що не гарантує кожній людині доход, який забезпечував би їй гідне життя поза залежністю від підсумків економічної діяльності. В даному випадку виникає необхідність втручання держави. Приймаючи на себе відповідальність за дотримання невід’ємного права людина на гідне життя, вона організовує відповідний перерозподіл доходів. Діючи в даному напрямі, держава разом з тим вирішує немало важливих проблем. А саме: підвищення доходів малозабезпечених верств населення, створення умов для нормального відтворення робочої сили, усунення диспропорцій в розподілі ресурсів, ослаблення соціального напруження в суспільстві і т.д.

Таким чином, в самому функціонуванні конкурентної ринкової економіки є механізм формування і розподілу доходів у відповідності з внеском кожного ресурсу в економічну діяльність, але різні суспільні умови можуть перекручувати дію цього механізму.