4.Оптимальне співвідношення ресурсів: правило найменших витрат і правило максимізації прибутку

Існування багатьох альтернативних можливостей, за яких різні сполучення між факторами виробництва забезпечують один і той же обсяг продукції, що випускається має важливе значення для підприємців. Вони шукають такі співвідношення факторів виробництва, при яких витрати виробництва будуть мінімальними. Досягти цієї мети можна лише в тому випадку, якщо успішно замінювати використання дорогих видів ресурсів більш дешевими до тих пір, поки не буде досягнута сама вигідна комбінація ресурсів, необхідних для виробництва даної кількості продукції.

При визначенні найкращого сполучення (поєднання) ресурсів, що забезпечує найменші витрати виробництва необхідно порівнювати ринкову ціну кожного ресурсу і граничний продукт, який виробляється за допомогою цього ресурсу. Покажемо це на умовному прикладі, інформація про який дана в таблиці 2.

Припустимо, що фірма для виробництва будь-якого товару, який продається в умовах конкуренції за 2 грн. за одиницю, застосовує 2 види ресурсів: працю і капітал. Використовуючи дані таблиці 2, визначимо яким повинно бути поєднання праці і капіталу, щоб забезпечити найменші витрати при виробництві 50 одиниць продукції.

Таблиця 2

Співвідношення праці і капіталу, що забезпечує найменші витрати і максимальний прибуток

Праця (ціна = 8 грн.)					Капітал (ціна = 12 грн.)
Кіль-кість ресур-су, од.	Кіль-кість продукції, од.	Валова виручка, грн.	Гранич-ний продукт (МР), од.	Граничний продукт в грошовому вираженні (MRP), грн.	Кіль-кість ресур-су, од.	Кіль-кість продук-ції, од.	Гранич-ний продукт (МР), од.	Валова виручка, грн.	Граничний продукт в грошовому вираженні (MRP), грн.
1	2	3	4	5	1	2	3	4	5
1	12	24	12	24	1	13	13	26	26
2	22	44	10	20	2	22	9	44	18
3	28	56	6	12	3	28	6	56	12
4	33	66	5	10	4	32	4	64	8
5	37	74	4	8	5	35	3	70	6

Для того щоб мінімізувати витрати необхідно в першу чергу використати той ресурс, у якого граничний продукт більший, замінюючи ним ті ресурси, у яких граничний продукт менший. В наведеному прикладі, сама висока віддача від використання першої одиниці капіталу (MP = 13), далі йде перша одиниця праці (МР = 12), друга одиниця праці (МР = 10) і друга одиниця капіталу (МР = 9). Використання цих ресурсів вже забезпечує випуск 44-х одиниць продукції. Необхідно виготовити ще 6 одиниць. Таку кількість продукції можуть забезпечити обидва ресурси: і праця, і капітал (їхні треті одиниці). При однаковій віддачі підприємець вибере, як правило, той ресурс, який дешевший, тобто працю. В результаті, для виробництва 50 одиниць продукції необхідно використати 3 одиниці праці і 2 одиниці капіталу. Саме таке поєднання забезпечить найменші валові витрати: 3 * 8 грн. + 2 * 12 грн. = 48 грн.

Витрати на одиницю продукції в даному випадку дорівнюють 0,96 грн. (48:50).

Але, як виходить із даних прикладу, виготовити 50 одиниць продукції можна використовуючи і інші співвідношення праці і капіталу. Наприклад, 5 одиниць праці і 1 одиницю капіталу, але тоді валові витрати складуть 52 грн. (витрати на одиницю продукції – 1,04 грн.), або ж 2 одиниці праці і 3 одиниці капіталу – валові витрати також 52 грн.

Таким чином, спочатку було вибране таке співвідношення ресурсів, яке забезпечує найменші витрати при виробництві 50 одиниць продукції. Так відбулося тому, що в своєму виборі ми керувалися не тільки граничною продуктивністю ресурсів, але і їх ціною. І в кінцевому результаті, вийшло, що остання гривна, витрачена на кожний ресурсу, забезпечує однаковий граничний продукт. Інакше кажучи, віддача від останньої вкладеної одиниці грошей однакова.

Із вище сказаного можна сформулювати правило найменших витрат: витрати виробництва будь-якого обсягу продукції будуть мінімальними, якщо відношення між граничним продуктом і ціною однакове для всіх застосовуваних ресурсів.

У випадку використання тільки двох ресурсів – праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли виконується наступне рівняння:

д е: MP_L (marginal product labor) – граничний продукт праці;

MP_С (marginal product сapital) – граничний продукт капіталу;

P _L , P_C – ціна праці і ціна капіталу.

В даному прикладі це рівняння виконується:

Т оді як, при використанні 5 одиниць праці і всього однієї одиниці капіталу воно не виконується:

Це означає, що для того, щоб знизити витрати при виробництві 50 одиниць продукції необхідно застосовувати більше капіталу і менше праці. Якщо здійснювати таким чином заміщення праці капіталом, дія закону спадаючої віддачі проявиться в пониженні граничного продукту праці. Так буде відбуватися до тих пір, поки не встановиться рівновага, при якій витрати будуть найменшими і тому подальше заміщення завершиться. Отже, правило найменших витрат характеризує процеси, які відображені в кривій витрат виробництва фірми.

Таким чином, знаючи технологічні закономірності у виробничому процесі можна визначити, як буде складатися попит на кожний із факторів виробництва – працю або капітал за різних можливих умов виробництва. Але при цьому слід відмітити, що ринки ресурсів реагують на дійсні зміни попиту, а не на різноманітні можливості зміни обсягу продукції, що виробляється.

Існує багато різних рівнів виробництва, при яких фірма може виробляти продукт з найменшими витратами. Але є всього один – єдиний рівень обсягу виробництва, який забезпечує максимальний прибуток. Тому, щоб максимізувати прибуток недостатньо тільки мінімізувати витрати.

При максимізації прибутку самим важливим є не фізичний обсяг граничного продукту, а сума грошей, отримана від реалізації цього граничного продукту. Виробник почне нарощувати обсяг виробництва тільки в тому випадку, якщо додатковий продукт можна буде продати.

Із аналізу ціноутворення на ринках готової продукції відомо, що обсяг випуску, що забезпечує максимальний прибуток, можна досягти, у разі виконання рівності граничної виручки граничним витратам.

MR = MC

А

MRР = MRC

налогічно виводиться і правило максимізації прибутку з точки зору витрат на ресурси. За основу береться правило використання ресурсів, згідно якого кожний додатковий ресурс застосовується фірмою до тих пір, поки віддача від його використання в грошовому вираженні перевищує витрати.

Д

MRC = Р

ля умов досконалої конкуренції витрати на залучення кожного додаткового ресурсу дорівнюють його ціні.

Тоді правило максимізації прибутку буде мати вигляд: фірма застосовує співвідношення ресурсів, що забезпечує максимальний прибуток в тому випадку, якщо ціна на кожний ресурс дорівнює його граничному продукту в грошовому вираженні. Для двох ресурсів – праці і капіталу – це правило можна записати так:

С лід звернути увагу, що в даному рівнянні недостатньо, щоб граничні продукти в грошовому вираженні обох ресурсів були пропорційні їх цінам: MRP повинні дорівнювати їх цінам, тільки тоді їх відношення буде дорівнювати одиниці.

Визначимо, чи виконується правило максимізації прибутку в наведеному прикладі при виробництві 50-ти одиниць продукції. Звичайно ж, ні. Застосовуючи 3 одиниці праці і 2 одиниці капіталу фірма недовикористовує обидва ресурси, тобто, як праця, так і капітал споживаються в менших кількостях, чим це необхідно для отримання максимального прибутку. Тільки при використанні 5 одиниць праці і 3 одиниць капіталу виробляється обсяг продукції, що забезпечує максимальний прибуток.

Випуск продукції = 65 одиниць

Валова виручка фірми = 130 грн. (65 * 2 грн.)

Валові витрати = 76 грн. (5 * 8 + 3 * 12 грн.)

Прибуток фірми = 130 – 76 = 54 грн.

В икористання такої кількості і в такій пропорції ресурсів (5 одиниць праці і 3 одиниць капіталу) задовольняє правилу максимізації прибутку.

Щоб впевнитись, чи є прибуток фірми у 54 гривні максимальним для даного прикладу, можна проекспериментувати з іншими співвідношеннями праці і капіталу.

С лід також відмітити, що фірма, яка застосовує співвідношення ресурсів, що забезпечує максимальний прибуток, в той же час виробляє продукцію із найменшими витратами. Тобто, якщо виконується правило максимізації прибутку, то автоматично виконується і правило найменших витрат.

Для 5 одиниць праці і 3 одиниць капіталу.

Таким чином, оптимальне співвідношення ресурсів забезпечується тоді, коли фірма намагається випускати обсяг продукції, що максимізує її прибуток. Саме таке їх співвідношення характеризує величину попиту на ресурси.