20

Тема 12. Виробництво і попит на економічні ресурси

1. Значення та особливості формування цін на ресурси.

2. Похідний характер попиту на економічні ресурси.

3. Цінова еластичність попиту на ресурси і зміна попиту в цілому.

4. Оптимальне співвідношення ресурсів: правило найменших витрат і правило максимізації прибутку.

5. Принципові основи функціонального формування доходів.

1. Значення та особливості формування цін на ресурси

Організація будь-якого виробництва, і в цілому будь-якої господарської діяльності, вимагає залучення ресурсів. Для цього фірми виходять на відповідні ринки і купують необхідні їм економічні ресурси, якими прямо або опосередковано володіють і являються постачальниками домогосподарства.

Ринки ресурсів багато в чому схожі на ринки товарів та послуг. Тут також діють закон попиту і закон пропозиції і функціонує, в принципі, той же механізм руху товарів та доходів. Але є одна суттєва відмінність: на ринку ресурсів споживачем стає той суб’єкт, який на товарному ринку є виробником, що реалізує свій вироблений продукт, і навпаки, ті, хто були споживачами товарів та послуг тепер виступають в ролі постачальників економічних ресурсів. Тобто, суб’єкти економіки на даному ринку міняються ролями.

Таким чином, ресурсні ринки – це ринки, де фірми купують економічні ресурси, необхідні для організації і продовження процесу виробництва товарів та послуг. На цих ринках фірми виступають в ролі покупців, що створюють попит, а в ролі продавців представлені домогосподарства, які пропонують ресурси.

Виділяють кілька взаємозв’язаних причин, які обумовлюють необхідність вивчення формування цін на ресурси.

1. Ціни на ресурси сприяють розподілу рідкісних економічних ресурсів серед різних галузей і фірм.

Розуміння механізму впливу цін на ресурси на їх розміщення особливо важливе у зв’язку з тим, що в ринковій економіці, яка розвивається, ефективний розподіл ресурсів з часом визиває безперервне переміщення їх між альтернативними варіантами використання.

2. Ціни на ресурси впливають на вибір підприємцем технології виробництва товарів.

Для фірми ціни на ресурси є витратами виробництва. Тому, щоб отримати максимум прибутку вона повинна виробляти найбільш вигідну, доходну продукцію з найбільш ефективним поєднанням найменш дорогоцінних ресурсів. При даному рівні технології саме ціни на ресурси визначають, яку кількість цих ресурсів може бути використано у виробничому процесі.

3. Ціни на ресурси є основним фактором, який визначає рівень грошових доходів.

Витрати підприємців, пов’язані з придбанням економічних ресурсів, виступають у вигляді доходів (заробітної плати, ренти, відсотка і прибутку) домогосподарств, які пропонують людські та майнові ресурси, що знаходяться в їхньому розпорядженні.

Окрім вищеназваних об’єктивних причин існує ще велика кількість етичних аспектів і проблем економічної політики, що випливають із ціноутворення на ринках ресурсів. Зокрема, аморальний підхід до встановлення цін на ресурси призводить до значної нерівності в розподілі особистих доходів. У зв'язку з цим, дуже складним є питання про розмір часток національного доходу, які отримують конкретні соціальні групи населення. Основне протиріччя тут між так званими “трудовими” доходами найманих робітників і “нетрудовими” доходами капіталістів і землевласників. Втручання держави в цю область може бути дуже великим. Воно пов’язане з встановленням і стягненням податків на доходи та майно, наданням дотацій і субсидій фірмам та домогосподарствам, встановленням законодавчого мінімуму заробітної плати, потолка (стелі) цін на товари та ін.

В цілому економісти єдині в тому, що ціноутворення і використання економічних ресурсів (факторів виробництва) є феноменом попиту і пропозиції. Але, між ними існують значні розбіжності з приводу відхилень на конкретних ринках ресурсів від звичайних ринкових принципів ціноутворення. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на ринкові сили попиту та пропозиції можуть впливати (або навіть їх витісняти) політика і практичні заходи держави, фірм і профспілок, не кажучи вже про велику кількість інституціональних факторів.