Порівняння даних про рівень сформованості розуміння художнього оповідання слабочуючими учнями 5-7 класів у констатувальному і контрольному експериментах (у %)

Констатувальний експеримент Контрольний експеримент

%

%

Умовні позначення

%

Кількісні дані свідчать, що значна частина слабочуючих дітей 5 класу (15%), 6 класу (19%), 7 класу (22%) виконали завдання на найвищому, VI рівні. 25% учнів 5 класу, 26% учнів 6 класу, 34% учнів 7 класу виконали завдання на V рівні. На IV рівні виконали завдання 10% дітей 5 класу, 12% - 6 класу, 22% - 7 класу. Дані свідчать, що основна частина слабочуючих дітей 5 класу (50%), 6 класу (57%) і 7 класу (78%) адекватно розуміли текст художнього оповідання після реалізованого експериментального навчання.

Отже, розроблений педагогічний підхід, що базується на врахуванні структури відповідної типології художнього оповідання, узагальнених і конкретних уміннях, на „поверховій”, „основній” і „глибинній” структурах тексту, надав можливість удосконалити процес розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями на актуальному рівні розвитку мови і мовлення.

Проведене дослідження надало можливість узагальнити дані і представити їх у таких висновках:

1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної, психолінгвістичної спеціальної літератури та сучасних підходів до проблеми розуміння, зокрема текстів, засвідчив інтерес дослідників і практиків до проблеми особливостей розуміння текстів художніх творів. Доведено, що в умовах значної затримки розвитку мови і мовлення підвищення рівня розуміння художніх оповідань може лежати в площині контекстного розуміння, на що і мають бути спрямовані іноваційні сурдопедагогічні технології.

2. Вперше розуміння художнього оповідання розглянуто з системної цілісної позиції, яка включає: а) аналіз художнього оповідання як текстового утворення і як художнього твору, б) динамічного процесу і як результату рівня розуміння слабочуючих учнів, в) залежність рівня сформованості розуміння від результативності реалізації педагогічних технологій.

3. Використаний у дослідженні системний підхід до аналізу розуміння художнього оповідання чуючими і слабочуючими дітьми 5-7 класів, надав можливість отримати нові фактичні дані щодо психолінгвістичної структури художнього оповідання, які відбираються для читання дітьми зі зниженим слухом. Встановлені дані свідчать, що з психолінгвістичної точки зору у структурі художнього оповідання, як художнього тексту, для читання чуючими дітьми достатньо оперувати у навчальному процесі „поверховою” і „глибинною” структурами, в той час, як підтверджують дані проведеного дослідження та спеціально організованого навчання слабочуючих дітей на актуальному рівні розвитку мови і мовлення, має враховуватись додаткова, третя – „основна” (або „перехідна”) структура, опора на яку розширює можливості слабочуючих дітей у відтворенні інформації, закладеної у художньому оповіданні.

4. Розуміння художніх оповідань можна розцінювати як процес, спрямований на адекватне відтворення прочитаного, що детерміновано структурою тексту. В свою чергу адекватність опосередкована уміннями виділяти змістову та смислову інформацію твору.

5. Зафіксовано 6 рівнів сформованості умінь розуміння художніх оповідань, а саме: елементно цілісний неадекватний; основний цілісний неадекватний; фрагментарно цілісний неадекватний; частково цілісний адекватний; неповно цілісний адекватний; повно цілісний адекватний. Результати експериментального дослідження показали, що критеріями розмежування у рівнях розуміння художніх оповідань виступають: виділення системи образів; відтворення сюжетної лінії; встановлення ідейно-тематичного навантаження.

6. Встановлена відмінність між чуючими і слабочуючими дітьми, яка не знаходиться у площині розвитку мови і мовлення та пов’язаної з ними результативності розуміння художнього оповідання, і яка полягає у контексності розуміння, проявляється у наявності 6 рівнів протікання процесу розуміння художнього оповідання у слабочуючих дітей і 2 вищих рівнів – у чуючих дітей.

7. Експериментально встановлено, що рівень розуміння художніх оповідань пов’язаний із сформованістю виявлених у дослідженні 9 узагальнених і відповідних їм 36 конкретних умінь.

8. В дослідженні виділено 6 основних типів художніх оповідань, якими є: „послідовні оповідання”, „проекційні оповідання”, „розмежувальні оповідання”, „прості оповідання”, „віртуально-чарівні оповідання”, „гуманістичні оповідання”.

9. Запропонований педагогічний підхід, апробований у формувальному експерименті, показав ефективність його впливу, що підтверджується даними контрольного експерименту, в якому зафіксовано підвищення рівня розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів повного висвітлення проблеми особливостей розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів. Залишилися поза завданнями такі питання як: проектування навчання, індивідуальні особливості розуміння інших художніх типів текстів, уміння сурдопедагогів за вказаними критеріями здійснювати відбір текстів, структура рекомендацій щодо складання підручників з літератури для учнів 5-7 класів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено у таких одноосібних публікаціях автора:

1. Круглик О.П. Теоретичні підходи та методика діагностики розуміння оповідань учнями з вадами слуху 5-7 класів // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – Вип. 2. – С. 22-26.

2. Круглик О.П. Мотивація слабочуючих учнів до читання художніх творів // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005.–Вип. 4.– С.152-158.

3. Круглик О.П. Теоретичне підґрунтя розуміння текстів глухими і слабочуючими дітьми // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д.Максименка, М.Л.Смульсон.– К.: Міленіум, 2006. – Т.8. – Вип.2. – С. 87-93.

4. Круглик О.П. Проблема розуміння текстів в сурдопедагогічних дослідженнях // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод.зб.: Вип.8. Т.І / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К., 2006. – С. 188-192.

5. Педагогічні умови розуміння художніх оповідань учнями з вадами слуху // Дефектологія. – 2007. – № 2. – С. 52-56.

6. Oksana Kruglyk. The professional competence of a teacher on a text comprehension // Competences and teacher competence: Proceedings. – Osijek, 2007. – P.277-282.

7. Круглик О.П. Особливості розуміння текстів дітьми з вадами слуху // Актуальні проблеми психологічної служби в системі освіти: Зб. наук. праць. – Херсон: Персей, 2001. – С. 213 – 215.

8. Круглик О.П. Аналіз текстів у психолінгвістиці. // Актуальні проблеми теорії та практики спеціальної психології: Зб. наук. праць. – Херсон, 2004. – С. 69-73.

9. Круглик О.П. Художнє оповідання та педагогічні підходи до його вивчення в спеціальній школі // Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи. Матеріали І Кримської конференції. – Сімферополь, 2005. – С. 94- 99.

10. Круглик О.П. Особливості розуміння літературних текстів дітьми з вадами слуху // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. – К.: Університет “Україна”, 2003. – С. 150-151.

11. Круглик О.П. Сучасні підходи до аналізу художніх оповідань учнями з вадами слуху // Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. – К., 2005. – С. 338-340.

12. Круглик О.П. Психолого-педагогічна діяльність вчителя при навчанні дітей розумінню текстів // Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. – К., 2006. – С. 208-209.