18

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Круглик Оксана Петрівна

УДК 376.353.016:82

Особливості розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному педагогічному університеті

імені М.П.Драгоманова

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор

Фомічова Людмила Іванівна,

Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова,

кафедра сурдопедагогіки, завідувач;

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Тарасун Валентина Володимирівна,

Інститут спеціальної педагогіки

АПН України,

лабораторія діагностики і психічного розвитку дитини, завідувач;

- кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Лебедєва Леніна Сергіївна,

пенсіонерка

Захист відбудеться “23” жовтня 2007 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9)

Автореферат розіслано “22” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У навчанні слабочуючих дітей провідна роль належить текстам, які використовуються у кожному навчальному предметі в спеціальній школі. Уміння, що забезпечують розуміння наданої інформації, є запорукою успішності засвоєння знань окремих наук. Тому, у спеціальному навчанні слабочуючих дітей уроки читання і літератури набувають особливого значення, оскільки у навчальному процесі розуміння художніх творів здійснюється не лише через ознайомлення зі змістом і розширення досвіду, а й формуються фундаментальні уміння аналізувати тексти. З еталонами художніх творів, такими, як казки, байки, вірші, оповідання слабочуючі учні починають зустрічатися вже на початковому етапі навчання на уроках читання. У подальшому, на уроках літератури у старших класах, вміння, набуті учнями при роботі над художніми оповіданнями, відіграють значну роль в когнітивному, мовленнєвому, літературному, творчому розвитку дітей з вадами слуху. Разом з тим, художні оповідання, маючи свою специфіку як авторські художні тексти, є заскладними для слабочуючих учнів 5-7 класів, перш за все, не з точки зору мовленнєвого матеріалу (значення окремого слова, конструкції речення), а з позиції виділення смислу тексту за контекстом.

Зважаючи на значущість текстів для розвитку слабочуючих дітей та необхідність контекстного виділення смислу, у даному дослідженні вважаємо за доцільне вивчити додаткові до вербальних фактори, які впливають на уміння слабочуючих дітей розуміти художнє оповідання як тип художнього твору за контекстом в цілому. Як наслідок цього, в залежності від рівня розвитку у слабочуючих дітей уміння розуміти художнє оповідання як вихідний тип художнього твору, вони стають у подальшому підґрунтям правильного, цілісного відтворення змісту літературних художніх творів більшого ступеня складності, зокрема, більших за обсягом і складніших за конструкцією художніх творів, таких як роман, епопея, повість, драма тощо.

Отже, наукове дослідження особливостей розвитку умінь аналізувати і розуміти художні оповідання слабочуючими учнями 5-7 класів, які виступають запорукою сформованості контекстного розуміння, є актуальною науковою проблемою. Результати дослідження нададуть можливість розробити навчальні сурдопедагогічні технології, які на актуальному рівні розвитку мови і мовлення у слабочуючих дітей ефективно вплинуть на підвищення рівня розуміння художніх оповідань і забезпечать у подальшому розширення можливостей оперувати текстовою інформацією в цілому та підготують до оволодіння художніми творами специфічних конструкцій.

Саме тому, тема “Особливості розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів” є актуальною, теоретично і практично значущою і водночас недостатньо розробленою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова у галузі корекційної педагогіки і є складовою теми: “Навчання, виховання, соціальна та трудова адаптація дітей з вадами психофізичного розвитку”, затвердженої вченою радою університету (протокол № 5 від 27 січня 2005 року).

Тему дисертаційного дослідження узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 24 квітня 2007 року).

Об’єктом дослідження є процес навчання розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів на актуальному рівні розвитку мови і мовлення.

Предметом дослідження є особливості розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями 5-7 класів на актуальному рівні розвитку мови і мовлення та врахування їх в навчальному процесі.

Мета дослідження – розробити сурдопедагогічні технології та визначити умови удосконалення ефективності педагогічного впливу на підвищення рівня розуміння художніх оповідань слабочуючими учнями на уроках української літератури в 5-7 класах.

Відповідно до мети поставлені такі конкретні завдання:

1. Проаналізувати сурдопедагогічні, педагогічні, психологічні, психолінгвістичні наукові підходи щодо аналізу процесів розуміння художніх оповідань, читання та структури тексту.

2. Розробити методики констатувального та формувального експериментів з вивчення рівня сформованості в слабочуючих учнів 5-7 класів уміння розуміти художні оповідання на актуальному рівні розвитку мови і мовлення.

3. Виділити показники, критерії та рівні сформованості досліджуваних умінь у слабочуючих учнів.

4. Виявити у процесі експериментального вивчення особливості розвитку у слабочуючих учнів 5-7 класів процесу розуміння художніх оповідань.

5. Здійснити експериментальну перевірку дієвості та ефективності цілісної системи сурдопедагогічного впливу на рівень розвитку розуміння художніх оповідань.

Теоретико-методологічні засади дослідження становили: положення про педагогічні умови реалізації іноваційних технологій в освітньому просторі України (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, М.І.Шкіль); положення про контекстно-когнітивну складову процесу розуміння змісту прочитаного (М.М.Бахтін, А.А.Брудний, А.О.Вербицький, М.І.Жинкін, В.В.Занков, С.О.Зиков, Г.С.Костюк, Н.Г.Морозова, С.Л.Рубінштейн, А.О.Смірнов, О.М.Соколов, Ж.І.Шиф, ін.); теорія структури тексту (В.Я.Пропп, Н.В.Чепелєва); теорія діяльності та знакового опосередкування розвитку (Л.С.Виготський, С.О.Зиков, О.М.Леонтьєв, Л.І.Фомічова); теорія корекційної складової навчання дітей з психофізичними вадами (В.І.Бондар, В.М.Синьов, Л.І.Фомічова, М.К.Шеремет); системний підхід до розвитку дитини з вадами слуху (С.О.Зиков, А.М.Гольдберг, Т.В.Розанова,); теорія інтеграції та соціалізації осіб з психофізичними вадами (В.І.Бондар, В.В.Засенко, К.В.Луцько).

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературно-наукових джерел; експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний); аналіз матеріалізованих продуктів діяльності і спостереження; методи статистичної обробки даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження проводилося протягом 2000-2006 років на базі загальноосвітніх шкіл для дітей зі зниженим слухом міст: Києва, Миколаєва, Миргорода, Одеси, Чернівців, Чернігова, Хуста та у загальноосвітній школі для чуючих дітей №163 м. Києва. В констатувальному експерименті (2000–2006рр.) брали участь 327 слабочуючих учня та 83 чуючих учня 5-7 класів; у формувальному експерименті (2003–2006рр.) – задіяно 59 слабочуючих учнів 5-7 класів. За результатами констатувального, формувального та контрольного експериментів зібрано і проаналізовано в цілому більш, ніж 10 тис. протоколів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше в сурдопедагогічних дослідженнях виявлено резервні педагогічні можливості з підвищення у слабочуючих дітей рівня розуміння художніх оповідань на актуальному рівні розвитку мови і мовлення. Розкрито педагогічні чинники, що безпосередньо визначають рівень розуміння слабочуючими учнями 5-7 класів художніх оповідань, які полягають у двох взаємозалежних структурних складових, а саме: конструкції та художньої складової тексту художнього оповідання і рівня адекватності відтворення твору в процесі та результаті його розуміння.

Одержано нові дані, які розкривають особливості розуміння слабочуючими учнями 5-7 класів художніх оповідань і полягають у наявності 6 рівнів розуміння. Експериментально доведена пряма залежність рівня розуміння художнього оповідання від його структури, яка відображена у встановленій типології творів. З’ясовано, що у структурі художнього оповідання доцільно враховувати додаткову „основну”(або „перехідну”) структуру тексту.

Уточнення і подальшого розвитку набув педагогічний підхід (трансформований у навчальні технології), який забезпечує підвищення рівня розуміння слабочуючими учнями 5-7 класів художніх оповідань та полягає у формуванні зафіксованих, описаних і експериментально апробованих узагальнених і конкретних умінь розкривати смисл художнього оповідання.

Практичне значення дослідження базується на розробленій і експериментально апробованій сурдопедагогічній технології, трансформованій у методику навчання, яка дозволяє на актуальному рівні розвитку мови і мовлення у слабочуючих дітей підвищити рівень розуміння художнього оповідання.

Узагальнені і конкретні уміння лягли в основу типології оповідань, яка може бути використана при відборі текстів для читання слабочуючими учнями 5-7 класів. Показана залежність поетапності і поступовості у навчанні, яка пов’язана з переходом від простого аналізу тексту до складного, що проявляється у співвіднесенні дев’яти узагальнених умінь і відповідних їм тридцяти шести конкретних умінь за структурою тексту („поверховою”, „основною”, „глибинною”) та типами художніх оповідань.

Запропонований педагогічний підхід може бути використаний: у навчанні чуючих дітей на більш ранньому віковому періоді, при підвищенні кваліфікації вчителів мови і літератури, у процесі підготовки студентів-сурдопедагогів при викладанні таких дисциплін, як „Сурдопедагогіка”, „Спецметодика літератури”, „Вікова сурдопсихологія”; методика може бути рекомендована авторам підручників та батькам дітей з вадами слуху.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних положень, адекватністю використаних методів меті і завданням дослідження, поєднанням якісного і кількісного аналізу, експериментальною перевіркою та узагальненням отриманих емпіричних даних.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дослідження та фактичний матеріал, що їх підтверджує, апробовано у доповідях на 16 наукових конференціях різних рівнів: 1) міжнародних наукових конференціях: „The International scientific colloquium competences and teacher competence” (Республіка Хорватія, Osijek, 2007), “Актуальні проблеми корекційної педагогіки та спеціальної психології” (Київ, 2004), “Другі міжнародні Драгоманівські читання” (Київ, 2006), “Актуальні проблеми навчання і виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2003, 2005, 2006); 2) всеукраїнських наукових конференціях: „Всеукраїнських педагогічних читаннях” сурдопедагогів (Херсон, 2004; Київ, 2005; Ужгород, 2006; Миколаїв, 2007), “Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України” (Ялта, 2006); 3) науково-практичних конференціях: “Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи” (Сімферополь, 2005), “Інтеграція людей з обмеженими можливостями в освітній простір України” (Ялта, 2006); 4) звітно-наукових конференціях НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2004, 2006, 2007).

Публікації. Матеріали дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, із них 5 статей опубліковано у науково-фахових виданнях, 4 – статті у збірках матеріалів науково-практичних конференцій, 3 тез доповідей.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (263 найменування, із них 22 іноземних), 4 додатків на 52 сторінках. Робота містить 16 таблиць, 1 рисунок, 3 схеми. Загальний обсяг дисертації складає 253 сторінки, із них 176 сторінок основного тексту.