Хоспіси

Вперше хоспіси були засновані католицькими монахинями в Ірландії в ХVII столітті. В США вони виникли приблизно 20 років тому і кількість їх становить біля 1850. Спочатку термін “хоспіс” означав тимчасове безпечне місце для мандрівників, в якому вони отримували їжу, могли зігрітись, влаштуватись на нічліг. Пізніше хоспіси планувались як лікарні для вмираючих хворих. Зараз сновним завданням хоспісів є забезпечення нормальних умов хворим на невиліковні хвороби, термін життя яких обмежений днями, тижнями або декількома місяцями. Основним кредом хоспіса  є філософія, згідно з якою вмирання визнається як нормальний життєвий процес, а тому всі заходи повинні бути спрямовані на підтримання належної якості життя хворих в термінальній стадії хвороби. Це забезпечується цілодобовим чергуванням і обслуговуванням команди професіоналів (лікарі, медсестри, дієтологи, психологи, священники, страхові агенти) і підготовлених добровольців. Поведінка і дії персоналу, вся атмосфера хоспіса повинні бути пронизані оптимізмом, спрямовані на підтримку настрою хворих, підкреслювати повагу до них. Шанобливе і ввічливе ставлення до хворих надає їм впевненості у своїх силах, є запорукою душевного спокою.В перелік основних заходів лікування і догляду за хворими входять харчування (у т. ч. через зонд), симптоматична терапія (у т.ч. знеболення), туалет хворих, парентеральне харчування, антибіотикотерапія, хіміотерапія і паліативна променева терапія. Середній термін перебування хворих в хоспісі 1-1,5 міс.

Існують три основні методи лікування:

        хірургічний (оперативна онкологія);

        променева терапія;

        медикаментозна терапія – включає хіміо- і гормонотерапію (терапевтична онкологія).

Раціональна комбінація цих трьох методів дозволяє досягти найкращих результатів лікування.

Морфологічна класифікація злоякісних новоутворів.

В основу цієї класифікації покладена назва тканини та клітинних елементів, з яких походить пухлина .

Розрізняють наступні групи злоякісних новоутворів:

Рак – об"єднує пухлини з епітелію, а саме: з плоского епітелію – плоскоклітинний рак із та без зроговіння; з залозистого епітелію - аденокарцинома різного ступеня зрілості: - G1- високого , G2- середнього, G3 –низького ступенів диференціації та G4 – недиференційований аденогенний рак; дрібноклітинний рак як форма недиференційованого раку.

Саркома – злоякісна пухлина із сполучної тканини. Її назва узгоджується з тими клітинними елементами сполучної тканини , з яких вона росте : фібро-, хондро-, остео-, рабдоміо- і лейоміосаркоми, ліпосаркома. Ростуть вони повільно, відрізняються низькою чутливістю до променевої та хіміотерапії, часто рецидивують за умов порушення абластики під час хірургічного їх лікування. Незрілі саркоми – класифікують за формою клітин – кругло-, поліморфноклітинна саркоми.

Гемобластози – злоякісні новоутвори системи крові, їх поділяють на а/ системні – лейкози та б/ пухлини. Пухлинні гематобластози представлені лімфогрануломатозом – хвороба Годжкіна та негоджкінськими лімфомами, які іноді ще називають гематосаркомами.

Пухлини з APUD – системи – апудоми /феохромоцитома, меланома, дрібноклітинний рак легенів, медулярний рак щитовидної залози, карциноїд/.

Рідкі форми: - з трофобласта - хоріонепітеліома - із ембріональних залишків – тератобластома, семінома

- із нервової тканини

- із судин.