Бердичівський медичний коледж

Реферат на тему:

«Організація онкологічної допомоги вУкраїні»

Підготувала 45 М група 1 бригада

2014 р.

План:

• Вступ

• Методи діагностики

• Основні завдання онкологічної служби

• Клінічні групи

• Роль МС

• Проф. огляди

• Питання деонтології

• Хоспіси

• Лікування

• Морфологічна класифікація злоякісних новоутворень

• Вірусно – генетична теорія виникнення раку

• Імунітет і рак

• Епідеміологія

• Фактори ризику виникнення раку

Онкологія – наука про пухлини, механізми розвитку пухлин, діагностування, лікування, профілактики.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

.

   В Україні сформована і функціонує струнка державна система організації онкологічної служби, яка займається всіма питаннями практичної і теоретичної онкології. Вона охоплює низку республіканських, обласних, міських онкологічних диспансерів і спеціалізованих відділень та науково-дослідних інститутів (онкологічних, рентгенорадіологічних). Станом на 2000 рік в нашій країні функціонує два науково-дослідних інститути онкологічного та рентгенологічного профілю і 45 онкологічних диспансерів. Крім того в спеціалізованій та загально-лікувальній мережі розгорнуто 92 радіологічних відділення (кабінети).Надійність і об’єктивність вивчення ураження населення злоякісними пухлинами, ефективність диспансерного контролю та онкологічної допомоги перш за все базується на достовірній інформації. З 1994 року в Україні діє національний канцер-реєстр, основна діяльність якого спрямована на накопичення і моніторинг (регулярне спостереження) та аналіз інформації про хворих на злоякісні пухлини, як на всій території України, так і в окремих регіонах. Отримана інформація може бути використана для вирішення різноманітних задач управління онкологічною службою. В обласних центрах функціонують обласні онкологічні диспансери – багатопрофільні медичні установи, здатні керувати організаційно-методичною роботою з онкології у регіоні та надавати спеціалізовану діагностичну і лікувальну допомогу онкологічним хворим. Вони, як правило, в своєму складі мають організаційно-методичне відділення, поліклінічно-диспансерне відділення, профільні клінічні відділення – хірургічне, гінекологічне, променеве, хіміотерапевтичне, торакальне, урологічне та інші. Крім того, в диспансерах розгорнуті діагностичні відділення або кабінети (ендоскопічне, УЗД, рентгенологічне, морфологічне, лабораторне тощо).

Основні завдання онкологічної служби:

-    забезпечення ранньої діагностики і комплексного лікування онкологічних хвороб та передпухлинних процесів;

-    диспансерне спостереження за хворими на злоякісні пухлини і передпухлинні захворювання;

-    організація та проведення профілактичних заходів щодо злоякісних пухлин;

-    вивчення причин несвоєчасної діагностики та неадекватного лікування злоякісних пухлин і прийняття заходів щодо їх усунення;

-    науково-практичні розробки та впровадження в практику нових методів діагностики та лікування злоякісних пухлин;

-    реалізація заходів з підвищення онкологічних знань у медичних працівників з вищою та середньою освітою;

-    протиракова пропаганда серед населення.

Хворі, в яких діагноз злоякісної пухлини встановлено вперше в житті, підлягають обов’язковій реєстрації. При цьому лікар повинен заповнити "Повідомлення про хворого з вперше в житті встановленим діагнозом раку чи іншого злоякісного новоутворення" (Форма № 090/У) і в триденний термін відправити його до онколога. У разі виявлення у хворого запущеної форми злоякісної пухлини заповнюють також "Протокол на випадок виявлення у хворого запущеної форми злоякісного новоутворення" (Форма № 027-2/У). Запущеними вважаються IV стадія пухлини, а при візуальних локалізаціях хвороби – III i IV стадії. До візуальних локалізацій належать:

        пухлини шкіри;

        пухлини губи;

        пухлини слизової порожнини рота;

        пухлини щитовидної залози;

        пухлини молочної залози;

        пухлини зовнішніх статевих органів;

        пухлини прямої кишки.

Вважається, що діагностика пухлин зазначених локалізацій не потребує особливих зусиль медиків, складних діагностичних маніпуляцій і дорогого технічного устаткування, і тому вимоги до діагностики є вищими. Однак, слід визнати, що поділ на візуальні і невізуальні локалізації пухлин є досить умовним. Так, наприклад, діагностувати рак щитовидної або молочної залози іноді буває значно важче, ніж рак стравоходу, шлунка чи товстої кишки. Останні локалізації пухлин, із впровадженням сучасної ендоскопічної техніки в медицину, також стають "візуальними". онкологічному закладі згідно з поданими документами хворого беруть на диспансерний облік. При цьому заповнюється "Реєстраційна карта хворого на злоякісне новоутворення" (форма № 030-6/о).

З позиції організації протиракової боротьби велике значення має не тільки встановлення стадії хвороби, але й визначення клінічних груп.

Поняття "клінічна група" передбачає єдину категорію обліку, яка характеризує стан хворого на даний конкретний період часу і визначає тактику лікування. Розрізняють наступні клінічні групи:

-         група Іа. Хворі з підозрінням на наявність злоякісної пухлини (підлягають дообстеженню);

-         група  Іб. Хворі з передраковими станами (підлягають оздоровленню);

-         група ІІ. Хворі на злоякісні пухлини, які підлягають спеціальному лікуванню;

-         група ІІа. Хворі на злоякісні пухлини, які підлягають радикальному лікуванню;

-         група ІІІ. Практично здорові, яким проведено радикальне лікування з приводу злоякісних пухлин і у яких не виявлено рецидивів і метастазів пухлини. Підлягають спостереженню і профілактичному лікуванню;

-         група ІV. Хворі із запущеною стадією хвороби, які підлягають паліативному і симптоматичному лікуванню.