- •Відношення людина – світ, основна проблема філософії
- •1. Проблема людини в філософії
- •2. Людина в історії філософської думки
- •3. Проблема розуміння світу та людини у філософії
- •4. Антична філософія: космоцентризм.
- •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокріта” в філософії античності.
- •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •8.Філософія Сократа
- •9.Ідеальна держава Платона
- •10. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки
- •11. Етика стоїків
- •Назви академії[ред. • ред. Код]
- •Києво-Могилянська академія
- •6.1.4. Система категорій
- •6.1.5. Трансцендентальна логіка
- •6.5.1. Людвіг Андреас Фейєрбах
- •6.5.2. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха
- •6.4.3. Діалектична логіка
- •6.4.4. Філософія природи
- •6.4.5. Антропо-соціальна філософія Гегеля
- •6.4.6. Вплив філософії Гегеля на духовне життя Німеччини
- •6.6.1.1. Карл Маркс
- •6.6.1.2. Філософська антропологія
- •6.6.1.3. Філософія історії
- •6.6.1.4. Концепція методу
- •6.6.1.5. Вплив філософії Маркса на світову філософію
- • Поняття діалектики, її основні принципи
- •Російська філософія XIX - початку XX ст.
- •Категорія буття та його місце у філософії
- •Категорія “буття” в філософії
- •Субстанція світу - філософська категорія
- •Рух, простір і час – атрибутивні властивості матерії. Соціальний простір та соціальний час як форми буття людей у культурі
- •Рух, простір і час – атрибутивні властивості матерії. Соціальний простір та соціальний час як форми буття людей у культурі
- •Поняття свідомості
- •Поняття свідомості та її структури: підсвідоме, розум, мислення.
- •Форми Суспільної свідомості
- •Проблема пізнання
- •Проблема істини в пізнанні
- •Глава п'ята пізнання 1. Проблема пізнання у філософії
- •Поняття соціального пізнання.
- •Чуттєве і раціональне в пізнанні
- •Погляд на науку як на соціокультурний феномен
- •Емпіричні та теоретичні методи пізнання.
- •15.1. От моделирования простых систем к моделированию сложных
- •15.2. Характеристики самоорганизующихся систем
- •15.3. Закономерности самоорганизации
- •Основні категорії філософії
- •1.1 Буття
- •1.2 Матерія
- •1.4 Простір і час
- •2 Взаємозв'язок категорій
- •2.1 Загальна зв'язок і взаємодія
- •2.2 Розвиток
- •2.3 Ідея закону
- •2.3.1 Динамічний закон
- •2.3.2 Статистичний закон
- •2.4 Одиничне, особливе і загальне
- •2.4.1 Одиничне
- •2.4.2 Одиничне і загальне - особливе
- •2.5 Частина і ціле, система
- •2.6 Зміст, структура і форма
- •2.7 Сутність і явище
- •2.8 Ідея причинності
- •2.9 Причина, умови і привід
- •2.10 Діалектичний і механістичний детермінізм
- •2.11 Необхідна і випадкове
- •2.12 Можливість, дійсність і вірогідність
- •Поняття методу й методології
- •Ідея розвитку у філософії
- •Основні глобальні проблеми сучасності і їх класифікація
- •Сутність і характер процесу глобалізації
- •Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку
- •Матеріальне виробництво
- •Основні сфери суспільного життя
- •Соціальна діяльність - Елементарні частини суспільства
- •Які причини та основні риси глобальної трансформації?
- •Людська діяльність
- •Структура діяльності
- •Людина як предмет філософії Загальний огляд
- •Історична довідка
- •2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині Сутність людини
- •Індивід – Особа – Індивідуальність
- •Передумови становлення людини й суспільства
- •Система соціалізації людини
- •Людина як предмет філософського аналізу
- •Проблема людини в історії філософії
- •Політична організація суспільства. Держава — центральна інституція
- •Основні ознаки демократичного політичного режиму
- •8.3. Типологія демократичних режимів (моделі демократії)
- •8.4. Форми демократичного правління
- •8.5. Сучасні концепції демократії
- •Поняття і ознаки правової держави
- •2. Мораль і право.
- •Що було б у випадку упущення деяких категорій моралі?
- •1. Сутність і походження релігії
- •2. Зв'язок релігії та духовної культури
- •3. Функції релігії та її роль в житті суспільства
- •Висновок
Поняття свідомості
Свідомість - це одне з основних понять філософії, соціології і психології, що означає здатність людини до ідеального відтворення дійсності за допомогою мислення; це вища форма психічного відображення і саморегуляції, що властива людині як суспільно-історичній істоті, пов'язана з мовою ідеальна сторона цілеспрямованої діяльності. Свідомість як психологічний і психофізіологічний феномен являє собою один із найскладніших і малозрозумілих проявів діяльності мозку. Єдиного розуміння того, що варто мати на увазі під цим поняттям, поки не існує. І разом з тим цей термін у різних контекстах широко використовується в повсякденній мові і науковій літературі. Можна виділити два основних, різних за змістом, розуміння терміна "свідомість". У найбільш простому розумінні вона являє собою простий стан бадьорості, можливість контакту з зовнішнім світом і адекватною реакцією на його події (те, що неможливе під час сну і порушується при деяких хворобах). Філософи і психологи розуміють під свідомістю вищий прояв психіки, пов'язаний з абстракцією, відділенням себе від навколишнього середовища і соціальних контактів з іншими людьми. Поєднує ці два підходи розуміння свідомості як світу суб'єктивних відчуттів, думок і почуттів, що утворюють духовний світ людини, її внутрішнє життя. Також у спрощеному розумінні свідомість ще розуміється як: 1) розум; 2) ясне розуміння чого-небудь; 3) думка про що-небудь, почуття, відчуття чого-небудь. З психофізіологічної позиції свідомість розуміють як психофізіологічний механізм контролю і довільної регуляції поведінки й діяльності, основна функція якого полягає в адекватному відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації організму до них. При цьому виконавчими структурами свідомості є ієрархічно організовані мозкові функціональні системи. Свідомість людини має суспільний характер, оскільки вона розвинулася в процесі спільної, суспільної трудової діяльності людей, разом зі становленням мовних функцій як засобу комунікації і передачі знань між людьми. Комунікативне походження свідомості, на думку П.В. Симонова, відображено в етимології цього слова: свідомість - це "спільне знання", знання разом з кимсь, тобто знання, що може бути передано іншій людині за допомогою мови, невербальних символів, художніх образів і може стати надбанням інших членів суспільства. Виділяють два види свідомості - індивідуальну і суспільну. Індивідуальна свідомість являє собою процес усвідомлення людиною явищ оточуючого світу і самої себе. Знання про оточуючий світ виражено у вигляді зовнішньої чи внутрішньої мови і має властивість абстрагування й узагальнення. Свідомість являє собою не просте відображення явищ оточуючого світу і знання про них, а й певне ставлення людини до цих явищ. Суспільна свідомість являє собою систему ідей, тих чи інших традицій,, поглядів, що панують у даному суспільстві, у певних умовах суспільного життя. Свідомість також є начебто соціальним контактом людини із самою собою, у процесі якого відбувається формування певного уявлення про себе, суб'єктивний образ свого Я. Це ставлення суб'єкта до свого усвідомленого буття позначають терміном самосвідомість.
