Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства Роль власності в системі економічних відносин

Відносини власності беруть свій початок у виробництві. Виробництво – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у виробництві.

Власність не лише результат та одна з істотних рис вир-ва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою вир-ва.

Виробниче присвоєння – це первинне та початок власності, подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчудження та вторинного присвоєння на стадіях розподілу та обміну.

Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті ек-чні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.

У характері поєднання факторів вир-ва відображається сукупність важливих соц-економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин.

Економічні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у вир-ві та розподілі об’єктів власності в кінцевому випадку визначається участю людей у виробничо-господарській діяльності. Право власності вторинне, похідне, однак шляхом законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні.

Права власності – санкціонована суспільством поведінка людей що до використання обмежених ек благ, тобто права власності визначають норми поведінки, формальні і не формальні правила, згідно з якими регулюється доступ до обмежених виробничих ресурсів і здійснюється ек діяльність в суспільстві. В цій теорії прав власності будь який обмін є обміном пучками правочиностей. Система прав власноті, що складається з 11 елементів, була впроваджена анг. Юристом Оноре: 1) право володіння. 2) користування . 3) упраління 4) право на дохід 5)на безпеку 6) право суверена на капітальну вартість 7) право на передачу благ у спадок 8)заборона на використання шкідливим способом 9) право на відповідальність 10) право на безстроковіть володіння 11) “ Зворочтій” характер прав власності.

2. Роздержавлення і приватизація власності в Україні

Виведення підприємств з державного управління й надання їм економічної свободи.

Шляхи роздержавлення власності.

1.Передача підприємств у власність трудових колективів.

2.Поділ державної власності між громадянами країни.

3.Продаж об’єктів державної власності громадянам і юридичним особам (недержавним)

Термін "'приватизація" дуже місткий. Він включає як приватну, так і особисту, трудову і нетрудову приватну власність. Останні не тільки відрізняються, але й мають багато спільного, можуть в умовах ринкової економіки перетворюватися одна в одну.

У процесі формування і розвитку ринкових відносин обов'язково відбуватиметься формування різних форм власності, зокрема приватної, отже, відтворюватиметься особиста трудова і нетрудова приватна власність за рахунок зменшення інших її видів.

Перетворення слід розуміти як перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Іноді приватизацію трактують як денаціоналізацію. Частково це так. Ці поняття нетотожні, хоча між ними є спільне. Денаціоналізація не завжди означає перетворення державної власності на приватну. Вона може перетворити державну власність на різні форми власності.