2.Джерела і рушійні сили економічного розвитку

Джерела економічної сфери різноманітні і не всі з них можна віднести до економічних, але без їхнього комплексного використання люди не зможуть реалізувати свої цілі та вподобання.

Джерелами суспільного економічного розвитку є:

по-перше, ресурси — природні, трудові, накопичені у виді засобів виробництва та споживання, фінансові і грошові;

по-друге, освіта, наука, інформація, інновації;

по-третє, організація економічних відносин, праці та виробництва, їхня продуктивність;

по-четверте, трудова, професійна і загальна культура;

по-п'яте, моральні установи та цінності, якими керується населення країни;

по-шосте, національна психологія і релігія.

Таким чином, джерелом суспільного прогресу поряд з матеріальними є й позаекономічні, нематеріальні чинники. Це духовна культура країни, моральні установи і цінності, своя національна етика та менталітет народу. Усі ці цінності обрана модель трансформації суспільства має обов'язково враховувати. Інакше велика частина населення з об'єктивних причин не зможе зрозуміти і сприйняти пропоновані владою заходи для реформування економіки, вона просто буде не готовою до цього через свою духовно-моральну, національно-психологічну сутність.

Не можна не погодитися з тими вченими, які вважають: головна причина руйнівних тенденцій в економіці та моральній сфері останніх років — ігнорування національної духовно-моральної специфіки народу. Досвід країн традиційної ринкової економіки, які спираються на протестанську етику, не можна автоматично переносити в зовсім далеке від неї середовище східнослов’янської цивілізації. Принаймні це тривалий процес, який за «500 днів» не може закінчитися успішно. Спроби форсувати його нічого, крім шкоди країні, народу, економіці не дадуть. Вітчизняний досвід підтверджує це з часів Петра І. Західна модель більшовицькими чи необільшовицькими методами ствердитися не може, бо вона загрожує самим основам цінностей країни. І справа тут не в нових спробах пошуку якогось особливого шляху, що вже принесли незліченні лиха країнам пострадянського простору. Йдеться про вибір моделі, яка відповідає фундаментальним духовно-моральним та економічним цінностям, властивим цій країні, її народу. Закон мінімальної трансформації, сформульований наукою, має об'єктивну основу. Справді, з усіх варіантів перетворень досягне мети той, хто дає можливість з найменшими витратами адаптувати суспільство до нових умов, які не загрожують фундаментальним цінностям певної цивілізації.

3.Економічні інтереси та їх класифікація

Економічний інтерес – форма вияву економічні потреби, усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити їх, об’єктивний спонукальним мотив економічної діяльності. Потреба-Інтерес- Діяльність

Суб’єкти економічних інтересів : індивід, домашнє господарство, колектив, держава

Об’єкти : економічного блага (товари послуги інформація).

За об’єктами класифікуються на майнові, фінансові, інтелектуальні.

За часовою ознакою: поточні, перспективні.

За важливістю: головні, другорядні.

Суб’єкти економічних відносин виражають специфічні економічні інтереси:

1) економічний інтерес домогосподарств : максималізація корисних благ з урахуванням існуючих цін та доходів.

2) економічний інтерес підприємців: максималізація прибутку, зниження витрат, підвищення конкурентноспроможності продукції.

3) економічний інтерес держави : реалізація потреб суспільства в цілому.

Всі ці інтереси дуже суперечливі між собою тому спосіб їх узгодження є дуже важливим. Можна навести такі приклади:а) субординоване підпорядкування одних інтересів іншим, як в командно адміністративній ек: державний інтерес- колективний – особистий б) координоване узгодження різнобічних інтересів усіх суб’єктів : інтерес споживача( головний)- інтерес виробника – державний – інтерес споживача – як у ринковій економіці. Саме взаємодія потреб та інтересів суб’єктів є рушійною силою економічного розвитку.