- •13. Соціально-забезпечувальні правовідносини, їх види та підстави виникнення
- •15. Соціально-страхові правовідносини
- •16. Юридичні факти, що породжують соціально-забезпечувальні правовідносини
- •17. Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин
- •18. Страховий стаж за правом соціального забезпечення
- •19. Спеціальний трудовий стаж та його значення для права соціального забезпечення
- •Розділ 5 суб’єкти права соціального забезпечення
- •20. Загальна характеристика суб’єктів права соціального забезпечення
- •23. Суб’єкти, які сприяють реалізації права на соціальне забезпечення
- •25. Соціальні страхові фонди як суб’єкти права соціального забезпечення
- •26. Пенсійний фонд України як суб’єкт права соціального забезпечення
23. Суб’єкти, які сприяють реалізації права на соціальне забезпечення
Залежно від підстави надання соціального забезпечення суб’єктів, які його надають, можна поділити на тих, які це роблять відповідно до законодавства, і тих, які надають його на добровільних засадах. Такими, що надають соціальне забезпечення відповідно до законодавства, є державні органи спеціальної компетенції; соціальні страхові фонди; спеціалізовані державні підприємства та установи.
Суб’єктами права соціального забезпечення є такі державні органи: Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; обласні і районні управління праці та соціального захисту; Фонд соціального захисту інвалідів; органи державної служби зайнятості. Основною функцією кожного з цих органів є надання населенню в межах своєї компетенції різних видів соціального забезпечення.
Важливими суб’єктами права соціального забезпечення можна вважати соціальні фонди. В Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування вони називаються цільовими страховими фондами. Це органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумулювання страхових внесків, контролюють використання коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Суб’єктами, для яких надання соціального забезпечення є законодавчо встановленим обов’язком, вважаються також спеціалізовані підприємства, установи та організації. До них належать протезно-ортопедичні підприємства, територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни та праці, дитячі будинки-інтернати, психоневрологічні інтернати тощо.
Серед суб’єктів, які надають соціальне забезпечення, необхідно виділяти тих, що надають його на добровільних засадах. Для юридичних осіб не існує жодних обмежень щодо можливості надання за рахунок власних коштів будь-якого виду соціального забезпечення. Вони можуть провадити свою діяльність шляхом встановлення додаткового пенсійного забезпечення, соціальних допомог та послуг у колективному чи трудовому договорах або в порядку благодійництва.
Суб’єктами, які сприяють у отриманні соціального забезпечення, вважаються юридичні особи, які здійснюють правовстановлювальну діяльність. До них належать: органи медико-соціальної експертизи, комісії із встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною, органи, які видають посвідчення, що підтверджують відповідний статус (посвідчення учасника бойових дій, посвідчення ветерана війни, посвідчення інваліда війни, посвідчення біженця, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи) тощо. Основним завданням діяльності цих суб’єктів у сфері соціального забезпечення є прийняття індивідуальних актів застосування норм права, які мають правовстановлювальний або правопідтверджувальний характер.
24. Державні органи як суб’єкти права соціального забезпечення
Державними органами, що є суб’єктами права соціального забезпечення, є: Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; обласні і районні управління праці та соціального захисту; Фонд соціального захисту інвалідів; органи державної служби зайнятості. Основною функцією кожного з цих органів є надання населенню в межах своєї компетенції різних видів соціального забезпечення. Головними повноваженнями цих суб’єктів є їх обов’язки саме в сфері соціального забезпечення громадян. Повноваження Міністерства праці та соціальної політики України визначаються Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1543. Основними завданнями Міністерства праці та соціальної політики України є:
1) участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу;
2) керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов’язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
3) розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;
4) забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі всіх видів державної соціальної допомоги, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;
5) забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю;
6) розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення;
7) розроблення заходів, спрямованих на подолання бідності, в тому числі проведення аналітичної роботи з моніторингу показників бідності та соціального розвитку.
На місцевому рівні державними органами, що наділені повноваженнями в сфері соціального забезпечення населення, є головні управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Правовою базою діяльності цих органів є Типове положення, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. № 790.
У сфері соціального забезпечення діють також спеціалізовані органи, до повноважень яких віднесено соціальне забезпечення окремих категорій громадян. Такими є державна служба зайнятості, що має своїм завданням соціальний захист безробітних, Фонд соціального захисту інвалідів, а також Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Державна служба зайнятості була утворена на базі існуючої раніше служби працевлаштування. Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 47, у структурі державної служби зайнятості є Державний центр зайнятості Мінпраці, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські і районні у містах центри зайнятості. Крім того до її складу входять центри організації професійного навчання незайнятого населення, центри професійної орієнтації населення та інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Особливістю правового статусу органів державної служби зайнятості є те, що вони, з одного боку, перебувають в управлінні Міністерства праці та соціальної політики, а з іншого — виконують відповідно до Закону "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Одним із суб’єктів права соціального забезпечення, на який законодавством покладено здійснення соціального захисту окремих категорій громадян, є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Назване Міністерство є розпорядником коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, який існує у вигляді окремого рахунку державного бюджету України і не є самостійним суб’єктом права. Суб’єктами права соціального забезпечення є також інші особи, які надають матеріальне забезпечення громадянам за рахунок цього Фонду.
Справами соціального захисту інвалідів займається в Україні Фонд соціального захисту інвалідів. Він діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1434. Цей Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. Основними завданнями Фонду є: участь у реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
