17. Об’єк­ти со­ці­аль­но-за­без­пе­чу­валь­них пра­во­від­но­син

Об’єк­та­ми со­ці­аль­но-за­без­пе­чу­валь­них пра­во­від­но­син вважа­ють­ся кон­крет­ні ма­те­рі­аль­ні бла­га, з при­во­ду яких во­ни ви­ни­ка­ють. І та­ки­ми заз­ви­чай є виз­на­че­ні за­ко­но­давс­твом ви­ди со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня. До них на­ле­жать: пен­сії, со­ці­аль­ні до­по­мо­ги, со­ці­аль­ні піль­ги та со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня. Кожен з цих ви­дів со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня, що є об’єк­том пра­во­вих від­но­син, має влас­ти­ві й­ому особ­ли­вос­ті, зав­дя­ки яким мож­на від­різ­ня­ти їх від ін­ших ана­ло­гіч­них вип­лат чи пос­луг.

По­нят­тя "пен­сія" має ла­тинс­ь­ке по­ход­жен­ня і в бук­валь­ному пе­рек­ла­ді оз­на­чає пла­тіж (вип­ла­ту). Бе­ру­чи за ос­но­ву та­ке її ро­зу­мін­ня, вче­ні-прав­ни­ки виз­на­ча­ють пен­сію як що­місяч­ну (ре­гу­ляр­ну), пе­рі­одич­ну вип­ла­ту, що на­да­єть­ся гро­мадянам у гро­шо­вій фор­мі.

При виз­на­чен­ні пен­сії ак­цен­ту­єть­ся ува­га на її гро­шо­вій фор­мі. І це за­ко­но­мір­но, ад­же са­ме гро­шо­ва фор­ма пен­сій­ного за­без­пе­чен­ня прой­шла вип­ро­бу­ван­ня ча­сом й от­ри­ма­ла визнан­ня сві­то­во­го спів­то­ва­рис­тва. Во­на вва­жа­єть­ся най­більш прий­нятною та оп­ти­маль­ною зав­дя­ки то­му, що не об­ме­жує мож­ли­вос­тей пен­сі­оне­ра в за­до­во­лен­ні сво­їх пот­реб.

Ха­рак­тер­ни­ми оз­на­ка­ми пен­сії на­зи­ва­ють ре­гу­ляр­ність та сис­те­ма­тич­ність пен­сій­них гро­шо­вих вип­лат. Во­на вип­ла­чу­єть­ся не у виг­ля­ді од­но­ра­зо­вої вип­ла­ти, не епі­зо­дич­но, а що­мі­сяч­но (сис­те­ма­тич­но про­тя­гом три­ва­ло­го про­між­ку ча­су) з тим, щоб бу­ти пос­тій­ним дже­ре­лом за­со­бів до іс­ну­ван­ня. Як ви­ня­ток, у не­дер­жав­ній пен­сій­ній сис­те­мі іс­нує од­но­ра­зо­ва випла­та пен­сії у ви­пад­ках, що пря­мо заз­на­че­ні в за­ко­но­давс­тві.

Ще од­ні­єю оз­на­кою пен­сії вва­жа­єть­ся її ком­пен­са­цій­ний ха­рак­тер. Най­більш пов­но це ві­доб­ра­жа­єть­ся у ме­ха­ніз­мі призна­чен­ня пен­сії. Роз­мір пен­сії виз­на­ча­єть­ся в пря­мій за­леж­нос­ті від об­ся­гу ви­на­го­ро­ди, яку осо­ба от­ри­мує за тру­до­ву ді­яльність. Заз­ви­чай пен­сія є ниж­чою від за­ро­біт­ної пла­ти, і вста­нов­лю­єть­ся во­на у від­сот­ках до неї.

От­же, пен­сі­єю вва­жа­ти­меть­ся гро­шо­ве зо­бов’язан­ня дер­жа­ви чи упов­но­ва­же­но­го нею суб’єк­та, що вип­ла­чу­єть­ся осо­бі для її ут­ри­ман­ня з під­став та на умо­вах, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном, у роз­мі­рі, що за­ле­жить від стра­хо­во­го ста­жу осо­би та її до­хо­ду.

Віт­чиз­ня­не за­ко­но­давс­тво пе­ред­ба­чає вип­ла­ту 2 ви­дів пенсій: стра­хо­ві та спе­ці­аль­ні.

Стра­хо­ва пен­сія — це що­мі­сяч­ні гро­шо­ві вип­ла­ти, які здій­снюються зас­тра­хо­ва­ним гро­ма­дя­нам при до­сяг­нен­ні ни­ми пенсій­ного ві­ку, вста­нов­лен­ні ін­ва­лід­нос­ті чи у зв’яз­ку з втратою го­ду­валь­ни­ка за ра­ху­нок кош­тів со­ці­аль­них стра­хо­вих фон­дів у по­ряд­ку і роз­мі­рах, виз­на­че­них За­ко­ном "Про за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не пен­сій­не стра­ху­ван­ня" та За­ко­ном України від 9 лип­ня 2003 р. "Про не­дер­жав­не пен­сій­не за­без­пе­чен­ня".

Стра­хо­ва пен­сія пе­ред­ба­чає 3 ви­ди пен­сій­них вип­лат, які приз­на­ча­ють­ся та вип­ла­чу­ють­ся осо­бі ок­ре­мо у со­лі­дар­ній, на­ко­пи­чу­валь­ній обов’яз­ко­вій та не­дер­жав­ній пен­сій­них сис­темах. У кож­ній з них осо­ба має пра­во ли­ше на один, виз­на­че­ний за­ко­ном чи пен­сій­ним кон­трак­том, вид пен­сії.

У со­лі­дар­ній пен­сій­ній сис­те­мі осо­ба має пра­во на пен­сію за ві­ком, пен­сію по ін­ва­лід­нос­ті та пен­сію у зв’яз­ку з втра­тою го­ду­валь­ни­ка. На­ко­пи­чу­валь­на обов’яз­ко­ва сис­те­ма пе­ред­ба­чає вип­ла­ту до­віч­ної пен­сії або од­но­ра­зо­вої пен­сій­ної вип­ла­ти, а сис­те­ма не­дер­жав­но­го пен­сій­ного за­без­пе­чен­ня — до­віч­ної пен­сії, пен­сії на виз­на­че­ний пе­рі­од або ж од­но­ра­зо­вої пен­сій­ної виплати.

Дру­гим ви­дом пен­сій­них вип­лат є спе­ці­аль­ні пен­сії. Умо­ви та по­ря­док приз­на­чен­ня та­ких пен­сій вста­нов­лю­ють­ся спе­ціаль­ним за­ко­но­давс­твом, яким виз­на­ча­єть­ся особ­ли­вий пра­во­вий ста­тус осіб, що ви­ко­ну­ють дер­жав­ні чи ін­ші сус­піль­но-зна­чу­щі фун­кції, ма­ють особ­ли­ві зас­лу­ги пе­ред дер­жа­вою, а та­кож тих осіб, які пос­траж­да­ли внас­лі­док тех­но­ген­них та еко­ло­гіч­них ка­тас­троф. Єди­но­го за­ко­ну про спе­ці­аль­ні пен­сії в Ук­ра­їні немає. То­му при виз­на­чен­ні пен­сій­ного за­без­пе­чен­ня та­ких осіб ви­ко­рис­то­ву­ють­ся де­кіль­ка від­по­від­них за­ко­но­дав­чих ак­тів.

За суб’єк­та­ми, що ма­ють пра­во на спе­ці­аль­ні пен­сії, їх поділяють на пен­сії для: осіб, звіль­не­них з війс­ькової служ­би, та де­яких ін­ших ка­те­го­рій осіб; осіб, які ви­ко­ну­ють обов’яз­ки дер­жав­ної служ­би (дер­жав­ні служ­бов­ці та при­рів­ня­ні до них осо­би, по­са­до­ві осо­би міс­це­во­го са­мов­ря­ду­ван­ня, на­род­ні депу­тати, суд­ді та служ­бо­ві осо­би ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри); наукових (на­уко­во-пе­да­го­гіч­них) пра­ців­ни­ків; осіб, які ма­ють особ­ли­ві зас­лу­ги пе­ред Ук­ра­їною; осіб, які пос­траж­да­ли внас­лі­док Чорно­биль­сь­кої ка­тас­тро­фи.

Вар­то заз­на­чи­ти, що за ціль­овим спря­му­ван­ням спе­ці­аль­ні пен­сії вип­ла­чу­ють­ся як до­да­ток до стра­хо­вої пен­сії, яку осо­ба мо­же ма­ти у со­лі­дар­ній пен­сій­ній сис­те­мі. А то­му іс­ну­ють спе­ці­аль­ні пен­сії за ві­ком, по ін­ва­лід­нос­ті та у зв’яз­ку з втра­тою го­ду­валь­ни­ка.

Пен­сія за ві­ком у сис­те­мі спе­ці­аль­них пен­сій має наз­ву "пен­сія за вис­лу­гу ро­ків". Ос­нов­ною особ­ли­віс­тю, що є влас­ти­вою для пен­сії за вис­лу­гу ро­ків, є те, що во­на приз­на­ча­єть­ся за умо­ви при­пи­нен­ня осо­бою ви­ко­нан­ня тру­до­вої ді­яль­нос­ті, яка зу­мо­ви­ла пра­во на та­кий вид пен­сії.

Ок­ре­мим ви­дом ма­те­рі­аль­но­го со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня, що є об’єк­том со­ці­аль­но-за­без­пе­чу­валь­них пра­во­від­но­син, вва­жа­ють­ся со­ці­аль­ні до­по­мо­ги.

У юри­дич­ній лі­те­ра­ту­рі іс­нує чи­ма­ло виз­на­чень ць­ого ви­ду со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня. Усі во­ни, як пра­ви­ло, ві­доб­ра­жа­ють най­більш ха­рак­тер­ні оз­на­ки та особ­ли­вос­ті, що влас­ти­ві со­ціаль­ним до­по­мо­гам за пра­вом со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня.

На­сам­пе­ред на­го­ло­шу­єть­ся, що до­по­мо­ги у пе­ре­важ­ній біль­шос­ті на­да­ють­ся ли­ше у гро­шо­вій фор­мі. Від­зна­ча­єть­ся та­кож, що во­ни, як пра­ви­ло, ма­ють тим­ча­со­вий ха­рак­тер. Їх вип­лачують або од­но­ра­зо­во, або пе­рі­одич­но впро­довж нет­ри­ва­ло­го тер­міну. Так, до­по­мо­га по ва­гіт­нос­ті та по­ло­гах за за­галь­ним пра­ви­лом приз­на­ча­єть­ся на весь пе­рі­од од­ной­менної со­ці­аль­ної від­пустки, що на­да­єть­ся для дог­ля­ду за ди­ти­ною до до­сяг­нен­ня нею 3 ро­ків.

При виз­на­чен­ні со­ці­аль­них до­по­мог слід ок­ре­мо зу­пи­нитися на їх ціль­ово­му приз­на­чен­ні. Во­но за­ле­жить від ви­ду до­помоги, яка на­да­єть­ся осо­бі. Так, до­по­мо­ги ма­ють на ме­ті ком­пен­са­цію втра­че­ної за­ро­біт­ної пла­ти осо­би (нап­рик­лад, до­по­мо­га в ра­зі тим­ча­со­вої неп­ра­цез­дат­нос­ті), або ж спря­мо­ва­ні на під­трим­ку осо­би не­за­леж­но від фак­ту її тру­до­вої ді­яль­нос­ті (нап­рик­лад, од­но­ра­зо­ва до­по­мо­га при на­род­жен­ні ди­ти­ни є ні­чим ін­шим, як до­дат­ко­вою со­ці­аль­ною під­трим­кою сім’ї в ра­зі на­род­жен­ня ди­ти­ни).

Ще од­ні­єю оз­на­кою со­ці­аль­них до­по­мог є те, що умо­ви та по­ря­док їх приз­на­чен­ня пе­ред­ба­че­но за­ко­на­ми Ук­ра­їни. Органи міс­це­во­го са­мов­ря­ду­ван­ня мо­жуть прий­мати рі­шен­ня про на­дання до­дат­ко­вих ви­дів до­по­мог за кош­ти міс­це­вих бюд­же­тів, що, од­нак, не поз­бав­ляє осо­бу права на всі пе­ред­ба­че­ні за­ко­но­давством ви­ди со­ці­аль­них до­по­мог.

На­реш­ті, ос­тан­нь­ою оз­на­кою, яка ха­рак­те­ри­зує со­ці­аль­ні до­по­мо­ги як вид со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня, є їх роз­мі­ри. За чин­ним за­ко­но­давс­твом до­по­мо­га мо­же вип­ла­чу­ва­ти­ся у від­сот­ках від­по­від­но до за­ро­біт­ної пла­ти осо­би та ек­ві­ва­лен­тно до її стра­хо­во­го ста­жу (це пра­ви­ло пе­ре­важ­но сто­су­єть­ся со­ціальних до­по­мог, які вип­ла­чу­ють­ся в сис­те­мі за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жа­в­­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня) або у вста­нов­ле­ній законом твер­дій су­мі (фік­со­ва­ний роз­мір ма­ють до­по­мо­ги, які вип­ла­чу­ють­ся за ра­ху­нок кош­тів міс­це­вих бюд­же­тів).

Вра­хо­ву­ючи та­ким чи­ном усі заз­на­че­ні об­ста­ви­ни, со­ці­аль­ну до­по­мо­гу мож­на виз­на­чи­ти як ко­рот­кос­тро­ко­ву гро­шо­ву виплату, що на­да­єть­ся з ме­тою ком­пен­са­ції втра­че­но­го осо­бою за­робітку чи для її до­дат­ко­вої під­трим­ки у ра­зі нас­тан­ня со­ці­аль­но­го ри­зи­ку за ра­ху­нок кош­тів со­ці­аль­них стра­хо­вих фон­дів чи бюдже­тів різ­них рів­нів.

Ви­до­вий по­діл до­по­мог та кри­те­рії їх роз­ме­жу­ван­ня визнача­ють­ся зде­біль­шо­го за­ко­но­дав­цем у від­по­від­них нор­ма­тив­но-пра­во­вих ак­тах. То­му в на­уко­вій лі­те­ра­ту­рі со­ці­аль­ні до­по­мо­ги прий­нято кла­си­фі­ку­ва­ти за під­ста­ва­ми їх нас­тан­ня (со­ці­аль­ними ри­зи­ка­ми) та за суб’єк­та­ми, що ма­ють пра­во на та­кі до­по­мо­ги. Роз­різ­ня­ють­ся: до­по­мо­ги у зв’яз­ку з тим­ча­со­вою неп­ра­цез­дат­ніс­тю, по без­ро­біт­тю, у зв’яз­ку з не­щас­ним випадком на ви­роб­ниц­тві чи про­фе­сій­ним зах­во­рю­ван­ням, до­по­мо­ги сім’ям з діть­ми, до­по­мо­ги на по­хо­ван­ня, до­по­мо­ги ма­ло­за­без­пе­че­ним сім’ям, ді­тям-ін­ва­лі­дам чи ін­ва­лі­дам з ди­тинс­тва. Кожен із наз­ва­них ви­дів мож­на по­ді­ли­ти на під­ви­ди за­леж­но від со­ці­аль­них ри­зи­ків, що є ос­но­вою ви­ник­нен­ня пра­ва на та­кі до­по­мо­ги.

Важ­ли­ве зна­чен­ня має по­діл усіх до­по­мог за­леж­но від джере­ла їх вип­ла­ти. Са­ме та­ка кла­си­фі­ка­ція виз­на­чає особ­ли­вос­ті право­вої при­ро­ди кож­но­го з ви­дів до­по­мог. За цим кри­те­рі­єм розріз­ня­ють стра­хо­ві та дер­жав­ні (нес­тра­хо­ві) со­ці­аль­ні до­по­мо­ги.

Стра­хо­ви­ми до­по­мо­га­ми вва­жа­ють­ся од­но­ра­зо­ві або пе­ріодич­ні гро­шо­ві вип­ла­ти ко­рот­ко­тер­мі­но­во­го ха­рак­те­ру, які здійсню­ються за ра­ху­нок кош­тів со­ці­аль­них стра­хо­вих фон­дів при настан­ні стра­хо­во­го ви­пад­ку. На від­мі­ну від стра­хо­вих, держав­ні до­по­мо­ги вип­ла­чу­ють­ся не­зас­тра­хо­ва­ним осо­бам за кош­ти дер­жав­но­го або міс­це­во­го бюд­же­тів. Ли­ше стра­хо­ви­ми бу­ва­ють до­по­мо­ги у зв’яз­ку з тим­ча­со­вою неп­ра­цез­дат­ніс­тю, не­щас­ним ви­пад­ком на ви­роб­ниц­тві. На­то­мість до­по­мо­ги ма­ло­за­без­пе­ченим сім’ям, осо­бам, що пос­траж­да­ли від Чор­но­биль­сь­кої катас­тро­фи, ді­тям-ін­ва­лі­дам чи ін­ва­лі­дам з ди­тинс­тва є винятко­во нес­тра­хо­ви­ми. Змі­ша­ний ха­рак­тер, за­леж­но від то­го, чи зас­тра­хо­ва­на осо­ба в сис­те­мі за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ціаль­но­го стра­ху­ван­ня, чи ні, ма­ють до­по­мо­ги по без­ро­біт­тю, до­по­мо­ги сім’ям з діть­ми. Щоп­рав­да, від фак­ту с­тра­хо­вування осо­би у сис­те­мі со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня за­ле­жить роз­мір та­кої до­по­мо­ги.

Ще од­ним ви­дом со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня гро­ма­дян є со­ці­аль­ні піль­ги. Во­ни пе­ред­ба­ча­ють пра­во осо­би на без­кош­тов­не ко­рис­ту­ван­ня пев­ни­ми ви­да­ми пос­луг (бе­зоп­лат­ний про­їзд у місь­ко­му тран­спор­ті) чи їх при­ві­лей­ова­не от­ри­ман­ня (пе­ре­важ­не пра­во всту­пу до ви­щих нав­чаль­них зак­ла­дів). Со­ці­аль­ні піль­ги — це пев­на під­трим­ка, що є до­дат­ко­вим со­ці­аль­ним за­без­пе­чен­ням осо­би. Во­ни на­да­ють­ся їй не­за­леж­но від будь-яких ін­ших ви­дів со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня.

Приз­на­чен­ня та на­дан­ня со­ці­аль­них пільг пов’яза­не зазвичай із со­ці­аль­ни­ми ри­зи­ками так зва­но­го пуб­ліч­но­го ха­рак­те­ру. Йдеться про ви­пад­ки, ко­ли осо­ба пос­траж­да­ла від пев­них по­дій у дер­жа­ві чи, нав­па­ки, її ді­яль­ність ста­ла особ­ли­во значущою для дер­жа­ви та бу­ла виз­на­на особ­ли­ви­ми зас­лу­га­ми.

Со­ці­аль­ні піль­ги на­да­ють­ся: ве­те­ра­нам вій­ни; ве­те­ра­нам праці; осо­бам, які ма­ють особ­ли­ві зас­лу­ги пе­ред дер­жа­вою; ба­га­то­діт­ним сім’ям; осо­бам, які на­ле­жать до ка­те­го­рії постраж­да­лих від Чор­но­биль­сь­кої ка­тас­тро­фи; ді­тям-си­ро­там; ре­абі­лі­то­ва­ним осо­бам, пен­сі­оне­рам, ін­ва­лі­дам, ді­тям-ін­ва­лі­дам.

От­же, со­ці­аль­ни­ми піль­га­ми вва­жа­ють­ся пе­ред­ба­че­ні за­ко­но­давс­твом мож­ли­вос­ті пов­но­го чи час­тко­во­го звіль­нен­ня осо­би від ви­ко­нан­ня обов’яз­ку або на­дан­ня до­дат­ко­вих прав при настан­ні со­ці­аль­но­го ри­зи­ку за на­яв­нос­ті в осо­би знач­них заслуг пе­ред дер­жа­вою.

За ха­рак­те­ром усі со­ці­аль­ні піль­ги мож­на по­ді­ли­ти на: жит­лово-ко­му­наль­ні; ме­ди­ко-ре­абі­лі­та­цій­ні; тран­спор­тні; со­ці­ально-по­бу­то­ві; пен­сій­ні; со­ці­аль­но-тру­до­ві.

Ще од­ним ви­дом со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня, що є об’єк­том со­ці­аль­но-за­без­пе­чу­валь­них пра­во­від­но­син, є со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня осо­би. Со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня виз­на­ча­єть­ся як діяль­ність дер­жав­них ор­га­нів чи упов­но­ва­же­них дер­жа­вою ус­та­нов що­до на­дан­ня гро­ма­дя­нам со­ці­аль­но-по­бу­то­вих, со­ці­аль­но-медич­них, пси­хо­ло­го-пе­да­го­гіч­них, со­ці­аль­но-пра­во­вих пос­луг та ма­те­рі­аль­ної до­по­мо­ги з ме­тою їх со­ці­аль­ної адап­та­ції та ре­абі­лі­та­ції.

Чин­ним за­ко­но­давс­твом пе­ред­ба­че­но, що со­ці­аль­не об­слуго­ву­ван­ня мо­же на­да­ва­тись як со­ці­аль­ні пос­лу­ги або як ма­теріаль­на під­трим­ка гро­ма­дян. За­леж­но від суб’єк­та (от­ри­му­ва­ча со­ціаль­них пос­луг) во­ни бу­ва­ють де­кіль­кох ви­дів. Зок­ре­ма, ті з них, що на­да­ють­ся осо­бам, зас­тра­хо­ва­ним у сис­те­мі за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня, або осо­бам, при­рів­ня­ним до них, мо­жуть бу­ти по­ді­ле­ні, з ог­ля­ду на со­ці­аль­ні ри­зи­ки, на со­ці­аль­ні пос­лу­ги без­ро­біт­ним, тим­ча­со­во неп­раце­з­дат­ним та осо­бам по­хи­ло­го ві­ку. Со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня гро­ма­дян по­хи­ло­го ві­ку та оди­но­ких неп­ра­цез­дат­них гро­ма­дян за фор­мою й­ого здій­снення мож­на по­ді­ли­ти на со­ці­аль­ні послуги на до­му та ста­ці­онар­не со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня. За цим кри­те­рі­єм ви­ок­рем­лю­ють та­кож ста­ці­онар­не со­ці­аль­не обслу­го­ву­ван­ня ін­ва­лі­дів, со­ці­аль­не об­слу­го­ву­ван­ня ді­тей, со­ці­аль­ну ре­абі­лі­та­цію та адап­та­цію ін­ва­лі­дів, са­на­тор­но-ку­рортне лі­ку­ван­ня, за­без­пе­чен­ня про­тез­но-ор­то­пе­дич­ни­ми ви­ро­ба­ми, надан­ня за­со­бів пе­ре­су­ван­ня.

Ма­те­рі­аль­на під­трим­ка як різ­но­вид со­ці­аль­но­го об­слугову­ван­ня у пе­ре­важ­ній біль­шос­ті є на­ту­раль­ною за фор­мою та по­ля­гає у на­дан­ні осо­бі, яка пот­ра­пи­ла у важ­кі жит­тє­ві обста­вини, не­об­хід­них ма­те­рі­аль­них благ: ре­чей, одя­гу, за­со­бів пере­су­ван­ня то­що.