15. Со­ці­аль­но-стра­хо­ві пра­во­від­но­си­ни

Чіль­не міс­це у струк­ту­рі пра­во­вих від­но­син со­ці­аль­но­го забез­пе­чен­ня зай­мають со­ці­аль­но-стра­хо­ві пра­во­від­но­си­ни. Та­кими, зок­ре­ма, вва­жа­ють­ся вре­гуль­ова­ні нор­ма­ми пра­ва сус­піль­ні від­но­си­ни що­до збо­ру стра­хо­вих внес­ків та аку­му­ля­ції кош­тів со­ці­аль­ни­ми стра­хо­вим фон­да­ми. Во­ни так са­мо, як і про­цедур­ні пра­во­від­но­си­ни, є до­по­між­ни­ми та іс­ну­ють зад­ля об­слу­го­ву­ван­ня ос­нов­них — со­ці­аль­но-за­без­пе­чу­валь­них пра­во­від­но­син. Са­ме зав­дя­ки со­ці­аль­но-стра­хо­вим пра­во­від­но­си­нам ре­алі­зу­єть­ся пра­во зас­тра­хо­ва­них осіб (чле­нів їх­ніх сі­мей) на от­ри­ман­ня со­ці­аль­них вип­лат за кош­ти со­ці­аль­них стра­хо­вих фон­дів у ра­зі нас­тан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку.

Суб’єк­та­ми со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­син є зас­тра­хова­ні гро­ма­дя­ни, а в ок­ре­мих ви­пад­ках — чле­ни їх­ніх сі­мей та ін­ші осо­би, а та­кож стра­ху­валь­ни­ки і стра­хо­ви­ки. Зас­тра­хо­ва­ною вва­жа­єть­ся фі­зич­на осо­ба, на ко­ристь якої здій­снюється за­галь­но­обов’яз­ко­ве дер­жав­не со­ці­аль­не стра­ху­ван­ня. Ко­ло тих осіб, які мо­жуть бу­ти зас­тра­хо­ва­ни­ми, виз­на­ча­єть­ся за­ко­на­ми, які ре­гу­лю­ють ок­ре­мі ви­ди за­галь­но­обов’яз­ко­во­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня.

Суб’єк­та­ми пра­во­від­но­син со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня є та­кож стра­ху­валь­ни­ки. Це ті осо­би, які зо­бов’яза­ні (або ма­ють бажання) спла­чу­ва­ти стра­хо­ві внес­ки від­по­від­но до за­ко­ну чи до­го­во­ру. Суб’єк­та­ми, що зо­бов’яза­ні пе­ре­ра­хо­ву­ва­ти до фон­ду внес­ки, є ро­бо­то­дав­ці. Най­мані пра­ців­ни­ки, які спла­чу­ють їх на свою ко­ристь, теж на­ле­жать до суб’єк­тів ць­ого ви­ду. Стра­ху­валь­ни­ком, що спла­чує стра­хо­ві внес­ки за влас­ним ба­жан­ням, мо­же бу­ти будь-яка фі­зич­на осо­ба, яка ви­яви­ла ін­те­рес до учас­ті у со­ці­аль­но­му стра­ху­ван­ні. Це мо­жуть бу­ти так зва­ні са­мо­зайняті осо­би (фі­зич­ні осо­би — під­при­єм­ці, ад­во­ка­ти, приватні нотарі­уси то­що).

Стра­хо­ви­ка­ми у со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­си­нах є цільо­ві стра­хо­ві фон­ди: пен­сій­ного стра­ху­ван­ня, стра­ху­ван­ня у зв’яз­ку з тим­ча­со­вою втра­тою пра­цез­дат­нос­ті та вит­ра­та­ми, зу­мовле­ними по­хо­ван­ням; стра­ху­ван­ня на ви­па­док без­ро­біт­тя і стра­ху­ван­ня від не­щас­них ви­пад­ків на ви­роб­ництві та про­фе­сій­них зах­во­рю­вань.

З-по­між усіх цих учас­ни­ків цен­траль­ним суб’єк­том со­ціально-стра­хо­вих пра­во­від­но­син вва­жа­єть­ся зас­тра­хо­ва­на осо­ба, ад­же са­ме її ін­те­рес є об’єк­том стра­ху­ван­ня.

Участь суб’єк­тів у со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­си­нах є до­во­лі різ­ноп­ла­но­вою за ха­рак­те­ром та зміс­том. Зок­ре­ма, право­ві від­но­си­ни стра­ху­валь­ни­ків і зас­тра­хо­ва­них осіб май­же від­сут­ні в пло­щи­ні со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня. Тут обов’яз­ки учас­ті стра­ху­валь­ни­ків у со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­си­нах зу­мов­ле­ні на­яв­ніс­тю тру­до­вих пра­во­від­но­син із зас­тра­хо­ва­ною осо­бою. Тоб­то яки­хось до­дат­ко­вих зо­бов’язань між стра­хо­ви­ком і застра­хо­ва­ною осо­бою в час­ти­ні спла­ти стра­хо­вих внес­ків не виникає. Во­ни вста­нов­ле­ні за­ко­ном і ви­ни­ка­ють в ре­зуль­та­ті ук­ла­ден­ня тру­до­во­го до­го­во­ру.

Інак­ше виг­ля­дає си­ту­ація із вза­ємо­від­но­си­на­ми стра­ху­валь­ни­ків та стра­хо­ви­ків. Тут спе­ци­фі­ка пра­во­від­но­син про­яв­ля­єть­ся в то­му, що об’єк­том со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­син між стра­ху­валь­ни­ком та стра­хо­ви­ком є стра­хо­ві внес­ки, які й ста­нов­лять ба­зу со­ці­аль­них кош­тів. На­то­мість, ін­ший їх різ­но­вид — пра­во­від­но­си­ни що­до ор­га­ні­за­ції со­ці­аль­но­го стра­хуван­ня (ре­єс­тра­ція плат­ни­ків стра­хо­вих внес­ків, пер­со­ні­фі­ко­ва­ний облік, ви­да­ча зас­тра­хо­ва­ним до­ку­мен­тів, які під­твер­джу­ють факт стра­ху­ван­ня, то­що) — ма­ють сво­їм об’єк­том ре­зуль­тат дій суб’єк­тів, який ві­доб­ра­же­ний у пра­во­во­му ак­ті, що фік­сує здій­снення со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня що­до кон­крет­ної осо­би.

Зміс­тов­ні оз­на­ки со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­син діс­тають ви­яв не ли­ше в обов’яз­ку стра­ху­валь­ни­ків спла­чу­ва­ти стра­хо­ві внес­ки. Суб’єк­ти цих пра­во­від­но­син мо­жуть ма­ти й ін­ші пра­ва та обов’яз­ки. Так, ро­бо­то­да­вець як суб’єкт со­ці­аль­но-стра­хових пра­во­від­но­син зо­бов’яза­ний у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку на­да­вати ви­ко­нав­чій ди­рек­ції від­по­від­но­го фон­ду дер­жав­но­го со­ці­ально­го стра­ху­ван­ня Ук­ра­їни ві­до­мос­ті про: прий­няття на ро­бо­ту пра­ців­ни­ків; їх за­ро­біт­ну пла­ту, ви­ко­рис­тан­ня ро­бо­чо­го ча­су; спла­ту стра­хо­вих внес­ків, у то­му чис­лі зас­тра­хо­ва­ни­ми осо­ба­ми; лікві­да­цію чи ре­ор­га­ні­за­цію під­при­ємс­тва, ус­та­но­ви, ор­га­ні­за­ції, змі­ну юри­дич­ної ад­ре­си то­що. Фонд за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня від не­щас­но­го ви­пад­ку на ви­роб­ниц­тві, крім збо­ру та аку­му­лю­ван­ня кош­тів, здій­снює за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на за­по­бі­ган­ня не­щас­ним ви­пад­кам, усу­нен­ня заг­ро­зи здо­ров’ю пра­ців­ни­ків то­що.

Особ­ли­вос­ті ви­ник­нен­ня, змі­ни та при­пи­нен­ня со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­син зу­мов­ле­ні тим, що во­ни тіс­но пов’яза­ні і пев­ною мі­рою за­ле­жать від тру­до­вих чи ци­віль­них пра­во­від­но­син. Так, мо­мент ви­ник­нен­ня со­ці­аль­но-стра­хо­вих пра­во­від­но­син виз­на­че­ний за­ко­ном та зу­мов­ле­ний обов’яз­ко­віс­тю стра­ху­ван­ня всіх осіб, які пра­цю­ють на умо­вах тру­до­во­го до­го­во­ру (кон­трак­ту). А та­ке ж стра­ху­ван­ня стосовно осі­б, які за­без­пе­чу­ють се­бе ро­бо­тою са­мос­тій­но (чле­ни твор­чих спі­лок, твор­чі пра­ців­ни­ки, які не є чле­на­ми твор­чих спі­лок), та фізичних осі­б — під­при­єм­ців ви­ни­кає з мо­мен­ту доб­ро­віль­но­го ук­ладен­ня ни­ми до­го­во­ру. Ук­лав­ши тру­до­вий до­го­вір, пра­ців­ник стає застра­хо­ва­ною осо­бою і впра­ві ви­ма­га­ти від ро­бо­то­дав­ця пе­ре­ра­хун­ку стра­хо­вих внес­ків до со­ці­аль­них стра­хо­вих фон­дів. Ро­бо­то­да­вець на­бу­ває ста­ту­су плат­ни­ка стра­хо­вих внес­ків у 10-ден­ний тер­мін з дня от­ри­ман­ня ним сві­доц­тва про державну ре­єс­тра­цію суб’єк­та під­при­єм­ниць­кої ді­яль­нос­ті або з дня укла­ден­ня тру­до­во­го до­го­во­ру з най­маним пра­ців­ни­ком.

Ро­зір­ван­ня тру­до­во­го до­го­во­ру зу­мов­лює при­пи­нен­ня спла­ти стра­хо­вих внес­ків, що, од­нак, не поз­бав­ляє осо­бу ста­ту­су застрахо­ва­ної осо­би в сис­те­мі за­галь­но­обов’яз­ко­во­го дер­жав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня, ос­кіль­ки при­пи­нен­ня тру­до­вих пра­во­від­но­син мо­же ма­ти нас­лід­ком ви­ник­нен­ня ін­ших пра­во­вих від­но­син. Нап­рик­лад, факт без­ро­біт­тя осо­би по­род­жує пра­во на про­дов­жен­ня її учас­ті в сис­те­мі за­галь­но­обов’яз­ко­во­го держав­но­го со­ці­аль­но­го стра­ху­ван­ня на ви­па­док без­ро­біт­тя, тіль­ки вже у ста­ту­сі за­без­пе­чу­ва­ної осо­би. Тоб­то тут ви­ни­ка­ють со­ціаль­но-за­без­пе­чу­валь­ні пра­во­від­но­си­ни що­до вип­ла­ти до­по­мо­ги по без­ро­біт­тю.