6.4. Складання координатної сітки та нанесення точок полігону за їх координатами.

План знімального обґрунтування складають за координатами точок теодолітного ходу.

Для цього спочатку будують сітку квадратів (координатну сітку) із стороною кожного квадрату 10 см. При складанні плану в масштабі 1:2000 це буде відповідати на місцевості відстані 10 2000 = 20000 см = 200 м.

Перед побудовою сітки підраховують необхідну кількість горизонтальних та вертикальних рядів її квадратів за мінімальними і максимальними значеннями координат вершин полігону. В нашому прикладі (див. табл.5) при округленні координат до цілих метрів X_min~+470 м., X_max~+660 м., Y_min~+1067 м., Y_max~+1911 м. Отже, необхідно побудувати два горизонтальні ряди квадратів з оцифровкою по осі Х: +400, +600, +800 і п’ять вертикальних рядів з оцифровкою по осі Y:+1000; +1200; +1400; +1600; +1800; +2000.

Побудова координатної сітки вимагає великої уваги й точності виконання. Від цього залежить якість побудови планового обґрунтування та, врешті, плану місцевості в цілому. Зазвичай при створенні сітки використовують два наступних способи:

а. Складання координатної сітки по діагоналях.

- На аркуші креслярського компактного паперу форматом А2 за допомогою масштабної лінійки проводять з кута в кут дві діагоналі (рис. 11).

Рис. 11 Побудова координатної сітки по діагоналях.

• Від точки їх перетину О відкладають по діагоналях однакові відрізки оа, ов, ос та оd. З’єднавши точки а, в, с, d, отримують прямокутник, оскільки за побудовою діагоналі ас і сd однакові.

• Сторони прямокутника ділять навпіл і отримують точки p, f, g і h та попарно з’єднують їх.

• По сторонах ав і сd прямокутника в обидва боки від точок f та h відкладають циркулем-вимірювачем по одному відрізку, який дорівнює довжині сторони квадрата – 10 см. Протилежні засічки з’єднують та отримують потрібні 2 горизонтальні ряди.

• По сторонах вс і аd прямокутника необхідно отримати непарну кількість , а саме 5, вертикальних рядів. Тому в обидва боки від точок g і p відкладають спочатку половину сторони квадрата 5 см., а потім по два десятисантиметрові відрізки.

• Всі лінії побудованої координатної сітки слід проводити товщиною 0,1 мм. Потовщеною лінією на рис. 11 обведені 10 потрібних квадратів лише для наочності.

• Побудовану сітку прискіпливо контролюють циркулем-вимірювачем, порівнюючи довжини сторін і діагоналей всіх квадратів. Крім того, лінійкою перевіряють розташування на одній лінії вершин окремих квадратів. Похибка побудови не повинна перевищувати 0,2 мм.

б. Складання координатної сітки за допомогою лінійки Дробишева.

Лінійка Дробишева – це металева лінійка (рис. 12) завширшки 50 мм. та завдовжки 70,711 см., з шістьма наскрізними віконцями, що розташовані через кожні 10 см.

Рис. 12 Лінійка Дробишева

Два ребра лінійки (одне з довгих і торцеве в кінці лінійки) скошені для зручності проведення ліній олівцем. Так само кожне віконце має один вінець, скошений по дузі , крім першого, з радіусами 10, 20, 30, 40, 50 см. Скошений край торця лінійки оброблений по дузі радіусом, що дорівнює діагоналі квадрата з сторонами 50 см., тобто = 70,711 см.

Лінійка дозволяє будувати сітку квадратів розміром 50×50 чи 30×40

см.

Рис. 13 Побудова координатної сітки лінійкою Дробишева.

Послідовність побудови сітки 50×50 см наступна:

- На аркуші креслярського паперу формату А1 на відстані 5 см від його низу проводять по скошеному ребру лінійки пряму лінію АВ (рис. 13,а)

- Накладають на накреслену лінію лінійку так, щоб лінію можна було бачити в середині віконець, а крайні віконця були симетричні відносно середини листа. По скошених краях всіх віконець проводять короткі дуги, які розбивають лінію на п’ять відрізків по 10 см. кожний. Крайні точки А і В стають вершинами квадрата із стороною 50 см. (рис. 13. а).

- Перекладають лінійку на око перпендикулярно до АВ та, сумістив нульовий штрих лінійки з точкою А, креслять дуги по всіх скошених вінцях віконець (рис. 13, б).

- Далі розташовують лінійку по діагоналі так, щоб нульовий штрих лінійки співпадав з точкою В, а скошений торець лінійки пересікав дугу останньої засічки, що знаходиться на відстані 50 см від точки А. Пересічення скошеного торця лінійки з цією засічкою дає точку С, яка буде третьою вершиною квадрата 50×50 см. (рис. 13, в). Таким саме чином знаходять четверту вершину D.

- Прикладають нульовий штрих лінійки до точки С та перевіряють, чи дорівнює 50 см. отриманий відрізок СD (рис. 13, г). Для цього по скошеному венцю віконця 50 рисують третю засічку в точці D, яка повинна співпасти з двома попередніми.

Розмір трикутника погрішностей не повинен перевищувати 0,3 мм. в іншому випадку всю побудову повторюють спочатку.

Якщо побудова правильна, розділяють відрізок CD на частини по 10 см. (рис. 13, г).

Для отримання координатної сітки із стороною квадрата 10 см. з’єднують точки А і С, С і D, D і В, а також відповідні пересічення отриманих ліній із вже накресленими дугами.

- Перевіряють, як і в першому способі, правильність координатної сітки за допомогою циркуля-вимірювача та лінійки.

- Після цього відокремлюють ту частину сітки, яка визначена координатами точок полігону – два горизонтальних ряди квадратів та п′ять вертикальних рядів, умовно обмежених потовщеною лінією ( рис.13. г).

Цей спосіб дозволяє будувати сітку квадратів з більшою точністю.

в. Після побудови сітки квадратів (координатної сітки) та її перевірки сітку підписують у відповідності до координат вершин полігону.

Для цього у відомості координат (табл.5) обирають найменше значення Х~ 470 м. і округлюють його до найближчого меншого значення, кратного 200 м., тобто до Х=400 м. Так само обирають найменше значення Y~1067 м. і округлюють його до найближчого меншого значення, кратного 200 м., тобто Y=1000 м.

На плані значення Х,Y вказують в км., тому вздовж осі Х, починаючи від лівого нижнього кута планшета підписують 0,4; 0,6; 0,8 і повторюють їх на протилежній вертикальній лінії сітки праворуч. Так само уздовж осі Y – нижньої горизонтальної лінії сітки, починаючи від лівого кута, підписують 1,0; 1,2; 1,4; 1,6; 1,8; 2,0 і повторюють їх на протилежній , верхній лінії сітки.

г. Побудова точок полігона за їх координатами.

Вершини полігону наносять на план за їх прямокутними координатами (табл.5). Нанесення точок здійснюють за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу.

Насамперед, для точки необхідно визначити за її координатами квадрат, в якому вона розташована. Наприклад, точка 125 має координати Х=659,98 м., Y=1067,82 м. Тому вона знаходиться в квадраті, обмеженому абсцисами 0,6 км. і 0,8 км. та ординатами 1,0 км. і 1,2 км. Від нижньої лінії цього квадрату (0,6 км.) відкладають по його вертикальним сторонам відрізки, які дорівнюють 59,98 м. в масштабі плану (тобто 29,99 мм.), та помічають точки а і в наколюванням голкою вимірника (рис. 14). Для контролю можна виміряти відрізки до точок а і в від верхні вершин квадрату: в нашому прикладі вони дорівнюють 140,02 м. (70,01 мм. на плані), тобто доповнення 59,98 м. до 200 м. сторони квадрату сітки. Тоненько з’єднують точки а і в олівцем.

Після цього, відклавши по лінії ав від точки а 1067,82-1000=67,82 м.(33,91 мм. в масштабі карти), отримують вишикувану точку 125 і помічають її слабким проколом голки вимірника. Точки 125 і 130 за схемою – пункти геодезичних мереж згущення, тому їх показують у вигляді квадратів із стороною 2 мм. і відповідними номерами.

У такій послідовності наносять всі точки полігону. Точки полігону ГК0, ВК1, Ств, ВК2 – це, так звані «точки планових знімальних мереж», тому їх показують кружечками діаметром 1,5 мм.

Для контролю побудови вимірюють відстані між суміжними точками полігону та порівнюють їх з відповідними горизонтальними прокладеннями з відомості координат. Різниця в довжинах сторін не повинна перевищувати 0,2 мм. у масштабі плану.

Після цього точки полігону послідовно з’єднують тонкими лініями. Всі допоміжні точки і лінії стирають гумкою. Побудоване планове обґрунтування – це своєрідний каркас для подальшого нанесення на план ситуації.

Завдання:

1. Ознайомитись та вивчити способи складання координатної сітки та нанесення на неї точки полігону.

2. Відповідно до рекомендацій накреслити олівцем координатну сітку для подальшого складання плану в масштабі 1:2000.

3. Нанести олівцем на координатну сітку точки полігону за їх координатами.

Рис. 14 Оцифровка координатної сітки та побудова точок за їх координатами