Вибір теми дослідження

Вибір теми дослідження – перший і дуже відповідальний крок у науковій роботі. В українській філології є достатньо вивчені ділянки, де молодому дослідникові з погляду сучасних теоретичних уявлень про мову та літературу, методику їх вивчення та викладання важко знайти предмет та об’єкт для дослідження. Отже, дослідникам-початківцям конче необхідні знання про … незнання, тобто про те, що на сьогодні в науці про мову та літературу ще не зроблено, а потреба в цьому є. Зважте на те, що знання про незнання – це дуже цінні знання, їх людина здобуває, тривалий час працюючи в обраній галузі лінгвістичних і літературознавчих студій. Не всі студенти, на жаль, мають такі знання, тому тематика курсових і дипломних робіт готується викладачами кафедри. В окремих випадках студент може запропонувати власну тему. Це буває тоді, коли він уже в школі працював на певній ділянці українського мовознавства або літературознавства, готував дослідження до МАН і має „свою тему”. Студент, який береться за виконання науково-дослідної роботи, повинен критично оцінити рівень своїх знань і філологічних навичок, з’ясувати коло найближчих інтересів. У науковій роботі дуже важливо, щоб тема дослідження відповідала нахилам студента, подобалася йому, викликала інтерес. Вибір теми має бути вмотивованим. Для цього треба мати хоча б приблизні уявлення про неї. Зазвичай студенти намагаються взяти широку тему й бояться вузьких, бо на перший погляд їм здається, що тут немає про що писати. Це дуже часто зовсім не так! Навпаки, роботи на широкі теми, де нібито відразу зрозуміло, у якому ракурсі вести пошук, часто бувають (!) поверховими, несамостійними. Натомість вузька тема опрацьовується глибше, детальніше. Отже, перед вибором теми проконсультуйтеся з науковим керівником, окресліть можливі аспекти дослідження. Але за будь-яких умов слід обґрунтовувати напрямок розвідки, її джерельну базу.

Прагніть обрати таку тему і так виконати роботу, щоб її могли використати інші, щоб ваше дослідження, образно кажучи, слугувало цеглинкою в спільній побудові великої споруди знань про мову та літературу.

Наприклад, науковцеві-початківцю важко сказати щось нове про словотвірну систему сучасної української мови взагалі. Однак процеси словотворення в окремих галузях науки, техніки, медицини, культури, спорту, тобто в певних тематичних групах лексики ще й на сьогодні залишаються малодослідженими; є вагома потреба вивчення словотвірних неологізмів у мовних системах окремих письменників, словотвірних тенденцій в усному мовленні різних верств і соціальних груп населення тощо. І результати цих студій справді можна використовувати в ширших, узагальнюючих працях. Але за тієї умови, коли ваше дослідження буде відоме науковій громадськості, тобто буде опублікованим.

Композиція наукової роботи

Необхідно зважати на те, що успішне виконання роботи часто диктується можливостями університетської чи іншої доступної бібліотеки. Але якість наукової роботи залежить не лише від вдалого добору необхідних матеріалів, а й від умілого використання їх, чіткої організації, систематичності й послідовності викладу, правильного оформлення наукового апарату. Тому важливим етапом у підготовці наукової роботи є складання її плану, продумування композиції.

У плані слід відобразити основні структурні частини роботи, кожна з яких має свої цілі та смисл. Незалежно від обраної теми існують певні вимоги щодо виконання студентських наукових робіт. Після титульної сторінки йде зміст (див. Додаток Г). Він відбиває структуру роботи: вступ, розділи основної частини, висновки, список використаних джерел (бібліографічний список). За необхідності подається перелік умовних скорочень (перед вступом), список скорочень використаних джерел (після висновків перед бібліографією), додатки (схеми, таблиці, графіки, словопокажчики, словники і т.ін.).

У Вступі обґрунтовують актуальність обраної теми, формулюють мету й завдання роботи, визначають об’єкт і предмет дослідження, вказують на метод (методи) і прийоми дослідження, аргументують новизну, значення одержаних результатів, наводять дані про апробацію (якщо вони мають місце). У вступі також вказують на джерела, звідки дібрані мовні факти. При потребі надається загальна характеристика цих джерел. Якщо в роботі не будуть розглядатися деякі аспекти теми, про це також зазначається у вступі.

Обов’язковим елементом вступу має бути розкриття стану вивчення обраної теми (0,5–1,5 сторінки), а тому огляд наукової літератури у вітчизняній (зарубіжній) науці повинен засвідчити ґрунтовне розуміння автором роботи проблематики дослідження, вміння критично осмислювати надбання попередників у цій царині, виокремлювати суттєве, визначати головне й перспективне для подальших розвідок.

Завершує вступну частину короткий виклад структури наукової роботи. Наприклад: “Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 45 сторінок, список використаних джерел включає 40 найменувань”.

Основна частина наукової роботи складається з окремих розділів, підрозділів пунктів та підпунктів (якщо необхідно), між якими має бути тісний зв’язок. Кількість розділів – від двох до чотирьох (не більше) залежно від обсягу обраної теми, поставлених завдань тощо. Кількість пунктів (підпунктів, якщо треба) не регламентується, але обумовлюється характером та орієнтованістю дослідження.

У першому – теоретичному – розділі, як правило, розкривають історія питання, визначають понятійний апарат дослідження (термінологія, якою оперуватиме дослідник). Це своєрідний реферативний виклад наукових здобутків тієї чи іншої галузі, проте це не переказ думок учених. Анотування праць без викладу власної позиції дослідника є неприпустимим. Виконавець науково-дослідної роботи має зіставляти різні погляди, заперечувати чи стверджувати їх і обов’язково повинен окреслити коло нерозв’язаних питань, розкрити теоретичні передумови вивчення проблеми. Якщо автор праці не погоджується з позиціями попередників, то треба не тільки відхиляти їх, а й давати обґрунтовані докази хибності підходів, і навпаки, якщо він поділяє думку когось із науковців, приєднується до неї, йому необхідно це також аргументувати.

У теоретичному розділі обґрунтовується ідея вашої роботи, тому не радимо його називати, як інколи буває, “безіменно”, типу “Теоретичні основи дослідження” чи ще гірше – “Огляд літератури з проблеми”, “Сутність поняття …”.

Наведемо приклади вдалого, на нашу думку, формулювання назви теоретичної частини досліджень.

Тема роботи: “Концепція «живе життя» в творчості Ф. М. Достоєвського. Назва теоретичного розділу: “«Живе життя» як літературна та культурно-історична універсалія” (Автор М. Кустовська).

Тема роботи: “Функціонально-семантичні особливості ключових слів художнього тексту”. Назва теоретичного розділу: “Ключові слова в системі досліджень художнього тексту” (Автор В. Титикало).

Тема: “Структурно-семантична типологія відприкметникових словотвірних ланцюжків у сучасній українській мові”. Теоретичний розділ: “Словотвірні ланцюжки як одиниці словотвірної системи” (Л. Коржик).

Інші розділи присвячені описові фактичного матеріалу. Усі положення, висунуті в роботі, мусять бути добре аргументовані, тобто підкріплені достатньою кількістю фактів із залученням переконливих думок інших авторів.

Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму й обґрунтуванням використаних методів дослідження.

У кінці кожного розділу формулюють короткі (до 1 аркуша) висновки, мета яких – вивільнити загальні висновки від зайвих подробиць.

У заключній частині наукової роботи подаються найбільш важливі висновки, які можуть бути сформульовані тезисно. Вони мають відображати найважливіші результати студентського дослідження і відповідати поставленим завданням. Виклад матеріалу підпорядковується одній провідній ідеї, чітко визначеній автором дослідження.

Завершується текст роботи бібліографічним описом використаної літератури. Описи праць у Списку використаних джерел повинні бути повними і точними з дотриманням вимог (див. Додаток Д).

Орієнтовна кількість використаних наукових праць: курсова робота – 20–25; кваліфікаційна робота бакалавра – 30–40; дипломна робота спеціаліста – 40–50; дипломна робота магістра – 50–70.

Ілюстративний матеріал можна подавати в додатках. Це можуть бути словники, словопокажчики, таблиці, схеми, графіки. Усі додатки повинні нумеруватися та мати назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.

Обсяг курсової роботи має бути в межах 25–30 сторінок комп’ютерного набору; обсяг кваліфікаційної роботи бакалавра – 45–50 сторінок (вступ і висновки 5–7 сторінок); обсяг дипломної роботи спеціаліста – 50–60 сторінок (відповідно вступ і висновки 8–10 сторінок); обсяг дипломної роботи магістра – 60–70 сторінок.

Все це без урахування додатків і списку використаних джерел.