Оформлення прикладів-ілюстрацій

Кожна ілюстрація, наведена в курсовій (бакалаврській, дипломній, магістерської) роботі, як уже зазначалося вище, повинна точно паспортизуватися: як тільки починають аналізувати те чи інше мовне явище, при першому наведенні прикладу заносять до списку використаних джерел те джерело, з якого добирався фактичний матеріал, і біля прикладів у квадратних дужках зазначають порядковий номер джерела відповідно до його позиції в списку, а через кому – сторінку, звідки взято приклад: [12, с. 235].

Уживання досліджуваного явища в прикладах-ілюстраціях набирають іншим шрифтом (курсивом), тлумачення значень слів, словосполучень, речень беруть у лапки. Обов’язковим є покликання на джерело тлумачення.

Увесь ілюстративний матеріал не може бути використаний при аналізі, щоб уникнути перевантаження ним описової частини, слід подавати не більше п’яти найбільш виразних і яскравих прикладів, а загальну кількість позначати цифрою або винести в додатки.

Розділові та титловані знаки, цифри

У тексті роботи слід дотримуватися одноманітності знаків. Це перш за все стосується лапок та апострофу. Апостроф тільки (’).

У надрукованому тексті допускається використання лише короткого ( – ), а не довгого (—) тире. Розрізняється тире й дефіс, який за граматикою ставиться між частинами складних слів, використовується у правописі займенників, прислівників, часток тощо. Між цифрами ставиться коротке тире, а не дефіс, але без інтервалів.

Перед комами та крапками пробіли не ставляться, тобто ці розділові знаки “прикріплені” до попереднього слова.

Для означення століть використовувати латинські цифри (VII століття, межа ХІХ–ХХ століть).

Загальна порада

Дбаючи про зміст, інколи мимохіть не звертаємо увагу на форму викладу. Особливо тоді, коли боїмося втратити думку, яка “несвоєчасно” з’явилася в голові й яку похапцем записуємо десь на клаптику паперу. Відшліфувавши словесне вираження думки, ми все одно читаємо власний текст дещо упереджено, тобто бачимо в ньому те, що хочемо побачити. Інший читач може зрозуміти наш текст не так, як би нам цього хотілося: даються взнаки наші прорахунки у словесному оформленні власної думки, яких, на жаль, не вдалося самому помітити. Тому дайте почитати вашу працю комусь із товаришів, а краще – досвідченому науковцю. Можна відкласти готовий текст на деякий час і повернутися до нього через тиждень, місяць. Повірте, ви сприйматимете його по-іншому, і після цього прочитання та й, звісно, редагування думки звучатимуть чіткіше, переконливіше.

Захист роботи

Повністю підготовлена до захисту робота подається науковому керівнику. Він ще раз її перечитує і пише відгук. Робота обов’язково рецензується зовнішньою рецензією, виконаною, як правило, викладачем іншої кафедри або вишу. Рецензію студент одержує за кілька днів до захисту й готує відповіді на зауваження рецензента.

На захист випускник коротко реферує основний зміст свого дослідження, його висновки, оформляє цю інформацію у доповідь і доповідає державній екзаменаційній комісії. Доповідь розраховано не більше ніж на 10 хвилин із урахування, що на обґрунтування актуальності, мети та задач виділяється 2 хв., на основну частину – 6 хв., на основні отримані результати – 2 хв.

Студент доповідає (не читає текст), звертаючись до плакатів чи комп’ютерної презентації. Доповідь рекомендується починати словами «Шановні члени комісії, вашій увазі пропонується курсова/дипломна робота. Тема роботи …». Закінчується доповідь словами подяки за увагу.

Успіх захисту значною мірою залежить від того, як студент підготується до виступу, наскільки переконливо пояснить головні положення дослідження, доведе актуальність порушуваної проблеми і новизну одержаних результатів, аргументовано відповість на поставлені запитання членів державної екзаменаційної комісії. Для кращого сприйняття доповіді студент може підготувати таблиці, графіки, презентацію тощо.

При оцінюванні студентських наукових робіт обов’язково враховується рівень захисту.