4. Прочитайте та визначте основні джерела про давніх слов’ян, з’ясуйте характерні особливості їх культури та побуту, політичної організації та релігійних уявлень:

На території сучасної Європи живуть 15 слов'янських народів, що поділяються на три групи: західні, південні, східні. Історія України І тис. н. є. — це історія праслов'янських і власне слов'янських племен (поняття „слов'янин” зникає в X ст., замінюючись назвами конкретних племен і племінних союзів).

Етногенез східних слов'ян остаточно не з'ясовано. Ранні писемні відомості про життя слов'ян під ім'ям венедів містяться у творах античних авторів І-ІІ ст. римського історика і географа Плінія Старшого, римського історика Корнелія Тацита і грецького астронома і географа Клавдія Птолемея.

За їх відомостями, венеди займали значну територію Східної і Центральної Європи, між Дніпром і Віслою, від Північного Причорномор'я до узбережжя Балтійського моря.

Назва ж "слов 'яни" вперше з 'явилась у творах візантійського історика Прокопія Кесарійського "Війна з готами", та імператора Візантії Маврикія Стратига "Тактика і стратегія", або "Стратігікон" (VI ст.).

Проте навіть сьогодні неясно, де знаходилась прабатьківщина слов'ян. Чеський славіст П. Шафарик вважав нею землі сучасної Волині, Подолії, Галичини, а його земляк Л. Нідерле - регіони від р. Ельби до р. Десни. Л. Гумільов і Я.Чекановський шукали її між р. Віслою та р. Одером. Історики В. Сєдов (Росія), В. Балушок (Україна) стверджують, що вона знаходиться на території сучасної Польщі і північно-західної України - південніше р. Прип’яті і на захід від р. Дніпро. Археологічні дослідження і теоретичні висновки сучасної науки дозволяють вважати прабатьківщиною слов 'ян з II ст. дон. є. територію між Одером на заході та басейном середнього Дніпра на сході. її північним кордоном було лівобережжя Прип'яті, південним - рубежі лісостепу й степу.

Археологічною відповідністю слов'янам була так звана зарубинецька культура, яка була залишена осілим землеробським населенням лісостепової зони Східної Європи (кінець III ст. до н.е.-ІІ ст.н.е.), а також пам'ятки пшеворської культури у верхній течії Вісли (II ст. до н.е.-ІV ст.н.е.). На зміну зарубинецькій культурі у лісостеповій зоні сучасної території України у ІІ ст. н.е. прийшла черняхівська культура.

Дані антропології вказують на близькість антропологічного типу черняхівців та літописного східнослов'янського племені полян, що свідчить про безперервну традицію заселення цієї території слов'янами.

У той же час не з'ясовано остаточне навіть походження самою терміна "слов’яни": одні історики вважали, що в його основі лежало поняття "слава" чи "слово", римляни виводили його від слова “склавін”. Радянський мовознавець О. Марр виводив його від назви скіфів - сколотів. Вже згаданий вище Л. Нідерле взагалі дійшов висновку, що походження назви слов'ян пояснити неможливо.

Нещодавно представники київської археологічної школи висунули власну концепцію етногенезу слов 'янства. Вона виходить з того, що на рубежі III - II ст. до н. є. слов 'янська спільнота формувалася, насамперед, у регіоні Вісли й частково на Волині, а потім центр слов 'янського етногенезу перемістився в межиріччя Вісли та Дніпра.

Пошук відповіді на питання далеко не закінчено, хоча із певною долею ясності можна стверджувати, що протослов'янські землеробсько-скотарські племена в кінці ІІІ та II ст. до н. е. розселилися на просторах між р. Дніпром на сході, Карпатами на південному заході, р. Одером на заході, Балтійським морем на півночі.

Ранні слов'яни жили невеликими селищами, що простягалися вздовж річок та водойм. Житла будували з дерева: стіни виплітались з хмизу та обмазувались глиною; опалювались переважно вогнищами. В Україні виявлено понад 100 поселень ранніх слов'ян. Багато відомостей про життя племен слов'ян одержано вченими при археологічних дослідженнях поселень: Лютіж, Пирогів, Ходосівка, Суботів та Канів на Черкащині, Могиляни на Рівненщині.

Населення користувалося залізними знаряддями праці: наральниками до дерев'яних рал, серпами, сокирами, ножами, свердлами та ін. Частина речей виготовлялася з кісток тварин (проколки, гребінці), прикраси - із заліза, бронзи, срібла.

Ранньослов'янські племена займалися землеробством, розведенням домашньої худоби, полюванням, рибальством, промислами. У землеробстві застосовувалась перелогова система, коли землю використовували протягам кількох років, а потім давали їй відпочити до відновлення родючості. Вирощували злакові культури, плодові дерева. На поселеннях розводили велику та дрібну рогату худобу. Волів використовували як тяглову силу. Взимку худобу тримали у закритих від негоди місцях, годуючи сіном.

Ранні слов'яни жили ще за традиціями родоплемінного устрою. У них існували великі роди - патріархальні сім'ї, що спільно володіли майном, насамперед, землею. Але поступово утверджувалась нова форма співжиття - сусідська община, в якій люди об'єднувались не тільки за спільністю походження, але і за місцем проживання. Суспільний устрій ранніх слов'ян мав перехідний характер; на зміну первісному демократизму виникає нова форма суспільної організації - військово-племінний союз, де влада зосереджувалась у руках сильних вождів (князів), яких спочатку обирали на народних зборах (вічі) разом зі старійшинами, а згодом їх влада стає спадковою.

Одним з перших відомих політичних об'єднань слов'ян було військово-політичне об'єднання Антський племінний союз (V- V II ст.,).

Візантійський історик Йордан писав, що "плем'я антів походить від одного кореня, мешкають на території від Дністра до Дніпра".

У джерелах анти постають як землероби та скотарі, "...вони плекають багато різної худоби та збіжжя",- писав Феофілакт.

Слов'янські землі продовжували зазнавати нападів різних племен: готів, гунів, аварів, хазарів ти ін. Тому для оборони слов'яни будували земляні вали довжиною на сотні кілометрів, які мали слугувати перешкодою для ворожих вторгнень. Для свого захисту слов'яни також використовували "Траянові вали", споруджені римлянами після завоювання Дакії. Залишки Траянових валів збереглися до наших днів на території Вінницької, Хмельницької. Тернопільської областей (Поділля).

Анти не тільки оборонялись від нападів сусідів, а й самі вели постійні війни. Так, у третій чверті IV сі. анти розбили готів, але незабаром готський король Вінітарій у 386 р. захопив у полон антського князя Божа з синами та 70 старійшинами, яких за його наказом було розіп'ято на хрестах. Пам'ять про цю криваву розправу надовго залишилась у нащадків. На Київщині і зараз стоїть курган, який називають Божою горою.

У 421 р. анти, підкорені гунами, брали участь у походах на Візантію. Після розпаду гунського племінного союзу анти беруть активну участь у Балканських війнах. Вони допомагали Візантії у боротьбі проти готів.

Писемні джерела називають нам імена антських князів: Божа, Ардагаста. Пирагоста; дипломата Мизамира; полководців: Доброгаста, Всегорода, старійшин: Ідарія, Келагаста.

У 558 р. у Північному Причорномор'ї з'явилися орди аварів (обрів) -тюркомовні племена. Прийшовши на територію сучасної України, авари почали війну з антами. Боротьба була довгою та виснажливою. В 602 р. авара розбили антів, після цього ми вже не зустрічаємо про них письмових свідчень - антський племінний союз розпадається.

Все життя та основні заняття східних слов'ян (землеробство, скотарство, полювання) були тісно пов'язані з природою й своєю родиною. Протягом століть у слов'ян формувалась система релігійних вірувань. У результаті поступово встановилось два основних культи: культ обожнення сил природи та культ роду (предків).

Систему вірувань слов'ян вчені називають язичництвом. Найпопулярнішими богами у східних слов'ян були: Даждьбог - бог Сонця, світла й добра; Сварог- бог неба, ковальства; Дана - богиня полювання; Коляда - богиня неба, дружина Даждьбога; Купайло - бог плодороддя і шлюбу; Лель - бог кохання; Макоша - богиня жіночого рукоділля, мистецтва; Перун - бог блискавки й грому; Стрибог- бог вітрів; Велес -бог худоби.

Носіями релігійних знань у слов'ян були жерці-волхви. Вони були носіями астрономічних, медичних, математичних знань, мови, докириличної писемності. На думку сучасних дослідників, у волхвів дуже високо було поставлене бойове мистецтво, що включало ті елементи, які ми сьогодні зустрічаємо у боротьбі самбо, ушу, карате. Кожен з волхвів проходив багатолітню підготовку і справді віртуозно володів величезною кількістю таких прийомів. Але таємницю свого мистецтва вони забрали з собою.

Наші предки вірили також у духів: лісовиків, водяників, домовиків, мавок, русалок, мали численні обрядові свята, пов'язані зі змінами пір року (веснянки, обжинки. Купала, Коляди).

Добре знаючи природу, наші пращури мали власний календар, який складався з 12 місяців та 4 пір року, а новий рік у них починався навесні-у березолі (березні). У календарі чітко відзначалися: початок польових робіт, орання, сівба, поява сходів, жнива, тощо. Усі ці дати були пов'язані зі святами на честь язичницьких богів.

Молилися прадіди своїм язичницьким богам просто неба або у капищах. Капища - це місця для вшанування богів, жертвоприношень. Тут стояли дерев'яні чи кам'яні ідоли богів, яким приносили жертви. Залишки таких капищ та кам'яних ідолів були знайдені археологами у Києві, на Буковині, Тернопільщині на р. Збруч (славнозвісний Збруцький ідол).

Давні слов'яни вірили у життя після смерті, безсмертя душі. За стародавніми легендами сонмищем богів та померлих душ, островом у всесвіті, першоземлею богів та світу є Вирій, у якому росло першодерево світу із молодильними яблуками безсмертя на ньому. У Вирію знаходилось озеро Живої Води. Душа після смерті людини лине у Вирій, де має місце постійного спокою. Померлий предок “Чур” був оборонцем дому, а високі могили – кургани обороняли “священну землю роду”.

Висновки: В історії Європи Україні належала особлива роль. Це пояснюється її стратегічним розташуванням на перехресті важливих континентальних шляхів. Але найважливішим завжди було те, що людей приваблювали її сприятливі природні й кліматичні умови. Від останніх великою мірою залежали також і форми господарства, що склалися на території України.

Основні дати

Бл. 3 млн.тому – ІІІ тис. до н. е. – кам’яна доба

Приблизно 1 млн. років тому- поява першої людини на теренах України

V-ІІІ тис. до н.е. – трипільська культура

ІІІ – І тис. до н.е. – бронзова доба

І тис. до н.е. – початок залізного віку

Х – VІІ ст. до н.е. – кіммерійській період

VІІ – ІІІ ст. до н.е. – скіфський період

VІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е. – існування грецьких міст-держав у Північному Причорномор’ї

ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. – сарматський період

V - VІІ ст. – Антський племінний союз