Бюджетні системи в зарубіжних країнах, бюджетна класифікація

 

За допомогою бюджетів, так само як і за допомогою пов'язаних з ними оподатковування і податкових пільг, субсидій і субвенцій, державних інвестицій, процентних ставок, держава здійснює регульований вплив на товаровиробників, а через них — на ринок товарів та послуг, капіталу, робочої сили. Суку­пність бюджетів створює складну і багатокомпонентну систему, у якій можна відокремити кілька рівнів за аналогією з фінансо­вою системою, частиною якої є бюджетна.

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які діють на території країни. Бюджетний устрій — організаційні прин­ципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок поєднуваних у ній бюджетів.

За видами суб'єктів розрізняють бюджет державний та бю­джети його територіальних одиниць; бюджети галузевих, вироб­ничих одиниць; бюджети громадських організацій; бюджети сі­мейні й особисті.

Аналізуючи бюджети різних країн, можна сказати, що ресур­си, які перебувають у розпорядженні держави, значно більші в країнах з перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу. Наприклад, наприкінці 80-х рр. XX ст. частина видатків усіх рівнів державного управління у ВВП європейських країн з перехідною економікою в середньому становила приблиз­но 55 \%. Однак ця частина недостатньо значна, якщо порівняти її з аналогічними показниками низки промислово розвинутих країн з удосконаленими системами соціального забезпечення. Напри­клад, у 1998 р. частина видатків всіх урядових рівнів у ВВП Ні­дерландів, Норвегії і Швеції становила приблизно 60 \%, а в Авс­трії, Бельгії, Ірландії та Люксембургу вона перевищувала 50 \%.

Значну роль у фінансовому обороті відіграють регіональні та місцеві бюджети. Крім того, фінансові потоки формуються не так за допомогою бюджетного регулювання з боку державних орга­нів влади, як з волі об'єктів господарювання в особі місцевих ор­ганів влади, асоціацій, концернів, фірм, підприємців, підпри­ємств. При цьому точно так само відбувається державне регулю­вання, але вже на основі самостійного формування власних бю­джетів власниками джерел первинних фінансових надходжень.

Галузеві бюджети в ринковій економіці не грають такої істот­ної ролі, як у планово-директивній, оскільки галузеві міністерст­ва або взагалі не існують, або розпоряджаються вкрай обмеже­ними грошовими ресурсами. Набагато більшу роль відіграють бюджети підприємств, промислових груп, корпорацій.

Бюджети громадських організацій чітко відділені від держав­ного. Допускається лише часткове переливання коштів держав­ного бюджету в бюджети благодійних та культурно-освітніх гро­мадських організацій. Політичні організації не повинні викори­стовувати гроші з державних джерел. Що стосується сімейних й особистих бюджетів, то вони формуються в економіці будь-якого типу.

Формування і виконання бюджету базується на бюджетній класифікації, в якій виділяються цільові напрямки державної дія­льності, що випливають з основних функцій держави.

Бюджетна класифікація — науково обґрунтована, системати­зована та сформована за певними ознаками система показників, які характеризують структуру і джерела формування доходів, а також структуру і напрямки витрат бюджету держави, члена фе­дерації, організацій, фірм, компаній.

Види:

загальнодержавна,

міністеріальна (міністерств і відомств),

економічна (за фінансово-господарськими ознаками: на оплату праці держслужбовців, капітальні внески в основні фонди, виплата субсидій підприємствам і населенню і т. д.),

змішана (об'єднання галузевої з економічною),

цільова (на оборону, безпеку, медицину, екологію, науку)

Формування дохідної частини бюджету набуло в основному податкового характеру. Податкові доходи — це обов'язкові, без­оплатні, безповоротні платежі на користь бюджету. Серед непо­даткових доходів головними є доходи від зовнішньоекономічної діяльності, реалізації державних запасів, повернення бюджетних позичок. Податки та збори є основними джерелами формування не тільки державного, а й федеральних і місцевих бюджетів. По­датки, що надходять у відповідні бюджети, називаються закріп­леними доходами. Крім того, нижчестоящому бюджету для по­криття його витрат з вищестоящого бюджету можуть перера­ховуватися понад закріплені за ним доходи додаткові кошти в рі­зних формах. Вони одержали назву регулюючих доходів.

У залежності від впливу на процес розширеного відтворення бюджетні видатки поділяються на поточні (на забезпечення по­точних потреб) і капітальні (на інвестиційні потреби і приріст запасів). Бюджетна класифікація є забезпеченням адресного ви­ділення фінансових ресурсів, за допомогою якої вирішується проблема, кому, скільки і з якою метою виділяються фінансові ресурси з федерального бюджету. Бюджетна класифікація пови­нна забезпечувати можливість економічного аналізу державних витрат.