- •1 Загальні положення
- •2. Мета та завдання курсового проектування
- •Теоретичні основи побудови комп’ютерних мереж
- •Проектування комп’ютерної корпоративної мережі
- •Структурована кабельна система
- •Основні характеристики технології Ethernet
- •Етапи доступу до середовища
- •Методика розрахунку конфігурації мережі Ethernet
- •Маска підмережі
- •Визначення адреси призначення пакету. Шлюз по замовчуванню
- •Іntranet-мережа, Іntranet-адресація, механізм nat трансляції ip-адрес
- •Структуризація ip-мереж
- •Критерії визначення параметрів підмереж
- •Визначення маски підмережі
- •Визначення ідентифікаторів хостів у підмережі
- •Приклади масок підмереж, приклади розбиття мереж на підмережі
- •Об’єднання мереж (supernetting) на основі протоколу iPv4
- •Приклад ip-адресації корпоративної комп’ютерної мережі
- •Проблеми стандартизації та джерела стандартів у галузі передавання даних
- •Структура курсового проекту.
- •Кодування документації курсового проекту
- •Правила оформлення розрахунково – пояснювальної записки
- •Нумерація томів (книг) і частин
- •Нумерація сторінок звіту (пз)
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
- •Ілюстрації
- •Переліки
- •Посилання
- •Рекомендації щодо написання розділів.
- •Порядок захисту курсового проекту.
- •Критерії оцінювання курсових проектів (робіт)
- •Список рекомендованої літератури
- •Завдання на курсовий проект
- •Додатки
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Іntranet-мережа, Іntranet-адресація, механізм nat трансляції ip-адрес
Іntranet – це корпоративна мережа, яка працює за тими ж правилами, що і Internet. Іntranet-технологія дає ряд переваг, серед яких відмітимо лише ті, що пов’язані з IP-адресацією.
RIPE_NCC встановила три наступні діапазони приватного адресного простору (Private Address Space) IP-адрес для використання їх у корпоративних мережах Іntranet:
10.0.0.0 - 10.255.255.255
172.16.0.0 - 172.31.255.255
192.168.0.0 - 192.168.255.255
При використанні IP-адреси чи діапазону IP-адрес з цього адресного простору організація не зобов’язана реєструвати їх, тобто координувати з ISP чи з RIPE і, отже, платити за їх використання. Таким чином, приватний адресний простір може бути використаний багатьма організаціями. І тому IP-адреси з цього діапазону вважаються унікальними в межах організації чи сукупності організацій, які використовують приватний діапазон і яких об’єднує одна Іntranet - мережа.
Для того, щоб не порушити унікальність адреси кожного хоста в Internet, не допускається під’єднання до мережі Internet хостів з IP-адресами, що належить до приватного адресного діапазону. Проте цей недолік ліквідовується за допомогою механізму NAT (Network Address Translation). При цьому Іntranet-мережа з’єднується з Internet через хост – уповноважений посередник (proxy), який всі запити від хостів Іntranet-мережі здійснює від свого імені. Обов’язковою вимогою для proxy-сервера є зареєстрована IP-адреса його зовнішнього мережевого адаптера (мережевому адаптеру, в даному випадку зовнішньому, може бути присвоєно декілька IP-адрес, в даному випадку зареєстрованих). Таким чином, організація яка може нараховувати мільйони хостів, може підключатись до мережі Internet, використовуючи лише одну або декілька зареєстрованих IP-адрес, що дає суттєву економію коштів на підключення хостів.
Структуризація ip-мереж
Як відомо, існуючій версії протоколу IP - IPv4 властивий ряд недоліків, зокрема, пов’язаних з класовістю IP-адрес. Організації відповідно до її потреб виділяється блок IP-адрес, що відповідає розміру її мережі (мережа класу А, класу В чи класу С відповідно). Але якщо ця мережа дуже велика (наприклад, класу А) то, по-перше, існуючі на сьогодні LAN-технології не в стані забезпечити таку велику кількість хостів в одній мережі. По-друге, це є недоцільно, бо широкомовний трафік (який завжди присутній у тій чи іншій степені в мережі) зробить цю мережу непрацездатною. По-третє, при цьому в одних випадках можливі залишки невикористаних IP-адрес, в інших – виділеного блоку IP-адрес може не вистачити в зв’язку із збільшенням кількості хостів у мережі.
Рішенням цих проблем є використання механізму ділення на підмережі (subnetting) та механізму об’єднання мереж (supernetting). При діленні цієї мережі на менші частини– підмережі (subnets) ці підмережі будуть з’єднуватись між собою за допомогою маршрутизаторів. Підмережа – це фізичний сегмент TCP/IP-мережі, в якому використовується IP-адреси зі спільним ідентифікатором підмережі. Як правило, організації отримують ідентифікатор мережі від організації InterNIC.
Ділення на підмережі описане в RFC 950. Для ділення мережі на декілька підмереж необхідно використати різні ідентифікатори мережі для кожної новоутвореної частини цієї мережі (рис. 4.7) Унікальні ідентифікатори підмереж створюються шляхом ділення ідентифікатора хоста на дві групи біт. Перша з цих груп служить для ідентифікації сегмента об’єднаної мережі, а друга – для ідентифікації конкретного хоста.
130.107.2.23 IP-адреса хоста класу В в мережі 130.107.2.0
255.255.252.0 маска, яка дозволить здійснити subnetting
1
0000010
01101011 000000 10 00010111 двійкова форма
представлення
ідентифікатор даної IP-адреси
мережі
ідентифікатор сегмента ідентифікатор
об’єднаної мережі конкретного хоста
Рисунок 4.7 – Приклад використання ділення на підмережі мережі класу В
Ділення на підмережі не є необхідним для ізольованої мережі (тої мережі, яка не має виходу в Internet).
Використання підмереж має ряд переваг. В організаціях підмережі застосовують для об’єднання декількох фізичних сегментів в одну логічну мережу. Застосовуючи підмережі, ми отримуємо можливість:
- сумісно використовувати різні мережеві технології (наприклад, Ethernet, Token Ring);
- подолати існуючі обмеження, наприклад, на максимальну кількість вузлів в одному сегменті;
зменшити навантаження на мережу, перенаправляючи мережевий трафік і зменшуючи кількість широкомовних пакетів.
