5. Нац безпека

Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам

6.Військова безпека

Безпе́ка військо́вої слу́жби (рос. безопасность военной службы, англ. safety for military personnel) — стан військової служби, який забезпечує захищеність військовослужбовців, місцевого населення і навколишнього середовища від загроз, що виникають при здійсненні діяльності збройними силами. Безпека військової служби є однією зі складових безпеки життєдіяльності. Забезпечення безпеки військової служби це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, морально-психологічних, медичних, екологічних та інших заходів, що підтримує умови безпеки військової служби та забезпечує на цій основі реалізацію життєво важливих інтересів військовослужбовців, запобігає заподіянню шкоди життю, здоров'ю та майну місцевого населення, навколишньому природному середовищу при здійсненні повсякденної діяльності збройних сил. У вузькому сенсі вона передбачає цілеспрямовану діяльність органів військового управління та посадових осіб щодо виконання вимог національно законодавства, наказів або інших нормативних актів міністерства оборони, спрямованих на збереження життя і здоров'я військовослужбовців, організацію безпечних умов всіх видів життєдіяльності військ, а також аналіз, прогнозування і обмеження факторів, які є причиною загибелі і травматизму особового складу при виконанні обов'язків військової служби.

Відповідальні органи і посадові особи

12.Зсу

Збро́йні Си́ли Украї́ни — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.^[8]

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного типу, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

.13.14.15.Контроль

Особливе значення контроль над силовими відомствами набуває в державах, які здійснюють перехід від тоталітаризму до демократії. Цивільний контроль – необхідна приналежність народовладдя, умова прозорості та відповідальності влади, інструмент захисту від зловживань та забезпечення прав людини. Цивільний контроль може відбутися лише за умови його законодавчого регламентування та участі в ньому недержавних організацій. Зміни в законодавчій сфері вже назріли і повинні відрегулювати те, що вже відбулося в розрізі взаємостосунків "суспільство – силові відомства".