Особливості психічного розвитку дітей.

1. Стійке порушення пізнавальної діяльності виражається в відсутності потреби в знаннях, невмінні аналізувати і узагальнювати, проводити порівняння, знаходити схожість, оцінювати себе і свою роботу.

2. Сприйняття характеризується сповільненим темпом і об’ємом, тому формування знань, засвоєння рухових навичок вимагає більше часу.

3. Мовна діяльність розвинута недостатньо, страждають усі її сторони: граматична, фонетична, лексична.

4. Пам’ять характеризується слабким розвитком і низьким рівнем запам’ятовування, збереження і відтворення. Тому кожна фізична вправа, речитатив, вказівка вимагають багатократного повторення, причому запам’ятовуються яскраві, емоційні переживання, що викликають інтерес.

5. Увага характеризується малою стійкістю, труднощами перерозподілу, сповільненістю переключення. Діти не можуть довго зосереджуватися на 1 об’єкті, швидко відволікаються. Це проявляється в тому, що при виконанні будь-яких труднощів вони намагаються їх уникнути і переключитися на щось інше.

6. Суттєво страждають вольові процеси. Діти вкрай безініціативні, не вміють самостійно керувати своєю діяльністю. Не вміють протистояти волі іншої людини.

7. Емоційна сфера має також ряд особливостей: нестійкість емоцій, нестабільність почуттів, труднощі в розумінні міміки, недорозвиток навичок ігрової діяльності, такі діти з задоволенням грають в знайомі ігри і з труднощами засвоюють нові.

Для дітей з РВ характерним є занижена самооцінка – низький рівень навичок спілкування, затримка вербального розвитку, пасивність, підвищена підпорядкованість, відсутність ініціативи, агресивність, деструктивна поведінка.

Діти з РВ відстають в фізичному розвитку. Ступінь пристосування до фізичних навантажень залежить не тільки від ураження ЦНС, але й є наслідком вимушеної гіпокінезії, викликаючи ланцюжок негативних реакцій організму: послаблюється опір до простудних і інфекційних захворювань, створюються передумови для формування слабкого малотренованого серця. Гіпокінезія часто призводить до надлишкової ваги і ще більше знижує рухову активність. У дітей з РВ відмічають швидке виснаження нервової системи, особливо при монотонній роботі, наростаючу втому, зниження працездатності, меншу витривалість. У багатьох школярів зустрічаються порушення ССС, дихальної, ендокринної систем, внутрішніх органів, зору, слуху, вроджені структурні аномалії, готичне піднебіння, вроджений вивих стегна, а також множинні поєднані дефекти. Серед вторинних дефектів ОРА відмічають деформацію стопи, порушення постави (сколіоз, кіфосколіоз), диспропорцію тілобудови, функціональну недостатність черевного пресу, порізи, кривошию.

Встановлено, що основним порушенням рухової сфери дітей з РВ є розлад координації рухів. І прості, і складні рухи викликають у дітей утруднення: в одному випадку потрібно точно виконати будь-який рух або позу, в іншому – зорово відміряти відстань і попасти в потрібну ціль, в третьому – розміряти і виконати стрибок, в четвертому – точно відтворити заданий ритм руху. Координаційні здібності регулюються тими біологічними і психічними функціями, які у дітей з порушенням інтелекту мають дефектну основу (чим важче порушення, тим грубіша помилка в координації. Для практичної діяльності педагога важливо знати сприятливі періоди розвитку основних видів координаційних здібностей у дітей з порушенням інтелекту.