Лекція №4

Методика адаптивної фізичної культури дітей з розумовою відсталістю

З усіх порушень здоров’я людини розумова відсталість (РВ) є самою розповсюдженою. У світі нараховується більш як 300 млн осіб з розумовою відсталістю. У 1915 році німецький психіатр Є Крепелін назвав вроджене слабоумство олігофренією (від грецьк. „oligos” – мало, “phren” – розум). В англомовній літературі цьому терміну відповідає „mental retardation” – „відставання в інтелектуальному розвитку”. Вживаються й інші терміни: „психічна втома”, „психічний дефіцит”, „психічна субнормальність”, „розумова недостатність”, „розумовий дефіцит”. Із етичних міркувань до даної категорії дітей використовуються визначення: „особливі”, „проблемні”, „з особливими потребами”.

Під терміном „розумова відсталість” розуміють стійке, виражене порушення пізнавальної діяльності внаслідок дифузного органічного ураження цнс.

Етіологія:

Ендогенні фактори: Спадковість (біля 1500 нервових і психічних захворювань, в тому числі РВ пов’язані з генетичними мутаціями, 300 – з хромосомними мутаціями).

2. Алкоголізм і наркоманія – продукти розпаду (токсини) отруюють розвиваючийся плід завдяки спільній системі кровообігу матері і плода.

Екзогенні фактори: 1. Внутрішньоутробні інфекції (вірус краснухи, епідемічного паротиту в перші 12 тижнів вагітності, на більш пізніх термінах вагітності внутрішньоутробні інфекції можуть призвести до зараження плода і виникнення у нього внутрішньоутробних енцефалітів).

2. Алкоголізм і наркоманія тривалий прийом цих речовин викликає незворотні патологічні зміни в генетичному апараті батьків і є причиною хромосомних і ендокринних захворювань дитини.

3. Хронічні інфекційні хвороби, захворювання ССС, нирок, печінки, порушення обміну речовин у матері, вплив рентгенівського опромінення на статеві клітини матері і сам плід.

У відповідності до міжнародної класифікації хвороб, РВ включає 4 ступені важкості: легку, помірну, важку і глибоку.

Категорія дітей з легкою РВ складає 70-80% від загальної кількості. Вони відстають в розвитку від нормально розвиваючихся дітей, пізніше починають ходити, говорити, оволодівати навичками самообслуговування. Ці діти неспритні, фізично слабкі, часто хворіють. Вони мало цікавляться навколишнім світом: не досліджують предмети, не проявляють цікавості до процесів і явищ, що виникають в природі. Наприкінці дошкільного віку їх активний словник бідний, фрази односкладні, діти не можуть передати елементарний зміст. Пасивний словник також значно менше по об’єму. Вони не розуміють конструкцій з запереченням, інструкцій, які складаються з 3-4 слів, навіть у шкільному віці їм тяжко підтримувати розмову, так як вони не завжди розуміють питання співрозмовника.

Незважаючи на труднощі формування уявлень і засвоєння знань і навичок, затримку в розвитку різних видів діяльності, діти з незначною РВ мають можливості для розвитку. У них збережено конкретне мислення, вони здатні орієнтуватися в практичних ситуаціях, у більшості емоційно-вольова сфера збережена, ніж пізнавальна, вони охотно включаються в трудову діяльність. Таким чином, РВ – це така атипія розвитку, при якій страждає не тільки інтелект, але й емоції, воля, поведінка, фізичний розвиток.

Більшість юнаків і дівчат з незначним ступенем РВ до моменту випуску зі школи за своїми психологічними і клінічними проявами мало чим відрізняються від нормально розвиваючих ся людей. Вони добре працевлаштовуються, вливаються в колективи, створюють сім’ї, мають дітей.