8.2.4 Анкерування нижньої арматури на крайніх опорах

1. Площа нижньої арматури балок, доведеної до опор, приймається у розрахунку з незначним закріпленням або без нього кінців, і повинна становити, щонайменше, = 0,25 від площі арматури, встановленої у прольоті.

2. Зусилля розтягу, які повинні заанкеровуватись, можна визначати згідно з 4.6.3.8. (елементи з поперечним армуванням) з урахуванням внеску осьової сили (за наявності) або відповідно до правила зміщення:

8.2.4.3 Довжина зони заанкерування згідно з 7.2.4 заміряна від лінії контакту між балкою і опорою. Поперечний тиск може враховуватись при безпосередньому обпиранні (рисунок 8.3).

_a _ безпосереднє обпирання: балка обпирається на стіну або колону; б – непряме обпирання: балка пересікається іншою несучою балкою

Рисунок 8.3 – Анкерування нижньої арматури на крайніх опорах

8.2.5 Анкерування нижньої арматури на проміжних опорах

8.2.5.1 Приймається площа арматури відповідно до 8.2.4.1.

8.2.5.2 Довжина зони заанкерування повинна бути не менше ніж (для прямих стрижнів) або не менше ніж діаметр сердечника (для гаків і загинів при діаметрі стрижня щонайменше 16 мм), або подвійний діаметр сердечника (для всіх інших випадків) (рисунок 8.4а). Такі мінімальні значення, як правило, є достатніми, але більш детальне визначення можна виконати згідно з 7.2, 7.3.

Рисунок 8.4 – Заанкерування на проміжних опорах

8.2.5.3 Необхідність арматури для сприйняття можливих позитивних моментів (наприклад, при осіданні опор, вибуху тощо) повинна визначатись у документації до контракту. Ця арматура повинна бути нерозрізною, що досягається шляхом напуску стрижнів (рисунок 8.4б або в).

8.2.6 Поперечне армування

1. Поперечна арматура повинна формувати кут між 45° і 90° до поздовжньої осі конструктивного елемента.

2. Поперечне армування може складатись із:

• хомутів, що охоплюють поздовжню розтягнуту арматуру і стиснуту зону (рисунок 8.5);

• загнутих стрижнів;

• сіток, каркасів тощо, які замонолічуються без з'єднання з поздовжньою арматурою, але належним чином заанкерованих у зонах стиску і розтягу.

Рисунок 8.5 – Приклади поперечного армування

8.2.6.3 В'язі повинні належним чином заанкеровуватись. З'єднання напуском по вертикалі близько до поверхні стінки дозволяється за умови, що в'язі не встановлюються за вимогами сприйняття крутіння.

4. Як мінімум від необхідної поперечної арматури повинно встановлюватись у формі хомутів. Рекомендованою для є величина 0,5.

4. Відсоток поперечного армування визначається за виразом:

8.2.6.6 Максимальний поздовжній крок між елементами, що працюють на зсув, не повинен перевищувати за формулою:

8.2.6.7 Максимальний поздовжній крок загнутих стрижнів не повинен перевищувати

:

8.2.6.8 Поперечний крок стояків у певній кількості поперечних в'язей не повинен перевищувати

8.2.7 Арматура на крутіння

8.2.7.1 Хомути на крутіння повинні бути замкненими та заанкерованими за допомогою напусків або гаків (рисунок 8.6) і повинні утворювати кут 90° з віссю конструктивного елемента.

а – рекомендовані форми; б – форма не рекомендується

Рисунок 8.6 – Приклади форм хомутів на крутіння

8.2.7.2 Положення 8.2.6.5 і 8.2.6.6 є достатніми для забезпечення мінімально необхідних хомутів на крутіння.

3. Поздовжній крок хомутів на крутіння не повинен перевищувати /8 (4.7.2, рисунок 4.14) або вимогу 8.2.6, або менший розмір поперечного перерізу балки.

4. Поздовжні стрижні повинні розташовуватись так, щоб у кожному куті був, як мінімум, один стрижень, а інші рівномірно розподілятись вдовж внутрішнього контуру хомутів з кроком, що не перевищує 350 мм.