7.5.2 Передача попереднього напруження

7.5.2.1 При відпусканні напруженої арматури допускається, що попереднє напруження передається на бетон через постійне напруження зчеплення , коли:

7.5.2.2 Основна величина довжини зони передачі визначається:

7.5.2.3 Розрахункова величина довжини зони передачі повинна призначатись як менш сприятлива із двох значень у залежності від розрахункової ситуації:

7.5.2.4 Можна вважати, що за межами довжини зони розсіювання напруження у бетоні мають , лінійний розподіл (рисунок 7.16):

7.5.2.5 Альтернативний розподіл попереднього напруження можливий при відповідному підтвердженні та при відповідних змінах у довжині зони передачі.

7.5.3 Анкерування арматури при граничному стані і групи

7.5.3.1 Анкерування напружуваних пучків арматури необхідно перевіряти у перерізах, де напруження розтягу у бетоні перевищують . Зусилля у пучках необхідно визначати, враховуючи вплив зсуву згідно з 4.6.3.8; див. також 8.2.3. Якщо напруження розтягу у бетоні менші ніж , то перевірка анкерування не вимагається.

7.5.3.2 Міцність зчеплення при заанкеруванні у граничному стані визначається як:

7.5.3.3 Загальна довжина зони для заанкерування пучків при напруженнях становить:

4. Напруження у пучках у зоні заанкерування показані на рисунку 7.17

5. У випадку змішаного звичайного та попередньо напружуваного на упори армування несуча здатність кожного виду підсумовується.

Рисунок 7.17 – Напруження у зоні заанкерування елементів, напружуваних на упори:

(1) – при відпусканні пучків, (2) – у граничному стані

7.5.4 Зони анкерування для елементів, напружуваних на бетон

1. Проектування зон заанкерування повинно здійснюватись згідно з правилами застосування, наведеними у цьому стандарті.

2. Якщо зусилля попереднього напруження розглядається як зосереджена сила у зоні заанкерування, розрахунковий опір попередньо напруженої арматури повинен бути прийнятий у відповідності з 3.2.2, і повинна використовуватись найменша характеристична міцність бетону на розтяг.

3. Зусилля розтягу, спричинені зосередженими силами, повинні визначатись за допомогою стиснуто-розтягнутих моделей або через інше прийнятне представлення (4.9). Конструювання арматури повинно здійснюватись за умови, що зусилля в ній досягають її розрахункового опору. Якщо напруження у цій арматурі обмежені величиною 300 МПа, то перевірка на розкриття тріщин не обов'язкова.

4. У якості спрощення можна допускати, що зусилля попереднього напруження розсіюються під кутом розповсюдження (рисунок 7.18), починаючи з кінця анкерного пристрою, де можна приймати 2/3.

Рисунок 7.18 – Розсіювання попереднього напруження

7.5.5 Анкери і з'єднання для попередньо напруженої арматури

1. Анкери та з'єднувальні пристрої, їх застосування повинні відповідати вимогам 8.6.2 ДБН В.2.6-98.

2. Обчислення місцевих впливів у бетоні та поперечній арматурі повинні виконуватись у відповідності з 4.9 і 7.5.4.

1. Зазвичай, з'єднувальні пристрої повинні розташовуватись за межами проміжних опор.

3. Необхідно уникати розміщення 50 % і більше з'єднань у одному поперечному перерізі, окрім випадків, коли буде показано, що вищий відсоток не спричинить збільшення ризику безпеки конструкції.