Система форм сумісної продуктивної діяльності як метод спільного розвитку особистостей викладача та студента

Сьогодні стало очевидним, що управління таким багатоаспектним процесом мислительної діяльності стає не можливим за рахунок зовнішнього контролю і оцінювання учителем як єдиним джерелом мотивації і центром регуляції і корекції учіння. Тому стратегія інноваційного навчання передбачає мобілізацію всіх соціальних , комунікативних резерві організації та самоорганізації ситуації навчання. Ведучу роль відіграють продуктивні творчі задачі.

Табл.3

Система форм сумісної діяльності викладача і студентів, які виникають при розв’язанні творчих задач

Форма сумісної діяльності	Психологічна функція
1. Введення в діяльність	Забезпечує особисту включеність у нові начальні задачі на основі актуалізації смислів і цілей, які адекватні діяльності яку формуємо. Створення єдиного смислового поля: початкове смисло- і цілеутворення.
2. Розподіл (між викладачем та студентом) дій	Залучення студента у посильне здійснення операційно-виконавської сторони розв’язання і у виконання деяких доступних для студента дій, необхідних для досягнення результату – отримання продукту діяльності (участь педагога у регуляції всіх компонентів діяльності максимальна).
3. Імітуючі дії	Просуває студентів до сумісного пошуку шляхів розв’язання задач, до більшої ініціативи у орієнтовано-дослідницькій операційно-виконавських сферах, які ведуть до досягнення продуктивного результату.
4. Підтримання дії	Розширює ініціативу учнів, включаючи сферу контролю, оцінки процесів і результатів рішення, і ставить перед вибором цілей, які формуються вчителем і визначенням смислів продуктивних задач (участь педагога обмежується лише заохочуванням і допомогою в деяких операціях контролю)
5. Саморегульовані дії	Направлена на досягнення студентами взаємо- і самоконтролю щодо відношення до всіх компонентів діяльності, пов’язаної з вирішенням задач, включаючи і ціле покладання, однак в рамках заданого раніше вчителем спектру задач
6. Самоспонукаємі дії	Висунення, обговорення, прийняття студентами нових цілей, усвідомлене ціле покладання, а також редукція зовнішніх і процесуальних форм контролю за досягненням результатів
7. Самоорганізовані дії	Висунення і апробування нових способів і стратегій конструктивного співробітництва, розширення спектру спілкування і міжособистісних відношень між всіма учасниками розв’язання продуктивних творчих задач, активна зміна позиції учасників у взаємодії
8. Партнерство	Перехід до якісно відношень з педагогом і однолітками на основі самоорганізації всіх компонентів у структурі творчої діяльності і взаємодій – організаційно-, виконавських, контрольно-оціночних, інтелектуально-комунікативних і мотиваційно-смислових

По мірі просування від зовнішніх практичних форм взаємодії і переходу до діалогу учасників відбувається становлення внутрішньої регуляції інтелектуальних, комунікативних, і мотиваційних компонентів взаємодії і діяльності, яка формується. Змінюється рівень самоорганізації, способи розуміння ситуації і способи взаємодії і спілкування, зростає свобода студентів, їх готовність не тільки до прийняття, але і до пере формулюванню цілей і смислів діяльності. Із відомого студент перетворюється у ведучого ініціативного партнера.

Загальна психологічна функція системи форм сумісної навчальної діяльності – вирощування індивідуальності, її кристалізація і індивідуалізація у багатообразних ситуаціях взаємодії, що веде до самоорганізації, автономності особистості. Наділю

Є особистість не рефлекторною,, ситуативною, конформістською активністю, але активністю іншої природи: пропущеної через призму відображення себе в інших, самоідентифікації, активності осмислено продуктивної. Взаємозв’язок, з однієї сторони, рівней самоорганізації діяльності яка освоюється, в ході розв’язання задач (які зростають за степенем креативності і соціально значимого продукту), з другої з процесами перебудови і зміни багатообразних форм співробітництва і складає центральну рушійну, розвиваючу основу ситуації інноваційного навчання.

Проектування і організація ситуацій сумісної продуктивної діяльності – перетворює процес навчання. У цій ситуації становлення продуктивної, творчої особистості відбувається, звісно, не тільки на полюсі студента. Навчальна сотворчість і співробітництво також продуктивно і для викладача. Зникає центрована позиція його особистості на предметному змісті навчальної дисципліни, структурування дисциплінарних знань стає засобом і посередником продуктивних взаємодій з студентами. Змінюється приорітет у методичній роботі, яка сприяє новому сприйняттю наукового знання – навчальна дисципліна осмислюється у більш широкому гуманітарному контексті, що дозволяє викладачу відкривати і розробляти нові міждисциплінарні проблеми, тобто стимулює творчу думку.

Приклад. С.М. Ейзенштейн один із фундаторів ВГІКу – інституту для професійного навчання акторів, кінорежисерів. Свою роботу зі студентами – він проводив у режимі сумісного вирішення творчих задач (зміст мізансцени) і визначав із розрізненої групи «багатоголового режисера».

Синергетичний ефект, який народжується ситуацією сумісної творчості педагога та студента, прослідковується у багатьох випадках – як спеціально змодельованих умовах організації вузівського навчання.