15

Багатообразність інтелектуальної діяльності і проектування системи психологічних задач у навчальних курсах

1.Гетерогенність інтелектуальної діяльності і проектування системи психологічних задач у навчальних курсах

2.Таксономії навчальних завдань - інструмент випереджуючого управління процесом розвитку пізнавальної діяльності

2.1.Поняття навчальної задачі

2.2.Таксономія Б.С. Блума. Когнітивна та афективна області.

2.3.Таксономія Д. Толінгеровою

3.Проектування дидактичних стратегій управління процесом формування пізнавальної діяльності в курсі психології

3.1.Проектування навчального змісту: погляд студентів

Література:

1. Беренгер А. Т. Специфіка навчально - виховного процесу на початковому етапі навчання студентів у вищій школі: Авто - реф. дис. канд. пед. наук. М., 1989. Царьов В.Є., Кузьмичова І.Л. Психолого - педагогічні принципи виховання вчинком в концепції К. Олред // Питання психології. 1988. № 6.

2. Біблер B.C. Мислення як творчість М., 1975.

3. Коч Л.A. Креативна етика. Психологія і методика освоєння підлітками етичних норм і понять. М. , 1999 .

4. Кулагіна Н.В. Символ як засіб світосприйняття і світорозуміння. М. , 1999

5. Кулюткін Ю.М. Культура групових дискусій. СПб . , 1997 .

6. Ляудис В.Я., Негуре І.Л. Психологічні основи формування писемного мовлення у молодших школярів . М., 1994.

7. Мануйлова Є.І. Формування конструктивно - проектувальної діяльності педагогів інноваційної школи: Автореф. дис. ... канд. психол. наук . Орел, 1998 .

8. Хозієв В.Б. Збірник психологічних завдань. М., 1999.

Гетерогенність інтелектуальної діяльності і проектування системи психологічних задач у навчальних курсах

Зміст досліджуваних дисциплін освоюється лише в тому випадку, якщо він розпредмечений і структурований в системі навчальних завдань. Чим менш формалізуємо навчальний предмет, тим більші труднощі для проектування навчальних завдань він представляє. Процес розпредмечення і структурування психологічних знань у систему навчально - пізнавальних завдань є однією з найскладніших проблем гуманітарного пізнання. Не випадково методика вивчення психології має дуже малий вибір задачників, збірників вправ і завдань, на відміну, наприклад, від математики чи фізики, при вивченні яких вибір збірників задач і вправ відбувається серед десятків і сотень видань. Проте якість структурування, забезпечує презентацію предметного змісту наукового знання в системі навчально - пізнавальних завдань, визначається не кількістю завдань і вправ, а психологічно чітким уявленням викладача про весь спектр видів пізнавальної діяльності, які він передбачає формувати у студентів в процесі освоєння ними предметного змісту психології. Як показують численні дослідження, проведені на матеріалі не тільки психології, а й інших різних навчальних дисциплін у вузі, викладачі зазвичай обмежуються досить вузьким вибором з усього можливого спектру завдань. А саме: у задачниках, вправах, планах занять переважають завдання, що створюють психологічне навантаження переважно на сприйняття, впізнання, пам'ять (процеси запам'ятовування, відтворення), на найпростіші розумові дії (впорядкування, серіація, порівняння, класифікація, узагальнення) , які виконуються за зразком. Весь інший спектр психологічно більш складних видів інтелектуальної діяльності не стає предметом освоєння. Задачники і програми навчання в цьому відношенні досить стереотипні. Тому одна з перших проблем методики структурування предметного змісту навчальних курсів - це проблема вибору і побудови завдань і вправ, що включають весь спектр видів інтелектуальної діяльності, що і визначає « простір інтелектуального розвитку студентів». Яким буде цей простір, залежить від характеру пропонованих (прямо чи опосередковано) завдань. Друга, не менш складна, проблема - це проблема системної організації на кожному навчальному занятті завдань та вправ, спрямованих на освоєння взаємозв'язку всіх видів і форм інтелектуальної діяльності. Очевидно, що без створення спеціального методичного інструментарію вирішення такої проблеми неможливо. Про створення саме такого інструментарію і піде мова.

Тут же звернемося до питання про різноманіття, гетерогенності і незвідність один до одного видів пізнавальної діяльності.

Методика навчання у вищій школі поки ще недостатньо спирається на широко відоме положення про незвідність наукового пізнання до одного з типів розумової діяльності, включеної до вирішення пізнавальних завдань. Тим часом, спроби практичної розробки стратегії професійного навчання з використанням ідеї взаємозв'язку всіх об'єктивних форм пізнання робляться.

Проте методика викладання, так само, як і педагогічна психологія, будує свої дослідницькі та навчальні програми лише стосовно до процесу формування переважно понятійного, словесно - логічного мислення. Правда, останнім часом у зв'язку з розвитком досліджень творчості посилилася орієнтація методів навчання у вузі на культивування форм образного, а не тільки науково - теоретичного, логічного, мислення. Однак поки не існує розроблених методів таких міждисциплінарних взаємозв'язків, які дозволяють прямо вводити в систему навчання психологів або в окремі професійні курси інтерпретацію символів в літературних, поетичних, художніх, міфологічних, сценарних творах, тобто створювати простір розвинена у студентів інтуїтивного, чуттєво - образного символічного свідомості.

Для того, щоб розширити уявлення про поліморфність пізнавальної діяльності, про принципи гетерогенності мислення, скористаємося схемою, запропонованою Х. Дрейфусом в його книзі «Чого не можуть обчислювальні машини?».

Схема Дрейфуса певною мірою відображає різноманіття видів пізнавальної діяльності, і її можна використовувати як інструмент аналізу певних форм психологічного пізнання та їх культивування. Так, сучасне навчання психології направлено значною мірою на формування перших двох видів пізнавальної діяльності, найбільш простих як за своєю структурою, так і з точки зору способів управління ситуаціями їх розвитку. Курси психології так чи інакше обумовлюють введення і менш формалізованого третього виду розумової діяльності. Його можна співвіднести з областю вирішення великого числа психологічних завдань, пов'язаних з використанням наукових понять і закономірностей для розпізнавання і класифікації форм колективного та індивідуального поведінки характеристик особистості, для планування і вибору різних стратегій сприйняття, запам'ятовування і розуміння, вирішення проблем, практичної дії.

Область неформального мислення, гнучкої поведінки, що не підкоряється правилам (четвертий вид розумної діяльності), - це область, що включає спілкування на природній мові, розуміння текстів, переклад з однієї мови на іншу, діалог - обговорення життєвої проблеми. Все це - завдання з відкритою структурою, що вимагають для свого рішення практики, інтуїції, обліку контексту і ситуації. Велика частина власне психологічних проблем, вже вивчених і ще стоять перед наукою, так чи інакше нею розв'язуваних, відноситься саме до цього виду розумової діяльності. Далеко не завжди існують наукові шляхи вирішення цього роду проблем, тоді як у життєвій практиці люди справляються з ними і досягають часом досить ефективних рішень.

Табл.1.