4. Амортизація.

Амортизація – це процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції частинами з метою її повного відшкодування. Згідно з Положенням про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства амортизації підлягають витрати, пов’язані з придбанням і введенням в експлуатацію основних фондів; самостійним виготовленням основних фондів; реконструкцією; модернізацією основних фондів; проведенням капітальних ремонтів (у сумі, що перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів).

Отже, повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний термін їх використання складається із суми первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому стані:

А = С_прв + С_к.р. + С_мод,

де С_к.р., С_мод, - вартість відповідно капітальних ремонтів і модернізації основних фондів.

Балансова вартість основних фондів на момент введення їх в експлуатацію містить повну суму амортизованих відрахувань.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисної експлуатації основного фонду і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови або консервації. Термін корисного використання об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його експлуатації.

Щорічна сума амортизаційних відрахувань визначається діленням повної суми амортизаційних відрахувань на нормативний термін служби основних фондів:

А_р = С_перв + С_к.р. + С _мод / Т_n

Суми амортизаційних відрахувань на підприємстві визначаються за допомогою річних норм амортизації. Річна норма амортизації – це відношення річної суми амортизації (без ліквідаційної вартості) до балансової вартості основних фондів, виражене у відсотках:

n_а = С_бал – С_лікв/С_балТ_н х100%,

де С_бал – балансова вартість основних фондів.

За бухгалтерським обліком нарахування амортизацій здійснюється щомісяця. Місячну суму амортизації визначають діленням річної суми амортизації на 12. підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «основні засоби» суб’єктам господарювання рекомендовано нараховувати амортизацію в бухгалтерському обліку такими методами:

• прямолінійним (рівномірно списання);

• зменшення залишкової вартості (зменшення залишку);

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивним (цілих значень років);

• виробничим (суми одиниць продукції).

Прямолінійний метод найпоширеніший. Він характеризується рівномірністю розподілу сум амортизації між обліковими періодами. Застосовується насамперед до об’єктів, стан яких залежить від терміну їх корисного використання (будівлі, споруди, передавальні пристрої, меблі). Річну суму амортизаційних відрахувань визначають за формулою

А_р = С_балn_а/100%,

де С_бал – первісна балансова вартість групи основних фондів;

n_а – річна норма амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні суми амортизації основних фондів виходячи з їх залишкової вартості (А_зал) на початок року:

А_р = А_залn_а/100,

n_а =1 - ⁿ√С_лік/С_бал *100%,

де n – термін корисного використання основних фондів.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає нарахування амортизації виходячи із залишкової вартості основних фондів на початок року і подвійної річної норми амортизації:

А_р = А_зал(2n_а)/100,

де n_а обчислюється як і при рівномірній амортизації.

За кумулятивним методом (цілих значень років) визначають суму щорічної амортизації, що обчислюється як добуток амортизованої вартості основних фондів на кумулятивний коефіцієнт (k):

А_n = (С_перв – С_лікв) * k

Такий метод має ще одну назву: метод однозначних чисел.

Цей метод належить до методів швидкої амортизації.

Завдяки зазначеному методу підприємства дістали змогу значно прискорювати списання вартості нових активів у початковий або завершальний періоди експлуатації. Тобто за цим методом припускається, що устаткування використовується інтенсивніше або в перші роки експлуатації, або в останні.

Використовуючий цей метод, річні відрахування визначають у три етапи:

1. Визначається сума цілих значень років експлуатації (наприклад, якщо термін експлуатації становить три роки, то сума цілих значень дорівнюватиме: Ц = 1 + 2 + 3 = 6).

2. Обчислюється дріб від ділення цілих чисел років експлуатації. При цьому дріб від ділення цілого значення останнього року експлуатації ставиться на перше місце, передостаннього — на друге і т. д.

Метод урахування цілих значень років експлуатації застосовується у разі потреби прискореного списання у початковий період. Якщо треба прискорити списання у завершальний період експлуатації основних фондів, то на перше місце ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуатації, на друге — другого і т. д.

3. Відповідний дріб для кожного року перемножується на ціпу устаткування і в такий спосіб визначається сума амортизації за потрібний рік.

Для детальнішого ознайомлення з цим методом розглянемо такий приклад. Необхідно визначити суму амортизації для устаткування з первісною вартістю 40 000 од., ліквідаційною — 16 000 од. і нормативним строком експлуатації 5 років.

У цьому разі сума цілих значень дорівнює: Ц = 1+2 + 3 + 4 + 5 = = 15. Для випадку прискореної амортизації в перші роки дроби з 1-го по 5-й рік експлуатації будуть такі: , а в останні роки

Річні відрахування для прискореної амортизації в перші роки матимуть такі значення:

за перший рік – ;

за другий рік – ;

за третій рік – ;

за четвертий рік – ;

за п'ятий рік – .

Річні відрахування для прискореної амортизації за останні роки матимуть відповідно такі значення: A₁= 2560; А₂=5120; А₃=7680; А₄=10240; А₅=12800;

Виробничий метод (метод одиниці продукції) застосовується тоді, коли для відшкодування вартості основних фондів використовують їх сумарний виробіток за весь період експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих машино – годинах, кілометрах пробігу тощо).

У господарській діяльності підприємства інколи використовується устаткування, яке може експлуатуватися з різною інтенсивністю, тобто за нормативний термін його функціонування може бути надана різна кількість послуг чи вироблена різна кількість продукції. Нормативний термін функціонування конкретної одиниці цього устаткування визначається на підставі середніх режимів її експлуатації. Якщо ж такі основні фонди експлуатуються в інтенсивному режимі, то їх фізичний знос може досягти 100% за період, менший від нормативного, і навпаки. Це особливо стосується вантажних автомобілів, літаків, металорізального устаткування, печей та ін. Щоб вирішити проблему встановлення норми амортизаційних відрахувань для таких засобів праці, і був розроблений метод одиниці продукції (послуг).

Сутність методу полягає у визначенні кількості продукції (послуг), яку може виробити машина за нормативний термін експлуатації. Тоді амортизацію нараховують за реальною кількістю продукції (послуг), що вироблена (надано) протягом року.

Річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу (Q_факт, грн) випуску продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації (q):

Ар = Q_факт * q, q = (С_бал –С_лікв)/ Q_план,

де Q_план = загальний обсяг продукції (у грн.), який підприємство планує виробити за допомогою цих основних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробництва і не можуть бути вилучені до бюджетів чи інших централізованих фондів.