3. Види зношення основних фондів та методи його усунення (відтворення).

Основні фонди, що беруть участь у процесі виробництва, поступово втрачають первісні характеристики через зношення. Під зношенням основних фондів розуміється втрата їх вартості. Розрізняють два види зношення: фізичне та моральне. Фізичне зношення настає під впливом навколишнього середовища і експлуатаційних навантажень. Деформуються вузли і деталі устаткування, піддається корозії метал тощо. Фізичне зношення умовно поділяється на усувне і неусувне. Перше періодично усувається шляхом ремонтів, а при другому основні фонди поступово накопичують зношення і з часом їх використання стає неможливим. Ступінь фізичного зношення одиниці основних фондів характеризується коефіцієнтом фізичного зношення. Визначається коефіцієнт фізичного зношення одним з двох методів:

• за терміном експлуатації

К_фіз = Т_ф/Т_н х 100%,

де Т_фТ_{н –} час роботи одиниці основних фондів відповідно фактичний і нормативний;

• за даними обстеження технічного стану відносно економічного зношення

К_фіз = А_зн/С_поч х 100%,

де А_зн = сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації одиниці основних фондів;

С_поч = початкова вартість одиниці основних фондів.

Моральне зношення – це знецінення діючих основних фондів до настання повного фізичного зношення. Найчастіше моральне зношення основних фондів відбувається під впливом НТП або внаслідок здешевлення їх виробництва в сучасних умовах. Ступінь морального зношення задається відповідним коефіцієнтом і визначається за формулою

К_мор = С_поч – С_відн/С_поч,

Загальний коефіцієнт зношення є комбінацією двох попередніх коефіцієнтів:

К_заг= 1 - (1 - К _фіз) х (1- К _мор.).

Фізичне спрацювання та моральне старіння діючих основних фондів можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання і старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок.

Види зносу основних фондів

Фізичний знос

Моральний знос

усувний

неусувний

повний

частковий

ремонт

заміна

модернізація

Форми усунення зносу основних виробничих фондів

Рис. 1 Види зносу основних фондів та форми його усунення

Відтворення основних засобів — це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене. Просте відтворення основних засобів — це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових засобів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей. Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується.

Призначення капітальних ремонтів полягає у відшкодуванні нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів основних фондів та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів. Для економічної оцінки ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: здійснити капітальний ремонт чи придбати повий основний фонд. За кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт і різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини і вартістю пової, а для другого - вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини. Для того щоб вирішити, котрий із варіантів доцільніший, визначають коефіцієнт економічної ефективності капітального ремонту, який обчислюється як відношення витрат за першим варіантом до витрат за другим варіантом. Таким чином,

,

де Е_к.р - коефіцієнт ефективності капітального ремонту;

R_і - вартість очікуваного капітального ремонту;

S_с - різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованої машини і вартістю пової машини:

S_c=C_зал.в - С_зал.н ,

де С_зал.в – залишкова вартість капітально відремонтованої машини;

С_зал.н – залишкова вартість нової машини (у даному випадку зносу у неї немає, тому залишкова вартість дорівнює її повній вартості);

Ц_п – ціна придбання нового основного фонду;

S_а – недоамортизована частина капітально відремонтованої машини;

α – коефіцієнт, який характеризує співвідношення продуктивності діючої (П₀) і нової (П₁) машин:

β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно діючої і нової машин:

,

де Т_н.0, T_н.1 – тривалість ремонтного циклу (або нормативні строки експлуатації до здійснення капітального ремонту).

Слід зазначити, що після капітального ремонту основному фондові надається додатковий строк до наступного капітального ремонту, який і враховується у формулі.

Розширене відтворення — це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних засобів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання продуктивніших та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо.

Під модернізацією розуміють конструктивне удосконалення дію­чих машин, які підвищують технічний рівень і поліпшують економічні показники. Дуже часто модернізація проводиться під час капітально­го ремонту фондів, тому метод визначення витрат на модернізацію аналогічний попередньому.

,

де Е_м – коефіцієнт ефективності модернізації основних фондів;

М – витрати на модернізацію.

При цьому величини α, β, S_a треба визначити за даними модернізованої та нової машин.

Капітальне будівництво є особливою сферою матеріального виробництва, що поєднує будівельну індустрію, діяльність замовників, які створюють умови для інвестування, проектно – дослідні організації, наукові інститути. Ця сфера забезпечує впровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей, а також окремих об'єктів будівництва.

Капітальне будівництво є головним джерелом розширеного відтворення основних фондів, а також сферою практичного здійснення капітальних вкладень, або інвестування.

До нового будівництва належать створення комплексу об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначень, яке здійснюється для створення нових виробничих потужностей. Після введення в експлуатацію нові підприємства перебуватимуть на самостійному балансі.

До розширення належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і збільшення потужностей існуючих окремих цехів і об’єктів на території діючих підприємств або майданчиках, що приєднані до них.

Розширення діючих підприємств – будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво окремих цехів та об’єктів основного і обслуговуючого призначення на території діючих підприємств, а також будівництво філій, які після введення не перебуватимуть на самостійному балансі.

Реконструкція – належне переобладнання діючих об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, як правило, без розширення існуючих, пов’язано з удосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП, здійснене з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та зміни номенклатури продукції, головним чином без зменшення чисельності працюючих при одночасному покращенні уов праці та охорони навколишнього середовища.

Технічне переозброєння – комплекс заходів на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв на основі впровадження передової техніки і технологій, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і зношеного устаткування продуктивнішим, як правило без розширення виробничих площ.

Затрати на технічний огляд, обслуговування та поточні ремонти включаються до собівартості виготовленої продукції.