
- •Тема №8 Основні фонди підприємства
- •1. Сутність, структура і класифікація основних фондів.
- •Класифікація основних засобів
- •Оцінка і облік вартості основних фондів
- •Види зношення основних фондів та методи його усунення (відтворення).
- •Амортизація.
- •Показники використання основних фондів.
- •Рентабельність основних виробничих фондів.
Тема №8 Основні фонди підприємства
Сутність, структура і класифікація основних фондів.
Облік і оцінка вартості основних фондів.
Види зношення основних фондів та методи його усунення (відтворення).
Амортизація.
Показники використання основних фондів.
Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.
1. Сутність, структура і класифікація основних фондів.
Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, або одного оборотного періоду.
Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.
Основні засоби — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
У плановій економіці використовувався термін основні фонди. Основні фонди — це сукупність вироблених суспільною працею матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду. До основних фондів в соціалістичній економіці відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба та інші.
Основні фонди – це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми. Їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.
Класифікація основних засобів
Відповідно до діючої типової класифікації основних засобів — групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.
Залежно від функціонального призначення основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.
Виробничі основні засоби — це засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.
Невиробничі основні засоби — це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері.
За галузевою належністю основні засоби поділяються на засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.
За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.
З метою визначення розміру амортизаційних відрахувань основні засоби поділяються на:
Групи |
Мінімально допустимі терміни корисного використання (роки) |
группа 1 - земельні ділянки |
- |
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом |
15 |
група 3 - будівлі, |
20 |
споруди |
15 |
передавальні пристрої |
10 |
група 4 - машини та обладнання |
5 |
з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень |
2 |
група 5 - транспортні засоби |
5 |
група 6 - інструменти, прилади,інвентар (меблі) |
4 |
група 7 - тварини |
6 |
група 8 - багаторічні насадження |
10 |
група 9 - інші основні засоби |
12 |
група 10 |
- |
група 13 - природні ресурси |
- |
група 14 - інвентарна тара |
6 |
група 15 - предмети прокату |
5 |
Группа 16 - довгострокові біологічні активи |
7 |
Будівлі – будівельні об’єкти, призначені для створення необхідних умов праці. Тут розміщуються основні, допоміжні та обслуговуючі виробництва, лабораторії, управлінський апарат тощо.
Споруди – інженерно – будівельні об’єкти, призначені для здійснення технічних або технологічних функцій, пов’язаних з виробництвом. Це насосні станції, тунелі, мости, очисні споруди, естакади тощо.
Передавальні пристрої. За їх допомогою передається енергія різних видів: електрична, теплова, механічна, а також рідкі та газоподібні речовини. Це нафтопроводи, газопроводи тощо.
Машини та обладнання:
силові машини і устаткування, призначені для виробітку та перетворення енергії – генератори, двигуни тощо;
робочі машини та устаткування, які використовуються безпосередньо для роботи з предметом праці – верстати, преси, молоти тощо;
вимірювальні та регулюючі пристрої, лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка;
інші машини й обладнання.
Транспортні засоби – для транспортування вантажів і людей у межах підприємствах та поза ним.
Інструменти всіх видів та оснащення, що кріпиться до машин і призначене для обробки виборів.
Виробничий та господарський інвентар – для полегшення виробничих операцій: робочі столи, верстати, тара для зберігання сипких речовин; інвентар контрольного призначення: шафи, столи, інші офісні меблі, комп’ютери, копіювальна техніка тощо.
Інші основні фонди – бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові споруди, інвентарна тара, предмети прокату, природні ресурси.
До основних фондів підприємства не належать і вважають їх оборотними засобами:
засоби праці з терміном корисного використання менш як 12 місяців незалежно від вартості;
малоцінні предмети виробничого оснащення;
змінне обладнання (таке, що багаторазово використовується у виробництві у вигляді змінних пристосувань до основних фондів);
спецодяг, спецвзуття, форменний одяг;
предмети, призначені для передання в оренду;
багаторічні насадження, які вирощуються у розсадниках як посадковий матеріал.
За належністю підприємства основні фонди поділяються на :
власні;
орендовані;
залучені.
За інтенсивністю використання фонди розрізняються на ті, що перебувають в експлуатації і ті, що перебувають в резерві (законсервовані).
Залежно від участі у процесі виробництва, тобто від ступеня їх впливу на предмет праці, основні фонди поділяються на активну і пасивну частини. До активної частини належать: робочі машини й механізми, транспортні засоби, силові машини і устаткування, технологічні лінії, виробничий інструмент, інвентар тощо, до пасивної – будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.
Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру основних фондів. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.
Співвідношення активної частини і пасивної частини виробничих основних фондів називається їх виробничою або технологічною структурою. Вважається, що структура основних фондів залежить від відсотка їх активної частини і що більший цей відсоток, то прогресивнішою і ефективнішою стає структура. Але порівнювати доцільно окремі підприємства однієї галузі, оскільки різні галузі промисловості характеризуються різними структурами основних фондів. Наприклад, в енергетиці активна частина основних фондів становить приблизно 70%, а в текстильній промисловості - 38%.
Нормативні акти:
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби»;
Податковий кодекс стаття 138;
Податковий кодекс стаття 145.