Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Факультет філології та журналістики

Кафедра української літератури

Лекція № 8.

Українські народні балади:

тематично-стильові особливості і поетика

Розробник: Н.І. Зінченко,

кандидат філолог. наук, доцент

Полтава,2013

Лекція №8

Тема: Українські народні балади: тематично-стильові особливості і поетика

План

1. Історія та визначення жанру балади.

2. Стильові особливості народних балад, поетика жанру.

3. Тематичні групи народних балад.

4. Ідейно-художній аналіз балад «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…»

та «Ой був у Січі старий козак…».

5. Ступінь дослідження жанру балади в українській

фольклористиці.

6. Використання письменниками-романтиками Полтавщини

мотивів народних балад.

Література

Основна

1. Дей О. Українська народна балада. - К.: Наукова думка, 1986. - 263 с.

2. Закувала зозуленька: Антологія української народнопоетичної творчості. – К.: Веселка, 1998. – С.228-250

3. Лановик М.Б., Лановик З.Б.Українська усна народна творчість. – 2-ге вид.– К.: Знання – Прес, 2003. – 591с.

4. Нудьга Г. Українська балада. – К.: Дніпро, 1970. – 259 с.

5. Українські поети-романтики: Поетичні твори/ Упор. і прим. М.Л. Гончарука; Вступ. ст. М.Т. Яценка. – К.: Наук. думка, 1987.- 592 с.

Додаткова

1. Балади. Кохання та дошлюбні взаємини / Вступ, ст. О.І. Дея. — К.: Наук, думка, 1987. - 472 с.

2. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. – Львів, Нью-Йорк, 1998. – 216 с.

1. Історія та визначення жанру балади

Справжньою окрасою української пісенної творчості є балади. Це один із найскладніших видів усної народної творчості. Вітчизняні і західноєвропейські вчені доклали чимало зусиль, щоб розкрити її суть, визначити жанрові особливості, з’ясувати походження і шляхи поступового розвитку. Однак ці дослідження не доведені до кінця. Проблема полягає в тому, що балада як давній жанр увібрала в себе риси суміжних видів усної народної творчості (ліричні пісні, думи, легенди, казки, міфу та ін..). Тому, як слушно вважає фольклорист М. Лановик, «немає можливості дати закінчену характеристику цього жанру, бо його рамки доволі розпливчасті і приблизні» ( 1, с.301).

Певну трудність у дослідженні балад спричиняє те, що цей жанр не має і змістово-тематичних обмежень (як, наприклад, історичні пісні обмежені історичними темами, родинно-обрядова поезія – сімейними святами, календарно-обрядова – темою праці на землі). У баладах осмислюються всі можливі явища людського життя – особистого, сімейного, суспільного, торкаються проблеми, з якими може зустрічатися людини на своєму шляху – соціальні, побутові, моральні, зв’язок з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні незвичайні явища. До того ж зміст балад охоплює усі суспільні верстви - князі, вельможі. Прості люди – селяни, міщани, ремісники, «чесні розбійники». Практично неможливо знайти тему, яка б не була реалізована в баладних сюжетах. Виклад у таких творах драматично напружений, значне місце у них посідає діалог, загальний тон – переважно похмурий, меланхолійний.

Балада як жанр народнопісенної творчості з давніх-давен займає значне місце у фольклорі народів світу. Г.Нудьга у своїй монографії «Українська балада» наводить цікаву історію жанру: «Вважають, що найраніше (в ХІІ ст.) з’явилася вона в датському фольклорі; до ХІІІ- ХІУ століть відносять зародження цього жанру в англійській, шотландській, іспанській та східнослов’янській народнопоетичній творчості. Однак хронологічні рамки жанру в народній поезії досить умовні, їх уточнити дуже важко, оскільки документальні докази майже відсутні. Записи балад англійських збереглися з ХІІІ століття, датських – з ХУІ ст. поліття (1550). Найстаріший рукописний збірник англійських народних балад відноситься до 1650 року – його поклав в основу свого видання Персі» (4, с.11).

Перші записи українських народних балад належать до другої половини ХУІ століття («Пісня про Стефана-воєводу»). Однак і в Україні, і в Західній Європі до ХУШ століття не було особливого зацікавлення жанром, тільки в другій половині ХУШ століття балада привертає увагу англійських письменників, а на початку ХІХ століття стає чи не головним жанром української романтичної поезії.

Вперше термін балада був застосований у провансальській літературі ХІІ ст. і означав «пісні для танцю». У французькій поезії ХІУ ст. балада набула канонічних ознак: постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв), обов’язковий рефрен і звертання до особи. Так словесний матеріал разом з мелодією відокремився від танцю, і балада стала одним із видів народних пісень. Пізніше у ХУШ ст. баладами стали називати ліро-епічні пісні з виразною драматичною фабулою з трагічно-фантастичним сюжетом.

Після того, як балада втратила зв’язок із танцем, який супроводжувала, на перший план вийшли епічність і драматизм, які у поєднанні з ліризмом не зустрічаються в жодному іншому жанрі. Однак саме це поєднання і ускладнює визначення жанру балади як жанру, бо на відміну інших давніх жанрів, які мали практичне значення, балада спрямована також на естетичне переживання: викликати у слухача певні почуття, емоції, образи, думки. Народна балада подібно до літературних творів спонукає до роздумів над проблемами буття, філософських узагальнень.

Балада (фр.ballade, від прованс. ballar – танцювати) - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового ґатунку з драматичним сюжетом. У центрі балади завжди перебуває одна індивідуальна, але суспільно значима людська доля. Основні їх герої – люди прості, звичайні, але з незвичайною, винятковою любов’ю до добра і правди. Напружений сюжет у баладі розгортався на тлі переважно бурхливої природи, подеколи набував фантастичних ознак. Й.-В.Гете у 1821 р. у примітці до «Балади про вигнання і повернення графа» писав про наявність у баладі трьох основних розділів поетичної творчості – лірики, епосу, драми. Епічні, ліричні, драматичні елементи в баладі перебувають у певній діалектичній єдності. Перевага того чи іншого елемента залежить від поетичного характеру автора, від ідейних спрямувань твору, від природи жанру. Балади народів Європи, маючи багато спільного, загалом відрізняються специфічними національними рисами. В українській баладі,- як зазначає Г.Нудьга, - домінує «сильний ліричний струмінь» (4, с.12).