8. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у першій половині XIX ст. План.

1. Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні в кінці ХУ/ІІ - першій половині XIX ст.

2. Початок відродження української свідомості.

3. Національне відродження на західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.

4. Стан і розвиток культури в Україні в першій половині XIX ст.

Рекомендована література.

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. К.,1990. С. 474-506.

2. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. Лівів, 1991.Т.2. С. 268-328.

3. Історія України. Курс лекцій. Т.1. К., 1992. С.374-485.

4. Нечкина М.В. Декабристы. М., 1984.

5. Освободительное движение и общественная мысль в России в ХІХ в. М., 1991.

6. Смолій В.А. Історія України. Е., 1997. С. 114-137. C. 137-177

Переважна частина земель, де проживали українці, перебувала у складі Російської імперії. Зазначте, що найнебезпечнішого суперника - запорозьке козацтво - російський царизм вивів за межі України. Значно складнішою справою було приборкати козацьке населення Лівобережжя та Слобожанщини. Царизм застосував тут колонізаторську політику в основному адміністративними заходами. Згадайте, що на місці самоврядних українських регіонів - Слобожанщини та Гетьманщини - з'явилися губернії - Харківська, Чернігівська та Полтавська На Правобережній Україні після її входження до складу Російської імперії (поділи Польщі 1793. 1795 рр.) замість воєводств також були створені З губернії - Київська, Волинська та Подільська. Південноукраїнські землі (Новоросія) були поділені на Херсонську, Таврійську й Катеринославську губернії.

Далі зверніть увагу на державний апарат російського царизму в українських губерніях: поділ на повіти і стани, очолювані поліцейськими приставами, роль казенної палати, що відала збиранням з населення різноманітних податків, судова адміністративна влада на місцях у руках поміщиків тощо Про посилення губернського правління свідчать "Наказ губернаторам" 1837 р., що проголошував їх повновладними "хазяями" губерній і надавав право контролю діяльності будь-якої установи; призначення, а посади губернаторів військових осіб, котрим підпорядковувалася не лише адміністрація й поліція, а й розташовані на

території губернії війська. Підкресліть, що більш жорстокі форми державного управління - намісництва і генерал - губернаторства - царизм застосував щодо України (з 10 генерал-губернаторств Російської імперії. З припадало на Україну: Малоросійське, Новоросійське-Бессарабське та Київське). Згадайте також на найстараніших провідників колонізаторської політики генерал-губернаторів: Київського - Д. Бібікова, Малоросійського - М. Долгорукова, Новоросійського - М. Воронцова.

Охарактеризуйте становище у Південній Україні, яка увійшла до складу Російської імперії в результаті російське-турецьких війн другої половини XVIII ст. та ліквідації царизмом Запорозької Січі. Територія швидко колонізувалася, і на початок XIX ст. у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї проживало близько 1 мли чоловік, 80% з них становили селяни. Козацтво ж змушене було або підкоритися, або покинути рідні землі. Згадайте заснування Задунайської Січі (1775 - 1828), де зберігався традиційний устрій; утиски козаків збоку турецького султана і, нарешті, перехід задунайських козаків (1828 р.) на бік росіян. У 1830 р. їх розселили по узбережжю Азовського моря і назвали Азовським військом. Зверніть увагу й на те, що з тих козаків, які залишилися, уряд створив Чорноморське козацьке військо. У 1792 р. воно було переведене на Кубань (близько 25 тис.), а в 1860 р. було злите з Кавказьким лінійним військом і отримало назву Кубанського козачого війська (проіснувало до 1921 р.). Підкресліть, що населення Кубані зберегло українські традиції у мові, побуті, духовній культурі й донині. Висвітлюючи стан розвитку українських земель під владою Австро-Угорщини, виясніть їх адміністративно-територіальний поділ. Зокрема, Галичина і Володимирщина потрапили у склад "коронного краю", або "королівства Галіції і Лодомерг, яке поділялося на 12 округів (дистриктів). Окремим округом сюди входила Буковина. Закарпатська Україна була поділена на 4 адміністративні регіони і підпорядковувалася Братіславському намісницькому управлінню Угорського королівства. Зазначте, що цей поділ здійснювався без урахування етнічних ознак. Далі зупиніться на характеристиці колонізаторської політики австрійського уряду (відношення до України як до колоніального сировинного придатка, переселення на українські землі німецьких, угорських та румунських колоністів, ігнорування української мови), яка призводила до денаціоналізації українського населення. Що правда, реформи Йосифа II (право навчати дітей в школах, надання містам права автономії в системі самоврядування, скасування особистого підданства селян, інші заходи), створення за указом Франца І представницького органу Станового сейму дещо полегшували становище українського населення. А тому національний гніт тут був дещо слабшим у порівнянні зі становищем українських земель під владою Російської імперії.