6.5. Політика держави з залучення іноземних інвестицій
Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ та регулюється Верховною Радою України. Неабияку роль в цьому процесі відіграє Адміністрація Президента. Указами Президента України створена певна кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну. У тому числі:
Національне агентство України з реконструкції і розвитку — завданням якого є участь у формуванні державної політики при взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та установами для залучення кредитів, грантів, міжнародної гуманітарної та технічної допомоги, іноземних інвестицій.
Державний інвестиційно-кліринговий комітет розглядають питання, пов'язані з залученням фінансових та інвестиційних ресурсів у рамках інвестиційно-клірингових відносин.
Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну - створена при Президентові для розробки та реалізації державної політики з залучення та використання іноземних інвестицій.
Участь в управлінні іноземним інвестуванням беруть органи місцевих державних адміністрацій у межах делегованих їм повноважень, особливо при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, створенні спільних підприємств, вільних економічних зон тощо.
Для покращення притоку іноземних інвестицій в Україні створено спеціальну структуру InvestUkraine. InvestUkraine – це спеціальний підрозділ утвореного у 2011 році Указом Президента України Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, діяльність якого спрямована на збільшення притоку прямих іноземних інвестицій в економіку України.
Місією InvestUkraine є максимальне сприяння інвесторам у реалізації їх інвестиційних планів через надання всебічної підтримки та спеціалізованих сервісних послуг.
У 2011 році InvestUkraine формує стратегічну програму розвитку з залучення інвестицій, складовими елементами якої є наступні напрямки:
створення Єдиного інвестиційного вікна – механізму, за допомогою якого значно скорочується шлях інвестора на ринок України.
створення Біржі проектів – бази даних кращих інвестиційних можливостей в Україні.
активне просування кращих галузевих та регіональних проектів.
Для надання професійних послуг InvestUkraine має відповідний штат фахівців та мережу регіональних відділень по Україні.
InvestUkraine надає послуги інвесторам через механізм “єдиного інвестиційного вікна”, виступаючи при цьому:
спрощеною системою взаємодії між інвестором та органами державної і місцевої влади у форматі єдиного інвестиційного вікна (рис. 6.4);
державним механізмом для персонального супроводу інвестора, надання інформаційної та юридичної підтримки, високоякісних консалтингових та інтеграційних послуг для стратегічних інвесторів, які планують інвестувати в економіку України;
найпростішим та найкоротшим шляхом від бізнес-плану до діючого бізнесу, яким може скористатись інвестор.
Рис. 6.4. Спрощена система взаємодії між інвестором та органами державної і місцевої влади у форматі єдиного інвестиційного вікна
InvestUkraine використовує практичну модель для процесу інвестування, що складається з 7 кроків (рис.6.5):
Рис. 6.5. Модель для процесу інвестування
Послуги, які надає InvestUkraine інвесторам представлено у табл. 6.2.
Таблиця 6.2
Послуги, які надає InvestUkraine інвесторам
Інформаційні послуги |
Послуги з підтримки інвестування |
Інформаційна підтримка |
Організація візитів інвестора |
|
|
Дослідження |
Послуги з вибору місця |
|
|
Допомога в започаткуванні бізнесу |
Пост-інвестиційна підтримка |
Допомога в будівництві |
Розвиток бізнесу та нетворкінг |
|
|
Взаємодія з місцевою владою |
Допомога |
|
|
Кожна країна визначає свої правила інвестування іноземного капіталу. Такими правилами є:
право влади чи право допуску, яке пов'язане із захистом національних інтересів і національного ринку від іноземних інвестицій;
режим іноземного інвестування, за яким запроваджується справедливий і недискримінаційний режим для іноземних інвесторів;
визначення порядку або припинення дії міжнародних контрактів та угод, за якими передбачається різного роду компенсації і заходи щодо розвитку і забезпечення прав іноземних інвесторів, а також врегулювання спорів між сторонами.
На даний час світова практика використовує такі форми стимулювання іноземних інвестицій:
податкові стимули - встановлення прямих податкових пільг, відстрочка сплати податків, податкові канікули, звільнення від митних платежів тощо;
фінансові методи стимулювання іноземних інвестицій - субсидії, гарантії їх надання, пільгова амортизаційна політика;
нефінансові методи - створення відповідного інвестиційного клімату з метою інвестиційної привабливості країни для залучення іноземного капіталу.
Державна політика України щодо залучення іноземного капіталу проводиться за такими напрямами, як:
визначення умов для здійснення іноземних інвестицій;
визначення пріоритетних сфер для іноземного інвестування;
визначення системи інвестиційних пільг для іноземних інвесторів;
визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів;
визначення вимог до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг та інше.
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку та можливість модернізації на цій основі національної економіки.
На сьогодні в Україні створене розвинене правове поле для інвестування. Законодавство України передбачає необхідні гарантії діяльності для інвесторів.
На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.
У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
Підписано та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з більше ніж 70 країнами світу.
Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.
Визначені Указом Президента України від 08.09.2010 № 895/2010 національні проекти відповідно до пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку, підтриманих Комітетом з економічних реформ:
"Нова енергія" (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії або диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну);
"Нова якість життя" (проекти, спрямовані на розв'язання проблеми забезпечення громадян доступним житлом, створення умов для здобуття громадянами якісної освіти, поліпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя і здоров'я довкілля);
"Нова інфраструктура" (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);
"Олімпійська надія - 2022" (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського руху в Україні, розвитку спорту вищих досягнень).
Усунуто адміністративний бар’єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування” від 27.04.2010 № 2155 знято обов’язковість реєстрації іноземної інвестицій та необхідність реєстрації інвестиції за двома різними процедурами.
З 1 січня 2012 року набирає чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна”.
Прийнято Закон України № 2404-VI від 01.07.2010 “Про державно-приватне партнерство”, що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні, зокрема для регулювання відносин, які виникають при реалізації проектів у окремих сферах економічної діяльності.
Сфери: пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров'я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; оброблення відходів; виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; управління нерухомістю
Закон визначає основною ознакою державно-приватного партнерства забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж при здійсненні такої діяльності державним партнером без залучення приватного.
Також, ознаками державно-приватного партнерства є довготривалість взаємовідносин (від 5 до 50 років), передача приватному партнеру частини ризиків, внесення приватних інвестицій, незмінність терміну дії договору цільового призначення та форми власності об’єкта ДПП.
З метою сприяння залученню й ефективному використанню вітчизняних та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення її інтеграції в європейську і світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Очолив зазначену Раду Президент України.
Прийнято Закон України № 2880-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантування прав концесіонерів”. (Конце́сія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.) Законом вносяться зміни до Земельного кодексу України та до Закону України “Про концесії” з метою посилення державних гарантій прав концесіонерів, що повинно створити сприятливі умови для об‘єднання інтересів держави та бізнесу при укладанні та виконанні договорів концесії.
З метою систематизації податкового законодавства Урядом Верховна Рада України 2 грудня 2010 року прийняла Податковий кодекс, який став першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням.
Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є наступні:
стимулювання переходу України на інноваційну модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків (2011 р. - 23 відсотки, 2012 р. – 21 відсотків, 2013 р. – 19 відсотків, 2014 р. – 16 відсотків);
тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;
строком на 10 років з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, а також підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині), прибуток від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії, прибуток підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;
розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві;
врегульовано питання оподаткування операцій з фінансового лізингу, що дозволить надати нових стимулів цій формі інвестування;
запроваджується оподаткування за ставкою 5 % доходів на вклади (депозити), процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів та деякі інші доходи, пов’язані з інвестиційною діяльністю;
створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків;
запровадження «автоматичного» відшкодування податку на додану вартість сумлінним платникам податків та Єдиного реєстру податкових накладних та впроваджено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість таким платникам.
З метою поліпшення бізнес-клімату й створення сприятливих умов для надходження інвестицій здійснено низку заходів з покращення регуляторного середовища в Україні.
У сфері дозвільної системи:
розширено застосування декларативного принципу започаткування бізнесу відповідно до прийнятого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо провадження господарської діяльності на підставі подання декларації» від 07.07.2010 № 2451-VI.
Згідно з цим принципом суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі – декларативний принцип).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 725 затверджено Перелік певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства.
У сфері ліцензування:
прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 № 2608-VI, котрим відмінено ліцензування 23 із 66 видів діяльності, провадження яких не пов'язано із загрозою безпеці держави, життю та здоров'ю людей, погіршенням стану навколишнього природного середовища, а також стосовно яких існують інші засоби державного регулювання (державні стандарти, будівельні норми і правила, технічні умови, міжнародні стандарти якості тощо).
Питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.
Для подальшої активізації іноземного інвестування державі необхідно, насамперед, розв'язати проблеми макроекономічної стабільності та активізувати дію комплексу важелів регулювання інвестиційної діяльності, а саме: створити нормативно-правові та соціально-економічні основи збільшення необхідних обсягів іноземних інвестицій; суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати ефективний механізм публічного контролю за їх виконанням; контролювати та певним чином регулювати галузевий розподіл іноземних інвестицій; спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна; мати зважену, обґрунтовану політику щодо встановлення податкових пільг; активізувати кредитну політику, розвивати практику надання гарантій під іноземні кредити не лише урядом чи НБУ, а й комерційними банками.