Комплекс факторів, які впливають на стиль прийняття рішень

Стиль прийняття рішень	Фактори, які визначають стиль
	Особисті якості керівника	Мотиви поведінки підлеглих	Фактори зовнішнього середовища	Задачі керівника при прийнятті рішень
Директивний	Професійна підготовка та досвід	Розуміння задач організації	Тип організації, її традиційна структура	Заохочення самостійності підлеглих
Переконуючий	Ступінь довіри до підлеглих	Досвід у вирішенні аналогічних проблем	Характер проблеми, яка вирішується, ступінь її складності	Розвиток здібності підлеглих до колективної роботи
Консультативний	Бажання полегшити собі роботу	Уявлення про роль керівника у підготовці рішень	Час, відведений на підготовку рішень	Розвиток індивідуальних здібностей підлеглих
Колективний або поєднуючий	Прагнення до максимальної надійності в роботі організації	Самостійність мислення		Заохочення прагнення підлеглих до вдосконалення традиційних форм роботи
Довіряючий		Ступінь зацікавленості у вирішенні проблем
		Прагнення незалежності
	.	Готовність прийняти відповідальність за рішення		Удосконалення методів підготовки рішень

Інформованість. Працівники завжди повинні знати, як ідуть справи всередині колективу і на підприємстві в цілому, і чекають цих даних від керівника. В протилежному випадку формуються інші джерела інформації – слухи, які у всіх випадках утримують перекручену інформацію, яка зображає події гіршими, ніж вони є насправді.

Справедливість в оцінці підлеглих. Колектив не гірше від керівника визначає реальну участь кожного у загальній справі. Недооцінка хороших працівників – погано, але іще гірше, байдужість до поганих, - словом, будь-яка несправедлива оцінка викликає засудження з боку колективу.

Зі справедливою оцінкою підлеглих тісно пов’язане визнання корисної праці. Не правий той керівник, який вважає що навіть гарно виконана робота не заслуговує похвали. Це пов’язано з перетворенням праці в життєву необхідність, частину якої становить суспільне визнання корисної та ефективної діяльності.

Повага. Тут мова йде про форму звертання, про способи передачі управлінського рішення. Хоч вони можуть значно відрізнятися, керівник у всіх випадках повинен пам’ятати, що підлеглий - людина, яка має такі ж права, вимагає безумовної поваги до своєї особи, до здібностей та дій. Використання авторитарного стилю управління, різкість та грубість в більшості випадків викликають негативний ефект, ведуть до конфліктів, які важко вирішуються.

Таким чином, ділові стосунки акцентують увагу на таких нормах поведінки, які безпосередньо відносяться до взаємовідносин людей в процесі реалізації управлінських функцій.

Приведемо деякі рекомендації менеджеру у вигляді інформації до роздумів:

1. Переконуючи, не поспішай застосовувати владу, поки не вичерпав усі інші засоби.

2. Не роби зауважень підлеглих у присутності сторонніх.

3. Без потреби не критикуй, критика – це засіб, а не мета.

4. Не повторюй ні публічно, ні наодинці критичні зауваження в адресу робітника, який виправив положення справ.

5. Об'єктом критики завжди повинна бути погано виконана робота, а не людина.

6. Критика не повинна руйнувати довіру між робітниками, але заради довіри не можна приховувати промахи та невдачі.

7. Чим вищий ранг керівника, тим більше уваги він повинен приділяти створенню здорового, морально-психологічного клімату в колективі.

8. Знання можливостей своїх підлеглих – достоїнство і перевага гарного керівника.

9. Будь об'єктивним в оцінці пропозицій, які надходять від неприємних тобі осіб.

10. Будь уважним і об’єктивним до марних пропозицій. Відхилити їх грубо зараз – значить позбавити себе можливості отримати корисні поради в майбутньому.

11. Гарний керівник робить зауваження під час виявлення недоліків у роботі підлеглих, поганий – накопичує їх для публічного розносу.

12. Якщо хочеш, щоб підлеглі володіли корисними для роботи якостями, вироби їх у себе.

13. Вибір та навчання працівника завжди більш вдячна справа, ніж виконання справ самим керівником.

14. Будь керівником лише на роботі, поза трудовим процесом ти рівний будь-якому робітнику в колективі.

15. Пам’ятай, що сумнівні джерела інформації: плітки, слухи, пересуди шкідливі перш за все для тебе.

16. Будь справедливим у службовій характеристиці працівника, навіть якщо ваші відносини залишають бажати кращого. Можливо, його відношення до тебе – наслідок твого стилю роботи.

17. Ти можеш не перевіряти позитивні оцінки людини. Але не маєш права використовувати без перевірки будь-які негативні характеристики підлеглих.

18. Будь уважним до співробітників, які хвалять тебе. Шукай мотиви, які спонукали їх до таких дій.

Варто відзначити, що приведений перелік етичних правил далеко не повний.

Для індивідуального стилю роботи менеджера характерні наступні риси: компетентність, заповзятливість, діловитість, науковість у прийнятті рішень, діючий контроль і перевірка виконання, дисциплінованість, самостійність, гнучкість та твердість, вимогливість, турбота про підлеглих, правдивість, скромність, особиста організованість, культура керівництва.

Особливе значення має вміння менеджера працювати з іншими керівниками, з управлінським колективом, що є алгоритмом успішного виконання керівником своїх функцій.

Ще одна важлива риса стилю керівництва, від якої у значній мірі залежить рівень творчої активності працівників – це постійна турбота керівника про розвиток демократії в своєму колективі.

Офіційний авторитет керівника визначений посадою. Посиленню реального авторитету сприяє правильний стиль роботи керівника. Фактичний вплив керівника на підлеглих без використання адміністративних каналів залежить від якостей керівника і від стилю його дій.

Зміцнення авторитету керівника є складовою рисою правильного стилю управління. Наявність авторитету дозволяє успішно вирішувати багато проблем управління, уникати формалізму, запобігати конфліктам.

Стиль керівництва розкривається в реальній організації справи. Якщо в понятті “стратегія керівництва ” те, що треба робити керівнику, здійснюючи функцію керівництва, то в понятті “стиль керівництва” виражається те, як він повинен це робити, якими способами досягаються кінцеві результати управлінської діяльності.

Стиль керівництва акумулює в собі, з одного боку, вимоги до керівника у здійсненні функції керівництва і мотиваційної регуляції ділової поведінки робітників, а з іншого боку – особистісні, індивідуальні особливості керівника.

Становлення стиля керівництва у кожного керівника відбувається поступово, своєрідно. Дуже часто стиль керівництва ототожнюється з особою керівника. Але це не зовсім вірно. Стиль керівництва формується через стосунки керівника з працівниками і його особистим відношенням до справи взагалі.

Показником активності управлінської взаємодії є застосування такого стилю керівництва, який сприяє формуванню у співробітників єдності боргу і інтересу, нового економічного мислення у кожного члена трудового колективу.

Від того, який стиль керівництва, залежить ступінь його залучення в колективний виробничий процес.

Стиль керівництва проявляється перш за все в тому, наскільки збалансовані організаційні та регулятивні зусилля керівника. Регулятивні зусилля керівника повинні бути спрямовані на мотивацію виконання завдань трудовим колективом. Організаційні зусилля керівника повинні бути спрямовані на вибір бажаних засобів, які створюють об’єктивні передумови для реалізації цілей професійної діяльності в кінцевий виробничий результат.

Таким чином, ефективним стилем керівництва є той, який дозволяє на основі поєднання і регуляції ділової поведінки членів трудового колективу досягати високих кінцевих результатів.

Однак, для успішного здійснення задач функції керівництва, необхідно узгодження стилю з вибраною стратегією керівництва, як методу, який може використовуватися планомірно на основі систематизованих знань і практичного досвіду.