9. Менеджмент в умовах кризових ситуацій

На сучасному етапі характерною особливістю ділового життя є загальний ріст нестабільності як передумови виникнення та розвитку кризових ситуацій. Значна кількість задач наряду з розширенням і ускладненням регіональних рамок ринкової економіки приводить до подальшого ускладнення управлінських проблем.

Складність і новизна створюють все більше навантаження на вищу ланку управління, в той час, як сукупність управлінських навичок, придбаних у минулі роки, все менше відповідає умовам вирішення нових проблем. Нові задачі виникають усе частіше. Новації, складність і темпи їхнього виникнення збільшують ймовірність стратегічних раптовостей і криз. Це означає, що зміни факторів зовнішнього середовища відбуваються швидше, ніж фірма зможе на них відреагувати, і що фірма зможе передбачити такі явища тільки частково. Однак на практиці все відбувається інакше.

Значна кількість керівників сучасного виробництва з небажанням роблять висновки, що криза – це єдине, що може призвести до рішучих змін.

З точки зору науки управління криза – це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, в процесі якого вона підлягає впливу з середини, що потребує якісно нового реагування з її сторони. Головною особливістю кризи є те, що вона несе в собі загрозу порушення системи.

До факторів кризової ситуації відносяться джерела їх виникнення, причини та рівень організаційної належності осіб, втягнутих у кризу.

Кризові ситуації і явища можуть виникати на різних рівнях: особи, групи, підприємства (організації, фірми), галузі, регіону, країни, групи країн. До факторів кризової ситуації відносяться джерела їх виникнення, причини та рівень організаційної належності осіб, втягнутих у кризу.

Практика менеджменту свідчить, що в останні роки стала зростати впевненість у тому, що фірма не здатна розпізнавати нові явища, які швидко розвиваються, до того часу, доки вони не стануть масовими. Тільки тоді, коли зміни у зовнішньому середовищі погрожують існуванню фірми, це починає сприйматися як наявна ознака того, що фірма дійсно опинилася в кризових умовах.

З поняттям кризи асоціюються близькі їй за змістом: катастрофа, конфлікт, нестабільна, надзвичайна чи екстремальна ситуація та ін. Спільним для них є раптовість, високий рівень загрози життєво важливим інтересам і гостра нестача часу для прийняття рішень щодо відповідних заходів.

У загальному розумінні кризова ситуація характеризується наступними параметрами:

• наявністю загрози пріоритетним цілям і цінностям;

• ефектом раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи;

• гострим дефіцитом часу для реагування на погрозу.

Іншими словами, це така ситуація, коли під питання ставиться сама можливість подальшого існування фірми. Криза відбувається у вигляді двох фаз: різкого погіршення ситуації (шок і відкат назад) і поступової стабілізації положення (адаптація і оволодіння обставинами).

До факторів кризових ситуацій доцільно віднести джерела їх виникнення, причини і рівні організаційної належності учасників, втягнутих у кризу.

В узагальненому вигляді серед джерел кризових ситуацій слід виділити:

• природні;

• екологічні;

• виробничо-технічні;

• фінансово-економічні;

• соціально-психологічні.

До причин виникнення кризових ситуацій відносяться:

• недостатній рівень знань про можливості передбачення кризи;

• визначений рівень відчуження у функціонуванні соціально-політичних, господарчо-економічних, культурно-психологічних механізмів;

• випадкові відхилення, прорахунки чи помилки (інженерні, управлінські, політичні, історичні і т.п.);

• незаконні дії по відношенню до особи, організації або суспільства і т.п.

Крім цих типологічних причин слід розрізняти і змішані, або комплексні, причини, а також їх складні взаємозв'язки.

Кризові ситуації можуть виявлятися на різних рівнях, що включають: особи; групи; організації (підприємства, фірми); галузі (регіони); нації (країни) і т.д. У подальшому викладанні розглянемо кризові ситуації на рівні окремої фірми (організації). Приведемо далеко не повний перелік конкретних видів кризових ситуацій, які представляють практичний інтерес.

• Помилки і прорахунки у діяльності менеджерів, керівників і спеціалістів, через їхню недостатню компетентність чи відсутність чіткої системи управління.

• Ситуації відкритого невдоволення працівників внаслідок неконтрольованого росту соціальної напруги, погіршення психологічного клімату і неврахування прохань і інтересів визначених груп працівників підприємства.

• Негативні наслідки розвитку різноманітних політичних процесів і тенденцій, своєчасно не врахованих керівництвом фірми.

• Вихід раптових правових законів і постанов (про ціни, податки) і т.д.

Криза являє собою ситуаційну характеристику функціонування будь-якого суб'єкта, яка є наслідком невизначеності у його зовнішньому і внутрішньому середовищі. У загальному вигляді кризові ситуації, основними джерелами яких є зовнішні і внутрішні фактори (невизначеності), класифікуються за такими основними причинам виникнення:

• раптові непередбачені події у зовнішньому середовищі (зміни політичної ситуації, податкового законодавства, коливання валютного курсу і т.д.);

• зміни відношень суб'єкту управління з його контрагентами (замовниками, постачальниками, субпідрядниками і т.п.);

• зміни всередині суб'єкту управління (організаційної структури управління, зміни кадрового складу і т.п.);

• зміни внаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого являється формування нових підходів, поглядів і орієнтирів.

Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів, які умовно можна розділити на дві групи:

• внутрішні фактори, які не залежать від суб'єкту управління;

• внутрішні суб'єктивні фактори, які залежать від суб'єкту управління (нестача фінансових засобів на модернізацію обладнання, низький рівень кваліфікації кадрів, нестача джерел достовірної інформації і т.п.).

У щоденній діяльності всі суб'єкти управління відчувають вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, які необхідно знаходити і враховувати. Одним з найбільш важливих інструментів при цьому є моніторинг. У процесі моніторингу виникає накопичення інформації і обмін нею між суб'єктом управління і зовнішнім середовищем, що дає можливість своєчасно виявляти потенційні кризові явища і ситуації.

Кризові явища і ситуації класифікуються за такими ознаками:

• за належністю до країни функціонування суб'єкту управління:

• зовнішні кризові явища, джерела виникнення яких для суб'єкта управління знаходяться за кордонами його країни;

• внутрішні кризові явища, які виникають у певній країні і впливають на функціонування лише її суб'єктів управління;

• за рівнем виникнення:

• кризові явища, які виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо у суб'єкта управління (підприємства, організації, приватної особи, підприємця);

• кризові явища галузевого (групового) походження, які виникають у цілої групи суб'єктів (галузі);

• кризові явища міжгалузевого походження;

• регіональні кризові явища, зумовлені специфікою розвитку і управління окремими регіонами зсередини країни, і мають вплив на всіх суб'єктів управління даного регіону;

• державні кризові явища, які виникають на мікрорівні і впливають на всіх суб'єктів управління даної країни;

• світові (глобальні) кризові явища, які виникають у декількох країнах або в усіх країнах світу одночасно і впливають на діяльність суб'єктів управління цих країн;

3) за сферою виникнення:

• соціально-політичні кризові явища, зумовлені кризовими ситуаціями, які виникають через зміни державою політичного курсу, введення в дію незапланованих соціальних програм або інших акцій, в основі яких лежать соціальні явища (страйки, акти суспільної непокори, блокування шляхів інформації і т.п.);

• адміністративно-законодавчі кризові явища, які виникають у випадку реалізації непередбачених адміністративних рішень, що обмежують діяльність суб'єктів управління, а також внаслідок змін діючого законодавства;

• виробничі кризові явища, пов'язані із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (зниженням обсягів виробництва, ростом витрат на виробництво товарів, послуг і т.д.);

• комерційні кризові явища, які виникають у процесі реалізації товарів і послуг (зниження об'ємів реалізації, втрата товару у процесі обертання і т.п.);

• фінансові кризові явища, які виникають у сфері відношень суб'єкту управління з фінансовими інститутами (банками), а також у результаті змін у фінансовій системі (інфляція);

• природно-екологічні кризові явища, зумовлені змінами демографічної ситуації (старіння населення даної країни, збільшення кількості біженців з сусідніх країн і т.п.);

• геополітичні кризові явища, які носять глобальний характер у результаті міграції робочої сили, появи хвороб, що загрожують усьому суспільству;

4) з причин виникнення:

• кризові явища, які виникають через невизначеність майбутнього, характерні для функціонування всіх суб'єктів управління;

• кризові явища, зумовлені недостатньою кількістю інформації для прийняття рішень і об'єктивною неможливістю врахування всіх параметрів, необхідних для прийняття рішення;

• кризові явища, спричинені суб'єктивними факторами – особистими характеристиками менеджера (групи), який аналізує ймовірність виникнення і степінь безпеки кризи (рівнем кваліфікації менеджера, розуміння і сприйняття кризового явища і ситуації, наявністю часу для його якісного і всебічного аналізу, кількістю розглянутих альтернатив і т.п.);

5) за ступенем системності:

• системні кризові явища, наявність яких зумовлена самою системою (наприклад, циклічні економічні кризові явища – цикли Кондратьєва, цикли Кейнса). Ці кризові явища об'єктивно існують в економіці, їх можливо передбачити з певною точністю часу, але знищити повністю неможливо;

• несистемні (унікальні) кризові явища, які не властиві даній системі і степінь впливу яких може бути зведена до мінімуму;

 6) за можливостями прогнозування:

• прогнозовані кризові явища і ситуації, виникнення яких можливо спрогнозувати на основі існуючих теорій і знань;

• частково непрогнозовані, які виникають внаслідок форс-мажорних подій (їх часткова непрогнозованість являється наслідком низької степені ймовірності визначення можливості виникнення по причині обмеженості інформації і недостатньої кількості знання, необхідного для побудови прогнозу);

7) за ступенем реалізації:

• реалізовані кризові явища, тобто кризові події, наслідки яких несприятливі для суб'єкта управління;

• нереалізовані кризові явища, які не здійснились, не дивлячись на очікуваність;

8) за адекватністю часу прийняття рішень щодо антикризового управління:

• прогнозовані кризові явища і ситуації, враховані передкризовим менеджментом, внаслідок чого (на випадок їх появи) була розроблена стратегія управління;

• раптово виникаючі кризові явища, які не були завчасно передбачені, внаслідок чого не була передчасно розроблена стратегія реагування, тому суб'єкт управління реагує на них у момент їх появи;

9) за ступенем впливу на функціонування суб'єктів управління.

Вплив кризового явища на функціонування суб'єкту може призвести до таких наслідків: зруйнування суб'єкту управління як системи, часткового зруйнування системи управління суб'єкта, відсутність впливу на суб'єкт управління.

Звичайно, може бути декілька сполучень, з однієї сторони, джерел виникнення криз, з іншої – його причин та рівнів. Неоднакові при цьому і значення таких системних параметрів кризових ситуацій, як:

• оцінка ймовірних витрат та тяжкість наслідків;

• оцінка ймовірності цих витрат;

• оцінка рівня безпеки і масштабів розвитку кризи;

• оцінка рівня дефіциту часу на реагування.

• З допомогою цих ознак можна визначати тип кризової ситуації й оцінити її передбачуваність, рівень уразливості та безпеки. Найбільшу небезпеку становлять ситуації, ймовірний збиток від яких невисокий, а час для реагування та подолання кризи мінімальний . Конкретний масштаб для оцінки безпеки визначається їх змістовною специфікою.

• Слід зазначити два типологічних види кризи:

• “відоме-невідоме” – це такі неприємності та випадки, які можуть виникати в силу самої природи і специфіки діяльності фірми; в усіх цих випадках відомо, що криза може виникнути, але невідомо, чи виникне, і якщо так, то коли;

• “невідоме-невідоме”– це такі ситуації (катастрофи, аварії і т.п.), які ніхто не може передбачити.

Додаткова класифікація кризових ситуацій на рівні фірми розрізняє:

• стратегічні кризи, пов'язані з радикальними порушеннями нормальної виробничої та збутової діяльності на основі існуючого технологічного потенціалу, так звані кризові спади;

• кризи як зривив досягненні певних окремих конкретних цілей функціонування фірми (щодо збуту, рентабельності, нових виробів і т.ін.), так звані кризи росту;

• кризи як банкрутствоі повна втрата здатності до виживання в нестабільній ситуації, так звані кризи ліквідації.

Вихідним моментом у розпізнанні симптомів кризи являється уява про нормальну ситуацію. Саме на фоні характеристик нормальної ситуації відповідні відхилення від неї можуть розглядатися як свідоцтво про особливу, надзвичайну, нестандартну ситуацію у двох аспектах:

• як область нових – сприятливих можливостей (шансів);

• як область кризових явищ.

Дійсно, будь-яка нормальна ситуація може розглядатися як своєрідна рівновага сприятливих шансів і кризових погроз, які до визначеного часу знаходяться у скритій (латентній) формі і ще достатньо себе не виявили. У цьому розумінні діяльність фірми являє собою неминучий перехід до однієї з цих прихованих можливостей у наступній послідовності:

• потенційна криза ;

• прихована криза ;

• реальна криза .

Тривалість окремих фаз і етапів кризової ситуації визначається її типом, джерелами і причинами, а також фактором раптовості (недостатньої поінформованості) загрози і розмірами збитків. З цих позицій слід відмітити, що головною задачею менеджменту кризових ситуацій являється недопущення або певне пом'якшення етапу шоку від наступу кризи, всестороннє скорочення тривалості етапу відкату назад і прискорення адаптації і стабілізація ситуації.

Діагностика включає:

• забезпечення підвищеного рівня пильності і уваги при моніторінгу внутрішнього і зовнішнього середовища фірми на основі системи раннього вияву симптомів кризової ситуації;

• розпізнання відхилень параметрів ситуації від норм і стандартів, виявлення слабких сигналів, оцінка ймовірних ознак загрози кризи або сприятливих шансів розвитку;

• встановлення причинно-наслідкових зв'язків і прогнозування можливих напрямків розвитку кризи (шансів) по параметрам розміру і масштабів ймовірності втрат (переваг), ймовірності цих збитків (переваг) і рівня дефіциту часу для виходу з кризової ситуації;

• визначення і оцінка факторів, які впливають на розвиток кризової ситуації, виявлення їх взаємозв'язків і взаємозалежностей;

• створення необхідних зворотних зв'язків для слідкування за результатом і станом кризи.

Результати робіт на етапі діагностики кризової ситуації оформляються у вигляді відповідних аналітичних оцінок і довідок, прогнозів і рекомендацій. Вони використовуються як вихідні данні у наступному етапі подолання кризи, а також для подальшого порівняльного аналізу і вивчення.

Концепція подолання кризи, на наш погляд, включає:

• встановлення міжособових і міжгрупових зв'язків і ділової взаємодії;

• забезпечення інформаційних потоків та документообігу;

• поліпшення інноваційних процесів та стилю розгляду проблем і прийняття рішень;

• висунення пропозицій і гіпотез щодо шляхів подолання кризи;

• розроблення реалістичних планів подолання кризи;

• підготовка альтернативних варіантів планів і оцінка ризику кожного варіанту рішень.

Результати робіт цього етапу оформляються у вигляді ситуаційних планів і сценаріїв. Більше значення для успіху і оперативності виконання цих робіт має можливість виконання ефективних методів прийняття рішень і готових схем і сценаріїв реагування.

Реалізація заходів для виходу з кризи

Сюди входять:

• компенсація відхилень і порушень нормального функціонування;

• підтримка процесів відтворення;

• підвищення рівня управління фірми;

• налагодження групової роботи кризових команд;

• безперервний контроль і оцінка ходу робіт і їх результатів;

• забезпечення потрібного рівня мотивації і згуртованості персоналу.

Результати робіт цього, заключного етапу подолання кризової ситуації, відображаються у поточній звітній документації фірми, а також у спеціальному звіті.

Фактори успіху подолання кризових ситуацій

включають:

• використання кваліфікаційного менеджера і забезпечення глибокого причинного аналізу ситуації;

• послідовне впровадження заходів щодо удосконалення культури управління фірмою на оперативному і стратегічному рівнях;

• підвищення мотивації персоналу і залучення його до управління кризою на всіх можливих етапах для забезпечення співпраці і зацікавленості;

• раціональне використання страхових фондів подолання кризових ситуацій при дотриманні стратегічного балансу інтересів фірми.