3. Функції менеджменту
Сутність та види функцій менеджменту.
Основні та конкретні функції.
Планування, організація, мотивація та контроль як функції менеджменту.
Планування як вихідна функція менеджменту. Організація взаємодій і повноважень. Лінійні та апаратні повноваження. Ефективна організація розподілення повноважень.
Сутність і еволюція поняття мотивації. Змістовні і процесуальні теорії мотивації.
Зміст процесу контролю. Види контролю.
Функції менеджменту - це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, що дозволяють здійснювати цілеспрямований вплив на об'єкти управління для досягнення конкретних цілей.
Вони поділяються на загальні та специфічні. До загальних функцій менеджменту відноситься ті, що визначають лише вид управлінської діяльності незалежно від місця їх прояву, виду організації, характеру діяльності, масштабів тощо. Це такі функції менеджменту як: планування, організація, мотивування, координування, контролювання.
Специфічні функції виникають в результаті горизонтального розподілу праці, визначають його спрямованість на конкретний об’єкт управління (управління виробництвом, збутом, фінансами тощо.
Американська школа менеджменту, представниками якої є М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоурі, функції менеджменту розглядають з точки зору процесного підходу в менеджменті, коли управління розглядається як процес досягнення цілей, через серію безперервних взаємопов’язаних дій і виокремлюють чотири функції менеджменту: планування, організація, мотивація і контроль. Ці чотири головні функції управління об’єднуються в замкнену систему, яка забезпечує ефективність функціонування організації.
Виокремлення функцій менеджменту відбулось у результаті розподілу і спеціалізації праці, тобто це результат горизонтального та вертикального розподілу праці в організації.
Результатом вертикального розподілу праці стало виокремлення основних функцій менеджменту, які пов’язані із управлінням по вертикалі: планування, організація, мотивація і контроль. Це загальні функції менеджменту. Вони реалізуються за схемою: вище керівництво > організація; керівник вищого управлінського рівня > керівник нижчого управлінського рівня; керівник нижчого управлінського рівня > керівник підрозділу; керівник підрозділу > виконавці.
Планування – це постановка цілей і визначення шляхів їх досягнення. Планування набуває різного змісту на різних рівнях управління організації. Плани бувають стратегічними та тактичними; довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими, оперативними (поточними). На управлінському рівні формулюються стратегічні цілі організації та формуються заходи щодо їх реалізації. На операційному рівні відбувається планування та реалізація поточних завдань.
Організація - це розподіл робіт між окремими структурними підрозділами, виконавцями та групами виконавців, а також координація їх дій. Процес організації робіт складається із наступних етапів:
Горизонтальний розподіл праці на складові в організації здійснюється з метою збільшення ефективності та продуктивності, як результат спеціалізації праці.
Вертикальний розподіл праці в організації необхідний для координації роботи окремих підрозділів та робітників (кооперація праці).
Мотивація – визначення та використання психологічних та матеріальних стимулів, з метою підвищення зацікавленості у здійсненні визначених дій для досягнення загальноорганізаційних цілей.
Контроль – перевірка стану організації, напрямів її руху до досягнення поставленої мети та прийняття рішень щодо коригуючих дій у тому випадку, якщо напрям руху організації не співпадає із встановленим, а також встановлення об’єктивного внеску кожного виконавця для отримання кінцевих результатів (досягнення цілей).
Як результат горизонтального розподілу праці виконання функцій менеджменту передбачає спрямування їх на конкретні об’єкти управління, які можуть визначатись спрямованістю:
на певний вид діяльності в організації (виробнича, фінансова, маркетингова, постачання, інноваційна, інвестиційна, обслуговуюча тощо);
на конкретного виконавця (підрозділ, працівника);
на предмет праці (сировина, матеріали, інформація тощо).