Моделі та методи прийняття управлінських рішень

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

• класична модель;

• поведінкова модель;

• ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Отже, основні характеристики класичної моделі такі:

• особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;

• особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

• особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;

• особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;

• мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам організації. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Поведінкова модель. На відміну від класичної, поведінкова модель має такі основні характеристики:

• особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

• особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

• особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи ці характеристики Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:

1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);

2) поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г.Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”, розуміючи під цим вибір, який є достатньо добрим за даних умов.

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, щоб нав’язати своє рішення.

Методи обґрунтування управлінських рішень тісно пов’язані з поняттям “раціональності”. Адже від того, наскільки оптимальне рішення може прийняти керівник, залежать кількість часу, відведеного на аналіз проблеми, та методи, що будуть застосовуватись.

Методи, що використовуються для прийняття рішень, можна об'єднати у три групи:

1) що ґрунтуються на якісному аналізі явищ (історичних аналогій, експертних оцінок та ін.);

2) що поєднують якісний аналіз і кількісні оцінки (достатньої інформаційної бази);

3) розрахункові (використовуються для прийняття конкретних рішень з удосконалення менеджменту за умови належного інформаційного забезпечення).

Під час підготовки рішень і конструювання їх елементів використовують метод асоціацій - зв'язку між елементами розумового процесу (відчуттям, сприйняттям, уявою, ідеями та ін.), в результаті якого виникає нова корисна (для розв'язання задачі) думка. Розрізняють асоціації за подібністю, суміжністю, контрастністю, одночасністю тощо. Метод асоціацій дає змогу скоротити час на пошук рішень, оскільки спрямовує думку згідно принципу уявлень (наприклад, якщо треба щось пригадати).

У підготовці ефективних рішень не можна недооцінювати роль інтуїції — здатності осягнення істини спостереженням і складанням поодиноких випадків в одне ціле без обґрунтувань за допомогою доказів.

Інтуїція може розглядатися як вміння здогадуватися про щось, минаючи логічні розмірковування. Інтуїтивне прозріння містить у собі у спресованому вигляді величезну кількість логічної, етичної або сенсорної інформації. За допомогою цього каналу добуваються принципово нові знання.

Нині широко застосовуються такі математичні методи, як системний аналіз, екстраполяція, кореляційний і регресійний аналіз виробничих цілей, "дерева цілей", експертних оцінок, пошукові та ін.

Особливої уваги заслуговує теорія дослідження операцій із застосуванням економіко-математичних методів. Ця теорія широко використовує такі математичні дисципліни й теорії, як математичний аналіз, теорія ймовірностей, теорія ігор, теорія статистичних рішень, математична логіка, математична статистика, теорія масового обслуговування та ін.

Визначальну роль у підготовці та обґрунтуванні господарських рішень відіграють евристичні методи, які є сукупністю логічних прийомів, методичних правил дослідження, пошуку істини, способів реалізації творчого потенціалу особистості. Ці методи активізують та інтегрують мислення, знання, ерудицію, творчі починання, фантазію особистості.

В залежності від якості чи рівня проблем, які стають перед організацією, менеджер може виправляти ситуацію, яка погіршилась (задача на виправлення), покращити існуюче положення (задача на покращення) чи створити якісно нову ситуацію (задача на створення).

Усі методи прийняття управлінських рішень можна об'єднати в три групи:

1) неформальні(евристичні);

2) колективні;

3) кількісні;