7. Стратегічний менеджмент
Сутність та етапи здійснення стратегічного менеджменту.
Поняття стратегії.
Еталонні стратегії розвитку.
Вибір і реалізація стратегії.
Стратегічний менеджмент – різновид управлінської діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов’язаних із визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.
Стратегічне планування являється способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей організації. Допомагає створити єдність загальної мети та цілей різних елементів в середині організації, обрати та уточнити найбільш кращі шляхи дій.
Стратегічному менеджменту притаманні наступні риси:
поєднання системного, ситуаційного та цільового підходів у плануванні;
створення системи стратегічного планування, орієнтованої на зміни зовнішнього середовища;
формування та використання інформаційної бази, орієнтованої на стратегічні цілі;
прогнозування наслідків рішень через розподіл ресурсів та формування стратегічної поведінки;
застосування визначених інструментів та методів планування [59.]
Результатом формування стратегічних планів є розробка стратегії розвитку організації.
Стратегія - це всебічний комплексний план, призначений для забезпечення здійснення місії організації та досягнення її цілей.
Стратегічне планування згідно з позицією американського дослідника Пітера Лоранжа включає:
1) розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, управлінських талантів тощо);
2) адаптацію до зовнішнього середовища - поліпшення взаємин із оточенням;
3) внутрішню координацію - відображення сильних і слабких боків діяльності організації;
4) усвідомлення організаційних стратегій - формування організації, яка буде спроможна вчитися на минулих стратегічних рішеннях.
Визначають три рівня розробки стратегії для спеціалізованих (однопрофільних організацій): операційний рівень (операційні стратегії); функціональні стратегії (інновації, виробництво, маркетинг, фінанси, тощо) та бізнес-стратегія організації в цілому.
В той же час, як для багатопрофільних (диверсифікованих) організацій піраміда розроблення стратегії – чотирьохрівнева. Додається іще корпоративна стратегія.
При цьому операційні стратегії визначають принципи управління ланками організаційної структури та спрямовані на вирішення стратегічно важливих операційних задач. Це найбільш вузька стратегія, яка розробляється для основних структурних одиниць в середині функціональних одиниць.
Функціональні стратегії – план діяльності функціональних одиниць (інновації, виробництво, маркетинг, фінанси, кадри тощо) в рамках підрозділів. Розробляється для кожного функціонального підрозділу в межах кожного напрямку діяльності.
Бізнес-стратегія – комплекс заходів і підходів для успішного функціонування підрозділів із визначенням шляхів створення стабільної та довгострокової конкурентної позиції підрозділів. Розробляється для кожного напрямку діяльності організації.
Корпоративна стратегія визначає шляхи досягнення бажаних позицій в кожній із площин діяльності та покращення діяльності підрозділів. В них повинні бути відображені:
освоєння та закріплення позицій в нових галузях;
підвищення продуктивності всіх підрозділів;
перетворення елементів міжорганізаційної відповідності в конкурентну перевагу;
визначення інвестиційних пріоритетів та перерозподіл ресурсів на користь найбільш перспективних підрозділів.
Стратегічне планування визначають як систематичний процес довгострокового планування, що спрямований на визначення цілей організації та шляхів їх досягнення. Більшість науковців єдині у думці, що стратегічне планування має дати відповіді на фундаментальні питання, які пов’язані із діяльністю організації: Який вид бізнесу потрібен? Хто є потенційними клієнтами вашої продукції або послуги? Які товари можете запропонувати ринку краще, ніж конкуренти?
Стратегічним плануванням мають займатися вищі керівники, оскільки їх авторитет та ступінь компетентності дозволяють встановлювати та змінювати основні цілі організації, до того ж top-менеджери мають загальну картину стану зовнішнього середовища, сильних та слабких сторін діяльності організації, потенційних організаційних змін. Натомість в реалізації стратегії задіяні всі члени організації шляхом формування стратегій підрозділів як функціональних, так і операційних.
Стратегічне планування - це розробка стратегії діяльності організації на певний термін.
Стратегічне планування вимагає усвідомлення стану та шляхів розвитку організації для збереження організації в довгостроковому періоді, а для цього потрібно вміти передбачати довгострокові зміни у зовнішньому середовищі, що формує бізнес.
Стратегічне планування розглядають як набір дій та рішень, що здійснюється керівництвом, і веде до розробки специфічних стратегій, які призначені для досягнення цілей організації. Це інструмент, який допомагає в прийнятті управлінських рішень.
Стратегічне планування виокремлює наступні види управлінської діяльності:
розподіл ресурсів;
адаптація до зовнішнього середовища;
внутрішня координація;
організаційне стратегічне передбачення.
Українські науковці говорять про стратегічне управління як про спосіб управління, що застосовується в умовах:
появи нових, більш складних завдань, які обумовлені динамічністю та невизначеністю зовнішніх обставин;
швидкої зміни завдань та реакцій організації щодо капіталовкладень, організаційних форм;
високої ціни помилок від неправильних рішень;
відсутності формалізованих та звичних процедур вирішення завдань.
Щодо етапів стратегічного менеджменту, то думка більшості науковців збігається.
Прийнята стратегія повинна бути розроблена таким чином, щоб не лише залишатись гнучкою протягом тривалого часу, але й бути досить легко адаптованою до змін зовнішнього середовища, щоб за необхідності можна було здійснити модифікацію та переорієнтацію цієї стратегії.
