4. Організаційні структури управління
Сутність ОСУ та вимоги до ОСУ.
Типи організаційних структур управління. Адаптивні і механістичні організаційні структури.
Принципи формування організаційних структур.
Організаційна структура управління – логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних площин, побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.
Єдиної оптимальної організаційної структури не існує. Має відбуватись постійна адаптація структури до зовнішніх і внутрішніх чинників та стратегій, що реалізуються. Оптимальною організаційною структурою є та, що забезпечує ефективність функціонування організації найбільш економним шляхом.
Вимоги до ОСУ:
Адаптивність.
Економічність.
Ефективність.
Простота.
За кількістю управлінських рівнів всі організаційні структури можна поділити на плоскі та ієрархічні.
Організаційні структури управління залежно від кількості управлінських рівнів
Плоскі організаційні структури характеризуються широкою нормою керованості та однорівневими вертикальними зв’язками. Такі організаційні структури характерні для малих організацій та тих, які знаходяться у фазі дитинства життєвого циклу організацій. Прийняття рішень та розпорядження віддаються безпосередньо головним керівником організації
Ієрархічним організаційним структурам притаманна наявність декількох рівнів управління.
Ієрархічні організаційні структури управління,в свою чергу, поділяються на бюрократичні (механістичні) та адаптивні (органічні).
Бюрократичні організаційні структури характеризуються високим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю багаточисельних правил і норм поведінки персоналу, особливою системою підбору кадрів.
В той же час, для бюрократичних систем характерні наступні недоліки: занадто стандартизовані правила, процедури і норми; втрата гнучкості в наслідок складних організаційних зв’язків; важка переорієнтація організації до змін зовнішнього середовища.
До бюрократичних (ієрархічних, механістичних) ОСУ відносяться:
Лінійні.
Функціональні.
Лінійно-функціональні.
Дивізіональні (продуктові, регіональні, орієнтовані на споживача).
В лінійних організаційних структурах організаційні зв’язків здійснюються лише на відповідних послідовних рівнях управління: керівник > керівник нижчої управлінської ланки > підлеглий.
Лінійна структура управління будується на основі таких принципів: єдність підпорядкування; відповідальність лінійних керівників за кінцеві результати роботи підрозділу; ступневість управління; забезпечення оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією; оптимізація кількості підлеглих у одного керівника; врахування громадських форм управління.
Саме тому організаційна структура, у якій всі одиниці зв’язані із верхнім та підпорядкованим рівнями чіткою системою підпорядкованості є лінійною структурою. Така структура передбачає, що кожний її член контролюється одним керівником, крім самого верхнього рівня, і, в той же час, контролює виконавців на нижчій ієрархічній ступені.
Цей тип структури характеризується: простотою, ясністю і чіткістю взаємозв’язків між ланками і працівниками, ефективністю взаємодії.
Недоліки лінійної структури управління полягають у тому, що керівник повинен бути універсальним спеціалістом. Тому в чистому вигляді лінійна структура прийнятна тільки для простої за змістом управлінської діяльності на дрібних підприємствах або в окремих підрозділах.
