Визначення контролю. Процес контролю

Контроль – як управлінські дії, спрямовані на визначення можливих та існуючих відхилень параметрів організації або її елементів від запланованих та розробку заходів щодо усунення цих відхилень.

При цьому об’єктом контролю може виступати організація в цілому, структурні підрозділи, окремі виконавці, виробничий процес, матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Крім того контролювати можна цілі, хід виконання плану, прогнози, розвиток процесу тощо.

Основним завданням контролю виступає виявлення відхилень фактичних від встановлених параметрів організації або її складової шляхом співставлення реальних результатів із планами, що дає можливість отримати інформацію щодо місця виникнення проблеми.

Існує два основних підходи до реакції на виявлені відхилення:

• повернення до вихідних параметрів, закладених при плануванні, шляхом залучення додаткових ресурсів;

• зміна запланованих параметрів на більш реальні в умовах, що змінились.

Процес контролю складається із шести послідовних етапів:

1. Визначення мети контролю. На цьому етапі визначаються задачі здійснення контролю, тобто формулюється проблема, за для вирішення якої контроль проводиться.

2. Планування контролю. На цьому етапі визначаються: об’єкт, суб’єкт, стандарти, засоби, методи, терміни та методики контролю.

3. Здійснення безпосередньо контролюючих дій. На цьому етапі визначаються фактичні параметри або показники, які контролюються (проведення замірів, перевірка документації, визначення конкретних результатів).

4. Порівняння одержаних результатів із встановленими стандартами, нормами та нормативами.

5. Здійснення документування результатів (оформлення звітів, довідок тощо).

6. Розроблення та впровадження заходів по результатах контролю (прийняття та реалізація управлінських рішень).

При прийнятті рішення по результатах контролю оцінюється можливий вплив цього рішення на стан організації.

Види контролю:.

• За напрямом контролю: контроль цілей, контроль стану, контроль діяльності.

• За послідовністю здійснення контролю: попередній, поточний, заключний.

• За рівнем централізації проведення контролю: централізований, децентралізований.

• За суб’єктами контролю: внутрішній, зовнішній та самоконтроль.

• За ступенем плановості: запланований, позаплановий.

• За системністю проведення: вибірковий, постійний.

• За прив’язкою до системи планування: стратегічний та тактичний.

• За підставою здійснення: примусовий, договірний, добровільний, за статутом, за законом.

Попередній контроль має на увазі реалізацію певних правил, процедур та ліній поведінки і спрямований на людські, матеріальні та фінансові ресурси.

Поточний контроль здійснюється при проведенні певних робіт та ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності та порівнянні їх із встановленими стандартами за допомогою зворотного зв’язку або одержання даних засобами контролю. За допомогою поточного контролю з’ясовуються відхилення у протіканні технологічних процесів, якості та термінах виконання робіт (випуску продукції або надання послуг).

Заключний контроль полягає у порівнянні досягнутих результатів із запланованими, визначенні відповідності результатів визначеним стандартам. Заключний контроль виконує дві функції: інформаційну та мотивуючу оскільки

Стратегічний контроль – це тип контролю, який спрямований на розв’язання стратегічних завдань і тісно пов’язаний зі стратегічним плануванням та управлінням, натомість за допомогою тактичного контролю забезпечуються систематичні спостереження за виконанням поточних завдань, програм, планів

Визначення ефективності контролю:

• Стратегічна спрямованість контролю.

• Орієнтація на результати.

• Відповідність виду діяльності, що контролюється

• Своєчасність контролю.

• Гнучкість контролю.

• Простота контролю.

• Економічність контролю.