4.2. Джерела емоцій.

Джерелами емоцій можуть бути минуле, теперішнє, майбутнє, а саме:

1.Сигнали, пов’язані з певними потребами, наприклад в їжі, теплі, сексі.

2.Спогади, в які мимовільно чи довільно занурюється людина.

3.Передбачення: страх перед болем, депривацією, (дефіцитом), неможливістю задоволення потреби; сигнали про невизначене, нове, цікавість, інтерес тощо.

4. Характер перебігу процесів регуляції і виконання діяльності. При сприятливому перебігу процесу – позитивні емоції, при перешкодах, паузах, утисках – негативні: гнів, роздратування тощо.

Джерелом емоцій, за Фрессом, є наступні емоціогенні ситуації: 1. Недостатність можливостей пристосування. Людина не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при: новизні ситуації;незвичайності ситуації; раптовості ситуації. 2.Надлишкова мотивація не знаходить застосування: при фрустрації; при присутності інших осіб; при конфліктах.

4.3.Функції емоцій

Можна виділити наступні функції емоції, розглядаючи їх виникнення як результат еволюції психіки: 1) внутрішній сигнал про значення для організму зовнішнього сигналу; 2) інтеграція (регуляція) всіх функцій організму в єдине ціле для ефективнішого забезпечення життєдіяльності; 3) адаптація (пристосування) до складних умов життя на основі стереотипного способу поведінки в умовах небезпеки (ступор, біг, гнів, агресивні реакції тощо); 4) засіб комунікації – повідомлення про емоційний стан індивіда (особини – у тварин) у інтравидовому та інтервидовому спілкуванні, 5) засіб визначення значущості умов для задоволення потреб; 6) функція оцінки перебігу психічних і органічних процесів та оцінки перебігу і результатів діяльності людини; 7) евристична, антиципуюча, що дозволяє передбачати розвиток подій і скорочувати пошук правильного рішення;

4.4.Фізіологічне підґрунтя емоцій

Фізіологічно емоції пов’язані з центрами умовних і безумовних рефлексів, тобто з діяльністю кори і підкоркових утворень. В останніх містяться центри дихальної, серцево-судинної системи, системи травлення, секреторної та ін. Тому при емоційному збудженні спостерігаються різні фізіологічні прояви: почервоніння шкіри, тобто посилення кровообігу, посилення серцебиття, дихання, потовиділення тощо. Взагалі кора головного мозку і підкорка знаходяться, у певному розумінні, у протидії. Кора гальмує (контролює) підкорку і стримує зовнішні прояви почуттів. Але при значних впливах імпульси збудження захоплюють нижчі відділи (центри) мозку, стримуюча сила кори падає і втрачається емоційна стриманість, іншими словами стає можливою емоційна експресивність. Досліди свідчать, що існують центри позитивних і негативних емоцій, тобто центри задоволення і центри страждання, причому останні об’єднані в єдину систему. Тому негативні емоції переживаються одноманітно, сигналізуючи про загальне неблагополуччя. Переживання позитивних емоцій є більш різноманітним і диференційованим. Оскільки емоції пов’язані із фізіологічними процесами, то їх наявність можна визначати через: 1) самозвіт людини щодо власного стану, 2) за вегето-судинними показниками – частоті серцебиття, дихання, характеристиками тиску тощо, 3) за психомоторикою – мімікою, пантомімікою, руховими реакціями, голосовою експресією тощо.