Модуль 6

1. Державний кредит є:

а) однією з ланок фінансової системи України;

б) однією з форм руху позичкового капіталу;

в) безповоротним джерелом надходження додаткових коштів.

2. До неподаткових надходжень належать:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності;

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) обов'язкові платежі;

г) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

д) місцеві збори;

є) інші неподаткові надходження.

3. Зведений бюджет області включає:

а) показники бюджету Автономної Республіки Крим;

б) показники обласного бюджету;

в) показники зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

4. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно:

а) Кабінетом Міністрів України;

б) Радою Міністрів Автономної Республіки Крим;

в) громадськими організаціями;

г) місцевими державними адміністраціями;

д) МВФ;

є) виконавчими органами місцевого самоврядування.

5.Методами покриття бюджетного дефіциту є:

а) емісійний метод;

б) беземісійний метод;

в) метод банківського короткотермінового кредитування;

г) метод банківського довготермінового кредитування.

6. Кредит, який отримує держава, на практиці визначає формування:

а) тимчасово вільних державних коштів;

б) державного боргу;

в) резервні кошти.

7. Державне казначейство України виконує такі завдання:

а) організує виконання Державного бюджету та здійснення контролю за цим процесом;

б) реалізує державну фінансову політику;

в) фінансує видатки Державного бюджету;

г) визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики в сфері фінансів;

д) проводить облік касового виконання Державного бюджету, складання звіту про виконання Державного

бюджету;

є) здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

ж) управляє наявними коштами Державного бюджету, у т.ч. в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

з) здійснює контроль за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів;

і) організує розробку проекту Закону «Про Державний бюджет»;

к) розробляє нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, організацій і установ, що використовують бюджетні кошти державних позабюджетних фондів.

8. Оперативне управління фінансами в Україні здійснюють:

а) Президент України;

б) Міністерство фінансів України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) дирекції позабюджетних фондів;

д) дирекції страхових організацій;

є) Верховна Рада України;

ж) фінансові служби міністерств;

з) фінансові служби підприємств та організацій.

9. Міністерство фінансів України виконує наступні функції:

а) реалізує державну фінансову політику;

б) складає проект Державного бюджету;

в) затверджує Державний бюджет України;

г) здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства;

д) здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом;

є) приймає закони з фінансових питань.

10. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:

а) Верховна Рада України;

б) фінансові служби підприємств;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Міністерство фінансів України;

д) Президент.

11. Державний кредит у формі державної гарантії сприяє:

а) формуванню додаткових значних коштів, які мають надійти до державної казни;

б) зростанню умовної державної заборгованості, результатом якої є накопичення прихованого державного боргу;

в) підвищенню фінансової безпеки країни.

12. Методи фінансового контролю бувають:

а) натуральні;

б) документальні;

в) змішані.

13. Закон «Про Рахункову палату Верховної Ради України» прийнято:

а) у 1991 р.;

б) у 1995 р.;

в) у 1997 р.;

г) у 2000 р.

14. Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:

а) самостійно розробляють і виконують відповідні місцеві бюджети;

б) використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;

в) мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів, перелік яких затверджується Верховною Радою України;

г) визначають засади внутрішньої та зовнішньої політики в сфері фінансів;

д) забезпечують проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики;

є) мають повноваження в галузі ціноутворення;

ж) мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні та організовувати грошово-речові лотереї;

з) можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності.

15. Прямий державний борг формується через:

а) залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником яких є держава;

б) випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик;

в) нормативно-адміністративне регулювання запозичень за рахунок іноземних

кредитів, залучених іншими позичальниками під гарантії держави.

16. Консолідація боргу – це:

а) зміна доходності позик;

б) передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики;

в) об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом;

г) перенесення строків виплати заборгованості;

д) використання у комплексі чи частково зазначених вище методів;

є) повна відмова держави від своєї заборгованості.

17. Метою бюджетної програми є:

а) законодавчо визначені основні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної

програми;

б) конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників;

в) конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів;

г) кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

18. Силу закону має:

а) баланс доходів і видатків підприємства;

б) баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

в) Державний бюджет;

г) бізнес-план.

19. Предметом бюджетного правопорушення є:

а) бюджетні кошти;

б) кошти суб’єктів господарської діяльності;

в) кошти громадських організацій;

г) кошти населення.

20. Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюються:

а) Кабінетом Міністрів України;

б) Верховною Радою України;

в) Президентом України;

г) Рахунковою палатою України.

21. Реєстрацію місцевих запозичень та місцевих гарантій здійснює:

а) Кабінет Міністрів України;

б)Верховна Рада України;

в) Президент України;

г) Рахункова палата України;

д) Міністерство фінансів України;

є) Державне казначейство України.

22. Міжбюджетні відносини – це:

а) це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України;

б) це відносини між державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами та іноземними державами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України;

в) це відносини між державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами та МВФ щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

23. До захищених видатків загального фонду Державного бюджету України належать:

а) видатки на оплату праці працівників бюджетних установ;

б) видатки на проведення референдуму;

в) видатки на нарахування на заробітну плату;

г) видатки на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

д) видатки на забезпечення продуктами харчування;

є) видатки на підтримку громадських організацій;

ж) видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

з) видатки на обслуговування державного боргу;

і) видатки на поточні трансферти населенню.

24. За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на:

а) поточні;

б) капітальні;

в) видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення;

г) видатки на охорону навколишнього природного середовища.

25. Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюються:

а) Міністерством фінансів України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Головним контрольно-ревізійним управлінням України.

26. До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

а) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);

б) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві)

гарантії;

в) діяльністю Національного банку України;

г) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

д) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

є) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

ж) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

27. Силу закону має:

а) баланс доходів і видатків підприємства;

б) баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

в) Державний бюджет;

г) бізнес-план.

28. Напрями діяльності бюджетної програми – це:

а) законодавчо визначені основні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми;

б) конкретні цілі, яких необхідно досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників;

в) конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів;

г) кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

29. Реструктуризація боргу – це:

а) зміна доходності позик;

б) передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики;

в) об’єднання декількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом;

г) перенесення строків виплати заборгованості;

д) використання у комплексі чи частково зазначених вище методів;

є) повна відмова держави від своєї заборгованості.

30. Порядок використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України визначається:

а) Президентом України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Верховною Радою України.