Класифікація економічної інформації

Для забезпечення повноцінного і ефективного обміну інформацією як всередині ІС, так і між різними ІС, автоматизації роботи з даними різних типів, необхідно певним чином уніфікувати і стандартизувати форму представлення інформації без зміни її змісту. Для цього служить система класифікації і кодування, причому кодування є засобом вираження елементів класифікації.

Класифікація - умовне розбиття об'єктів на підмножини на основі їх характерних ознак з метою упорядкування і систематизації

Класифікація повинна відповідати таким основним вимогам:

 повнота охоплення всіх об'єктів множини класифікації;

 відмінність груп об'єктів;

 відсутність перетинів груп об'єктів;

 можливість включення нових груп об'єктів;

 лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;

 незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.

Схему перетворення інформації в дані можна представити через процедури класифікації, кодування та моделювання елементів даних.

Класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною й ЕОМ. Кодування техніко-економічної інформації на основі системи класифікації дозволяє безпосередньо за кодом об'єкта стверджувати про його характеристики (конструкційні, технологічні, експлуатаційні).

Класифікація і кодування - це дві взаємодоповнювані частини одного процесу - перетворення різноманітної економічної інформації з природної на формалізовану мову ЕОМ. У процесі цього перетворення вони виконують різні функції. Для їх поглибленого вивчення слід розкрити основні терміни й поняття, що використовуються в цій сфері.

Класифікація - поділ множини об'єктів на під множини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами і підходами.

У процесі класифікації використовуються такі поняття:

• система класифікації - сукупність методів і правил класифікації та їхній результат;

• об'єкт класифікації - елемент множини класифікації;

• ознака класифікації - властивість або характеристика об'єкта, за якою здійснюється класифікація;

• значення ознаки - якісне або кількісне вираження ознаки класифікації;

• класифікаційне угруповання - частина об'єктів, виділена під час класифікації.

Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Ступінь класифікації - етап класифікації при ієрархічному методі, у результаті якого формується сукупність класифікаційних угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання). Глибина класифікації - кількість ступенів класифікації. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування. Кодування - процес присвоєння об'єкту певного коду. Код - знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Алфавіт коду - система знаків, узятих для створення коду. Основа коду - кількість знаків у алфавіті коду. Цифро вий алфавіт коду - алфавіт коду, знаками якого є цифри. Буквений алфавіт коду - алфавіт коду знаками якого є літери природних мов. Буквено-цифровий алфавіт коду - алфавіт, знаками якого є літери природних мов та цифри. Розряд коду - позиція знака в коді. Довжина коду - кількість символів алфавіту, що використовуються для кодування об'єкта.

Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому. Кожний код має: алфавіт, основу, довжину, структуру.

Можна виділити дві групи методів, що використовуються у системі кодування:

1) класифікаційну систему кодування, орієнтовану на проведення попередньої класифікації об'єктів на основі ієрархічної або фасетної систем;

2) реєстраційну систему кодування, що не потребує попередньої класифікації об'єктів.

Для впровадження системи класифікації і кодування використовують класифікатор. Класифікатор - це документ, що становить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації. Позиція класифікатора - назва і код класифікаційного угруповання або об'єкта класифікації. Місткість класифікатора - найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор.

Впровадження класифікатора - проведення комплексу заходів, що забезпечують застосування класифікатора у певній АІС.

Ведення класифікатора - підтримка класифікатора в актуальному стані. Буває автоматизованою, ручною. Система ведення класифікатора - сукупність служб, методів і засобів, що забезпечують ведення класифікатора та інформаційне обслуговування.

Еталон класифікатора - оригінал класифікатора, який ведеться відповідальною за його ведення установою.

Категорія класифікатора - ознака, що вказує на належність класифікатора до відповідної групи і залежність від рівня його затвердження та сфери застосування (загальнодержавний, галузевий). Реєстрація класифікатора - присвоєння затвердженому класифікатору реєстраційного номера і запис необхідних відомостей про нього до реєстру (державного, галузевого).

Класифікатори техніко-економічної інформації можуть створюватися системним або локальним способом. За системним способом інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локальним - у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікатори, розроблені за локальним способом, містять інформацію, достатню для діяльності лише одного об'єкта управління (підприємства, установи). Такі класифікатори характеризуються й відносно легкою розробкою, й простотою внесення змін та доповнень. До їх недоліків належить необхідність перекодування інформації при передаванні на вищі рівні управління.

Класифікатори, розроблені за системним способом, містять повну інформацію, що використовується на різних рівнях управління, проте структура класифікатора громіздка, а код багатозначний. Ці класифікатори забезпечують інформаційний обмін між ІС різних рівнів.

Нині поширені основні національні статистичні класифікації України: класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД), класифікатор професій (КП), класифікатор продукції (КПр), класифікатор держав світу (КДС), класифікатор валют (КВ), класифікатор послуг зовнішньоекономічної діяльності (КПЗЕД), класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності (КТЗЕД), класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), класифікатор основних фондів (КОФ), класифікатор органів управління, класифікатор організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), класифікатор форм власності (КФВ).

При виборі способу класифікації слід враховувати економічні фактори, пов'язані з кодуванням, зберіганням, передачею та обробкою інформації, і порівнювати витрати на обробку інформації при використанні цих класифікаторів.

Метою класифікації і кодування є впорядкування і взаємоузгодження різних предметів, понять, властивостей елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.

Питанням розробки класифікаторів під час проектування ІС приділяється велика увага. Розробка класифікаторів базується на врахуванні низки принципів. Найважливішими з них є такі:

• забезпечення в класифікаторі виділення галузевого, відомчого і регіонального аспектів управління;

• зміст назв одиниць інформації, яка вноситься до класифікаторів, має відповідати вимогам національних чи міжнародних стандартів або керівних технічних документів;

• класифікатор має забезпечити розв'язування всіх задач у ІС при мінімальній значності кодів;

• класифікація номенклатур має бути єдиною, тобто номенклатуру можна розмістити або в порядку зростання класифікаційних ознак, або за технологічним принципом.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно однозначної відповідності класифікованій номенклатурі, тобто для кожної позиції номенклатури призначається лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код має позначати лише один об'єкт класифікації.

Потрібно, щоб система класифікації забезпечила всі види групувань кодованих елементів, необхідних для відповідних розрахунків. Розроблені коди мають бути єдиними для завдань планування, обліку, економічного аналізу, регулювання, а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування має забезпечити необхідний резерв з метою внесення номенклатур, які щойно виникли, без зміни структури класифікатора. При цьому коди номенклатур повинні мати однакову значність і легко запам'ятовуватися.

Важливою вимогою є стабільність кодів. Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або запису кодів, програмним способом. Цього можна досягти шляхом внесення до коду контрольного розряду.

З метою забезпечення сумісності ІС різних рівнів управління коди за рядом номенклатур (галузі, установи) мають бути єдиними для всіх об'єктів управління. Уніфікація кодів для різних рівнів управління забезпечується впровадженням Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації.

Вимоги до побудови класифікаторів настільки різноманітні, що дуже складно їх усі врахувати. З огляду на це при розробці класифікаторів у кожному конкретному випадку необхідно вибирати оптимальний варіант, який дозволяє за допомогою сучасної техніки переробляти економічну інформацію з мінімальними витратами.

Система класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації, їх послідовністю і кількістю рівнів класифікації, а також кількістю угруповань. Загалом ознака класифікації - це властивість об'єкта класифікованої множини. Ознаки класифікації можуть мати кількісне або якісне значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних угруповань, які можуть бути створені при поділі множини об'єктів за цією ознакою.

Метод класифікації - це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх взаємозв'язків. Найбільше поширені такі методи класифікації об'єктів: ієрархічний, фасетний, дескрипторний. Вони відрізняються стратегією застосування класифікаційних ознак.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на класи першого рівня поділу, потім - на угруповання наступного рівня та ін. Сукупність угруповань утворює при цьому ієрархічну деревоподібну структуру, яку часто зображають у вигляді розгалуженого графа, вузлами якого є угруповання. Найбільш суттєвими і складними питаннями, що постають при використанні ієрархічного методу класифікації, є вибір системи ознак, що стануть основою поділу, а також їх послідовність.

Ієрархічна система класифікації будується наступним чином: початкова множина елементів поділяється залежно від обраної класифікаційної ознаки на класи, що утворюють 1-й рівень; кожен клас 1-го рівня відповідно до власної класифікаційної ознаки поділяється на підкласи, що утворюють 2-й рівень, і т. д.

Класифікаційні ознаки визначають відповідно до мети здійснення класифікації - властивостей об'єктів, що об'єднуються у класи.

В ієрархічній системі класифікації кожен об'єкт на будь-якому рівні належить до одного класу залежно від обраної класифікаційної ознаки. Кількість рівнів характеризує глибину класифікації.

Переваги ієрархічної системи класифікації:

• простота побудови;

• використання незалежних класифікаційних ознак у різних гілках ієрархічної структури.

Недоліки:

• жорстка структура, що спричинює складнощі при внесенні змін;

• неможливість групувати об'єкти за непередбаченим заздалегідь поєднанням ознак.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельне розділення множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання. Перевагами фасетного методу є гнучкість структури, пристосованість до змінюваних умов управління. Але цей метод може не повно використовувати місткості через відсутність практичного застосування багатьох з можливих сполучень ознак. При застосуванні фасетного методу класифікації слід додержуватися таких основних правил: 1) ознаки, які використовуються в різних фасетах, не повинні повторюватися; 2) із усіх ознак, що характеризують множину об'єктів класифікації, відбираються і фіксуються лише суттєві, які забезпечують розв'язування економічних задач.

Переваги фасетної системи класифікації:

• можливість використання великої кількості ознак класифікації;

• можливість простої модифікації всієї системи класифікації без зміни структури наявних угруповань.

Недоліком фасетної системи класифікації є складність її будови.

Дескрипторна (описова) система класифікації використовує мову опису інформаційних об'єктів (наприклад тезаурусів), яка схожа на природну мову. Особливо широко вона використовується в бібліотечній системі пошуку. Суть цієї системи класифікації полягає в тому, що:

• відбирається сукупність ключових слів або словосполучень, що описують конкретну сукупність інформаційних об'єктів. Серед ключових слів можуть бути синоніми. Вибрані ключові слова і словосполучення підлягають нормалізації, тобто із сукупності синонімів вибирається найбільш вживаний;

• створюється словник дескрипторів - ключових слів і словосполучень, відібраних у результаті процедури нормалізації. Між дескрипторами встановлюються зв'язки, які дають змогу розширяти межі пошуку інформації.

Зв'язки можуть бути трьох типів:

1) синонімічні - визначають сукупності близьких за значеннями ключових слів;

2) родові - відображають включення певного класу об'єктів до іншого як підмножини;

3) асоціативні - мають спільні властивості. Приклад

Синонімічний зв'язок: студент <-> учень <-> школяр.

Родовий зв'язок: університет <-> факультет <-> кафедра.

Асоціативний зв'язок: студент <-> іспит <-> професор "-" <-" аудиторія.

Особливістю систем кодування являється їх незалежність від вживаних систем класифікації.

Реєстраційні коди використовуються для ідентифікації об'єктів і передачі інформації про об'єкти на відстань, тому вони повинні задовольняти наступним вимогам: мінімальності довжини коду, однозначності відповідності найменування об’єкта і його коду впродовж тривалого періоду часу і захищеності коду від перешкод і помилок.

Реєстраційні коди складаються з двох частин: інформаційною і контрольною, призначеною для захисту передаваної інформації від помилок.

До реєстраційних систем відноситься порядкова і серійна системи кодування.

Порядкова система - це найбільш проста по своїй побудові система кодування, суть використання якої полягає в послідовному привласненні кожному об'єкту кодованої безлічі номера його порядку, тобто в привласненні цифр натурального ряду в порядку розташування об'єктів. Цей порядок може бути випадковим або визначатися потім попереднім угрупуванням об'єктів, наприклад за абеткою.

Як правило, порядкову систему застосовують для кодування малозначних, сталої і простої безлічі об'єктів, що не вимагають попередньої класифікації.

Серійна (серійно-порядкова) система кодування відрізняється від порядкової тим, що номенклатура кодованих об'єктів заздалегідь має бути розбита на угрупування за одною ознакою, і кожним угрупуванням має бути відведена серія кодових позначень, в межах якої кожному елементу привласнюється свій код по порядку. Серія позначень для кожного угрупування визначається так, щоб після привласнення кодів елементам цієї групи в ній залишалися б ще вільні номери на випадок появи нових об'єктів.

Класифікаційні коди використовують для віддзеркалення класифікаційних взаємозв'язків об'єктів і угрупувань і застосовуються в основному для складної логічної обробки економічної інформації на ЕОМ, звідси витікають вимоги: однозначності відображення класифікаційних взаємозв'язків об'єктів і їх угрупувань і забезпечення максимальної простоти програмування. Групу класифікаційних систем кодування можна розділити на дві підгрупи залежно від того, яка система класифікації використовують для впорядкування об'єктів.

Послідовні системи кодування характеризуються тим, що вони базуються на попередній класифікації за ієрархічною системою класифікації, в результаті використання якої коди нижче стоячих угрупувань утворюються шляхом додавання кодів до код вищестоящих угрупувань.

Паралельні системи кодування характеризуються тим, що вони будуються на основі використання фасетної системи класифікації і коди угрупувань після фасетів формуються незалежно один від одного.

Послідовні і паралельні системи кодування будуються на базі розрядної або комбінованої системи кодування.

Розрядна система застосовується для кодування об'єктів, визначуваних декількома супідрядними ознаками, використовуваними для вирішення економічних завдань. Кодовані об'єкти систематизуються за класифікаційними ознаками на кожному ступені класифікації, кожній ознаці відводиться певне число розрядів, в межах яких кодування угрупувань починається з одиниці. При розрядній системі кодування має місце так зване «залежне» кодування. Це означає, що класифікаційні угрупування за молодшими ознаками кодуються залежно від коду угрупування, утвореного за старшою ознакою. Запас вільних позицій визначається структурою коду.

Код об'єкту, побудований по цій системі, складається з такого числа позицій (чи числа груп розрядів), скільки було враховано ознак для об'єктів, тому розрядна система кодування називається іноді позиційною системою. Конкретне значення ознаки, що характеризує об'єкт, визначається позицією і значенням певного числа в структурі коду. Довжина коду залежить від числа східців класифікації, від числа класифікаційних угрупувань на кожному ступені і від основи кодування.

Комбінована система кодування, володіючи усіма перевагами розрядного коду, застосовується для кодування великих номенклатур (переліків) об'єктів, які характеризуються багатьма супідрядними або незалежними ознака-мі. Ця система базується на поєднанні принципів побудови таких систем кодування, як розрядна, серійна, порядкова і кода повторення.

Код повторення (мнемокод) - це буквені або буквено-цифрові коди, які характеризуються тим, що в структуру коду переносять частину символьних позначень об'єктів з метою підвищення мнемонічності коду або для скорочення його довжини.

Вибір конкретної системи кодування залежить від об'єму кодованої номенклатури, її стабільності, від завдань, що стоять перед системою, і від показників ефективності обробки інформації при використанні якої-небудь системи.

Загальнодержавні класифікатори економічної інформації

У державному управлінні використовується інформація, різнорідна за змістом, призначенням, формами подання, способами передавання тощо. Потоки інформації є дуже великими й охоплюють усі гілки влади. Для того щоб забезпечити організацію та формалізоване подання інформації, її пошук і оброблення, а також скорочення обсягів оброблюваних даних, необхідна попередня класифікація і кодування інформації. Вирізняють наступні рівні систем класифікації: світовий, багатонаціональний (наприклад, країн Європейського Союзу), національний (загальнодержавний), галузевий та локальний. На рівні світових і багатонаціональних класифікацій дослідження і проекти ведуться статистичними службами міжнародних організацій, а саме: статистичною комісією ООН, Міжнародною організацією зі стандартизації; Євростатом (структурний підрозділ Європейської комісії), який поділяється на шість директоратів, перший з яких – Директорат А «Статистичні інформаційні системи, дослідження та аналіз даних» – включає підрозділи: А1 «Автоматизоване управління інформаційними системами», А2 «Технологічний розвиток ІС», А3 «Допоміжні бази даних», А4 «Дослідження і розвиток, методи та аналіз даних», А5 «Технічне співробітництво з країнами TASIS».

Міжнародні статистичні організації мають за мету створення єдиних міжнародних статистичних класифікацій для забезпечення ефективного функціонування спільного ринку, проведення аналітичної роботи на макро- і мікроекономічному рівнях у всіх країнах – членах співдружності. У межах системи міжнародних економічних і соціальних класифікацій виділено такі групи класифікаторів: види економічної діяльності, товари і послуги, видатки за цілями, зайнятість і професії, соціальні класифікації, класифікації країн, географічні класифікації. Упровадження міжнародних статистичних класифікацій в Україні обґрунтовується необхідністю гармонізації міжнародних, національних та інших класифікацій, що сприятиме інтеграції України в світову систему. Під гармонізацією будь-яких класифікацій розуміється процес встановлення їх змістовної, структурної, термінологічної і кодової відповідності. Враховуючи, що гармонізовані класифікації значно полегшують порівняння статистичних даних, які подаються різними організаціями, стає абсолютно очевидним, що ступінь гармонізації класифікації, до якої слід наближатися, має бути максимальним.

Наприклад, номенклатура товарів зовнішньої торгівлі і митного регулювання за системою класифікації ООН має шестизначний код, її код в Європейському Союзі доповнюється двома розрядами, а національний класифікатор – ще двома розрядами; тому загальна структура коду товарів зовнішньоекономічної діяльності складається з 10 знаків. Таким чином, коди української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності є гармонізованими, базуються на 8 знаках класифікації Європейського Союзу з наступною деталізацією на національному рівні до 10 знаків.

Державну систему класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації започатковано в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» від 04.05.1993 р. Загальнодержавні класифікатори розробляються і підтримуються в централізованому порядку і є єдиними для всієї країни. Роботи зі створення і ведення державних класифікаторів виконують органи виконавчої влади. Основними виконавцями і координаторами робіт є Державний комітет статистики України (Держкомстат), Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт), Державний науково-дослідний інститут моделювання економіки Національного агентства інформації.

Запровадження Єдиної системи класифікації і кодування інформації в країні сприяє вирішенню таких завдань:

• упорядкування та уніфікація техніко-економічних і соціальних показників;

• класифікація і кодування техніко-економічної інформації на єдиній методологічній основі;

• гармонізація міжнародних державних, відомчих і локальних класифікацій;

• забезпечення однозначності і зіставленості даних, використовуваних при описуванні об’єктів з різними техніко-економічними і соціальними характеристиками;

• створення умов для автоматизації процесів оброблення управлінської інформації;

• створення на регіональному і державному рівнях банків даних і сховищ даних.

До складу Єдиної системи класифікації і кодування входять понад 20 загальнодержавних класифікаторів, розроблених в основному Науково-дослідним інститутом статистики Держкомстату України. Вони підтримуються і використовуються в статистиці.

Перелік основних загальнодержавних класифікаторів України наведено в табл. 1.1. Розглянемо характеристики деяких з цих класифікаторів.

Таблиця 1. Національні класифікатори України

ДК	Назва (структура коду)	Скорочення	Аналог гармонізації	Чинний від
001–94	Класифікація форм власності (ХХ)	КВФ	–	01.01.95
002–94	Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ХХХ)	КОПФГ	–	01.01.95
003–95	Класифікатор професій (ХХХХ.Х)	КП	ISCO88	01.01.96
004–95	Класифікатор нормативних документів (ХХ.ХХХ.ХХ)	КНД	–	01.06.96
005–95	Український класифікатор відходів	УКВ	EWC	До 01.10.97
006–96	Класифікатор валют (ХХХ або ААА)	КВ	ISO4217	01.10.96
007–96	Класифікатор держав світу (АА або ААА, або ХХХ)	КДС	ISO3166	01.10.96
008–96	Класифікатор корисних копалин і підземних вод (Х Х ХХХ ХХ)	КККПВ	–	01.01.97
009–96	Класифікація видів економічної діяльності (ХХ.ХХ.Х)	КВЕД	NACE Rev.1 (м. 7)	01.07.97
010–96	Державний класифікатор управлінської документації (ХХХХХХХ)	ДКУД	–	01.07.97
011–96	Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку (ХХХХ)	КСПОВО	ISO31: 1992 ISO1000: 1992	01.07.97
012–97	Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності (ХХ.ХХ.Х)	КПЗЕД	КВЕД	01.10.97
013–97	Класифікація основних фондів (ХХХХХХ)	КОФ	–	01.01.98
014–97	Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (ХХХХХХХХХХ)	КОАТУ	NUTS	01.01.98
015–97	Класифікація видів науково-технічної діяльності Y.Х ХХ.ХХ.ХХ	КВНТД	КВЕД	01.01.98
016–97	Державний класифікатор продукції та послуг (ХХХХХХХХХХ)	ДКПП	CPA, PRODCOM	01.01.99
017–98	Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (ХХХХ ХХ ХХ ХХ)	УКТ ЗЕД	HS, CN	01.07.01
018–99	Державний класифікатор будівель та споруд (ХХХХХ)	ДК БС	СС	01.01.00
	Класифікатор галузей народного господарства	КГНГ	CBNE
	Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України	ЄДРПОУ	–

Головною складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД). КВЕД призначено для використання органами державного управління, органами статистики та фінансовими органами. Суб’єктами класифікації в КВЕД є всі види економічної діяльності господарських суб’єктів (юридичних і фізичних осіб).

Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД має такий вигляд:

YYY XX. XX. X,

де Y – секція (від А до Q);

YY – підсекція – використовується тільки у секціях «С» (від «СА» до «СБ») та «D» (від «DA» до «DN»);

ХХ – розділ;

ХХ.Х – група;

ХХ.ХХ – клас;

ХХ.ХХ.Х – підклас.

Для державного управління широко використовується Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Він являє собою систему статистичного обліку юридичних одиниць, зареєстрованих в установленому порядку, що виконують свою діяльність на території України відповідно до чинного законодавства.

Структура коду ЄДРПОУ восьмирозрядна, серійно-порядкова.

Метою створення ЄДРПОУ є нагромадження і використання насамперед в державних інтересах, а також в інтересах усього суспільства даних, що відображують характеристику підприємств і організацій протягом усього життєвого циклу їх функціонування.

Формується і підтримується цей класифікатор Управлінням методології та планування Держкомстату України.

Вхідною інформацією для його наповнення є інформаційна довідка, яка включає: повну характеристику підприємства чи організації; їхні поштові, фінансові та виробничі характеристики; склад керівників з їхніми реквізитами. Така довідка подається в органи статистики при реєстрації (перереєстрації) юридичної особи. На основі вхідних повідомлень вносяться зміни до ЄДРПОУ на обласному рівні щоденно, а на державному – два рази на місяць. Зміни також можуть вноситися з приводу закриття чи збанкрутування підприємств та організацій. Використовується ЄДРПОУ в усіх сферах державного і недержавного управління при здійсненні адміністративно-правових функцій, в економічній і соціальній сферах. Він передається всім зацікавленим державним органам і в централізованому порядку розповсюдження «по вертикалі» державних структур.

Наприклад, на прикордонних митних постах Державної митної служби України використовується ЄДРПОУ для виявлення порушень при ввозі чи вивозі товарів. У всіх документах – адміністративних, фінансових чи інших, де фігурує підприємство (організація), обов’язково вказується його (її) ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.

Крім контрольної функції, ЄДРПОУ використовується при складанні звітів і отриманні довідок із зведеними показниками і щодо конкретної юридичної особи. Так, періодично на регіональному і державному рівнях складаються звіти про створення, закриття (в тому числі й збанкрутування) підприємств, як всього, так і за формами власності, видами економічної діяльності тощо.

Складовою державної системи класифікації та кодування є класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). Об’єктами класифікації КОАТУУ є одиниці адміністративно-територіального устрою України: області, райони, міста, райони в містах, селища міського типу, сільради, селища, села.

Усю множину об’єктів класифікації розподілено за територіальною ознакою та адміністративною підпорядкованістю на чотири рівні ієрархічної класифікації. До кожного рівня класифікації входять об’єкти, підпорядковані об’єктам попереднього рівня.

У межах кожного рівня класифікації коди будуються з використанням серійно-порядкового й послідовного методів кодування. Формування і підтримку КОАТУУ здійснює Науково-дослідний інститут статистики. Уведення в дію КОАТУУ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України припиняє чинність загальносоюзного класифікатора «Система позначень автономно-територіального устрою» (СПАТУ).

Класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ) використовується під час збирання та оброблення інформації в автоматизованих системах державної статистики, складання фінансової звітності і в наукових дослідженнях. Об’єктами класифікації в КОПФГ є організаційно-правові форми господарських об’єктів, встановлені відповідними законодавчими актами України.

Структурно класифікатор складається з тризначних цифрових кодів, побудованих за серійно-порядковою системою кодування. Уведення КОПФГ покладено на Держкомстат України.

Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП) призначений для використання органами державного та місцевого управління, органами статистики, фінансовими органами та всіма об’єктами господарювання. Об’єктом класифікації в ДКПП є продукція та послуги, що утворюються внаслідок усіх видів економічної діяльності.

За основу побудови ДКПП прийнято КВЕД, гармонізований з Європейською класифікацією видів економічної діяльності (NACE) та класифікацією товарів за видами діяльності (СРА).

Це забезпечує гармонізацію ДКПП з європейською класифікацією та створює умови для переходу України на міжнародні стандарти.

Старші розряди коду ДКПП, що охоплюють класифікаційні угруповання «розділ-підкатегорія», відповідають Європейській класифікації продукції та послуг (СРА). Кодування типів продукції та послугу на молодшому класифікаційному рівні здійснюється за фасетною схемою. ДКПП забезпечує інформаційну підтримку вирішення таких завдань:

• реалізацію комплексу облікових функцій щодо продукції та послуг у межах робіт з державної статистики;

• порівняння національних статистичних даних із статистичними даними Євростату та ООН;

• використання кодів продукції та послуг з системою перехідних ключів як засобу спілкування під час роботи з міжнародними банками даних тощо.

Класифікатор держав світу (КДС) використовується для обміну інформацією, обліку, звітності та статистики зовнішньоекономічної та валютно-фінансової діяльності, перевезення експортно-імпортних вантажів та в інших випадках, коли необхідно скористатися кодовою формою позначення держав світу. Об’єктом класифікації КДС є незалежні та залежні держави чи деякі території, які мають особливий геополітичний статус.

КДС запроваджує встановлені міжнародним стандартом ISO 3166 «Codes for the redivsentation of names of countries».

Список держав світу, наведений у цьому стандарті, ґрунтується на розробленому статистичним відділенням ООН списку «Стандартні коди ООН для держав і територій, що використовуються в статистиці».

Ведення КДС здійснює науково-дослідний інститут статистики Держкомстату України. Підставою для змін і доповнень до класифікатора є відповідні зміни до міжнародного стандарту ISO 3166.

Структура КДС складається з чотирьох блоків – назви держави чи території та трьох видів кодів: двозначного літерного коду (Альфа‑2), тризначного літерного коду (Альфа‑3), тризначного цифрового коду (Ньюмерік-3).

Складовою державної системи класифікації техніко-економічної і соціальної інформації є класифікатор валют (КВ). КВ використовується для обміну інформацією з обліку та статистики у зовнішній торгівлі, банківській та фінансовій сферах, коли необхідно користуватися кодовою формою позначення валют.

Об’єктом класифікації державного КВ є національні валюти, зазначені в стандарті ISO 3166–95 держав світу.

КВ має два види кодів – тризначний цифровий і тризначний літерний коди на основі латинського алфавіту. Літерний код складається з установленого міжнародним стандартом ISO 3166 двозначного коду «Альфа‑2» і першої букви назви національної валюти. КВ має такі підрозділи: вказівник цифрових кодів валют (у порядку зростання кодів) і вказівник літерних кодів валют (в алфавітному порядку кодів).

Класифікатор професій (КП) використовується для: систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками; аналізу та підготовки статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, перепідготовки кадрів, що вивільнюються; підготовки статистичних даних для періодичних оглядів зі статистики праці, що розробляються міжнародною організацією праці; вирішення питань контролю і аналізу міжнародної міграції, працевлаштування населення. Структурно класифікатор професій складається з кодів та назв класифікаційних угруповань: розділів, підрозділів, класів, підкласів і груп професій, на кожну з яких відводиться один розряд.