1.2. Економічна інформація на підприємстві і способи її формалізованого опису.

“Видобуток даних" - процес збору необхідної інформації з великих об'ємів даних.

Неформалізована інформація і формалізація даних. Класифікація економічної інформації. Поняття і основні системи кодування економічної інформації. Економічна інформація і міжнародні класифікатори. Бізнес і робота з інформацією.

Структура економічної інформації

Структура інформації визначає її будову, виділення в її складі окремих елементів. У контексті процесів керування економічними об’єктами вирізняють логічну структуру інформації, а з погляду зберігання даних на носіях — фізичну структуру даних.

Для логічних структур інформації характерне таке виокремлення елементів даних у порядку їх агрегування: символ  реквізит  показник  масив  інформаційний потік  інформаційна база.

Символ — елемент даних, який не має змісту; це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) — інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Реквізити бувають двох видів: реквізити-основи (реквізити-величини) та реквізити-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту-ознаки. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини господарського процесу.

Економічний показник —інформаційна сукупність з мінімаль­ним складом реквізитів-основ і реквізитів-ознак, достатнім для створення елементарного документа (документорядка). Показник характеризує економічний об’єкт з кількісного та якісного боку (наприклад, «кількість матеріалу певного виду, що надійшла від деякого постачальника на склад підприємства»).

Масив даних — набір взаємопов’язаних даних однієї форми. Прикладом масиву даних є сукупність даних про надходження матеріалів на підприємство від постачальників.

Сукупність масивів даних, що стосуються тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Фізичний підхід розуміє виділення структурних одиниць даних залежно від носія даних і способу їх фіксації (одиниці наведено у порядку укрупнення): символ  поле  агрегат даних  запис  файл  база даних.

Поле — поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента файла (рік, цех).

Агрегат даних — пойменована сукупність двох або більше полів, яка має самостійний зміст (наприклад, адреса).

Запис — сукупність полів, об’єднаних за змістовним принципом, яка є об’єктом і результатом одного кроку оброблення даних (наприклад, відомості про працівника).

Файл — пойменована сукупність записів для об’єктів одного типу. Прикладом файла можуть слугувати відомості про всіх працівників підприємства.

База даних — пойменована сукупність взаємопов’язаних фай­лів з мінімальною надмірністю, призначена для одночасного використання багатьма користувачами.

Методи класифікації та кодування інформації

Система класифікації інформації об’єднує сукупність методів і правил класифікації та їхній результат. Розрізняють два основних методи класифікації інформації: ієрархічний та фасетний.

Кодування інформації — це процес позначення множини об’єктів або повідомлень набором символів заданого алфавіту на основі сукупності певних правил. Найчастіше використовуються такі методи кодування:

1. порядковий;

2. серійно-порядковий;

3. послідовний;

4. паралельний.

У разі використання порядкового методу коди об’єктів утворюються з чисел натурального ряду. Порядковий метод застосовується для кодування одноознакових, сталих і малозначних номенклатур, як-от: категорії персоналу, статті витрат тощо.

Серійно-порядковий метод використовується для об’єктів з двома ознаками і передбачає розділення первинної множини об’єктів на декілька підмножин за одною ознакою та призначення серії номерів кожній підмножині. Цей метод може застосовуватися для кодування за алфавітом, наприклад, прізвищ студентів з присвоєнням послідовних номерів з одної серії прізвищам, що починаються на однакову літеру.

Послідовний метод кодування — це утворення коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розташованих підпорядкованих угруповань, отриманих за допомогою ієрархічного методу класифікації.

Паралельний метод кодування — це утворення коду класифікаційного угруповання або об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, отриманих за допомогою фасетного методу класифікації.

Послідовний та паралельний методи використовуються для кодування об’єктів, що характеризуються декількома ознаками і класифікуються за ієрархічним або фасетним методом.