45

Інформаційні системи та технології

Предметом курсу є інформаційні системи і технології, процес їх використання для виконання

управлінських функцій.

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник/ под ред. Проф. Г.А.Титоренко - М. : Компьютер, ЮНИТИ, 1998. —400с.

2. Грабауров В. А. Информационные технологии для менеджеров. М.: Финансы и статистика, 2002.

3. Ларичев О.И. Теория и методы принятия решений, а также хроника событий в Волшебных странах: Учебник, Изд. Второе, перераб. и доп. - М.: Логос, 2002.

4. Смирнова Г. Н. Проектирование экономических информационных систем: Учебник/Г. Н. Смирнова, А. А. Сорокин, Ю. Ф. Тельнов; Под ред. Ю. Ф. Тельнова.-М.: Финансы и статистика. 2002.

http://ua.booksee.org

http://metod.onat.edu

1.1. Основні поняття і роль інформаційних систем і технологій в управлінні

підприємствами.

Зростаюча потужність інформаційних технологій і їх роль в XXI столітті. Нові способи роботи

на підприємствах в століття ІТ. Інформаційні технології і перетворення сучасного підприємства. Що таке інформаційні системи і як вони пов'язані з інформаційними технологіями. Місце і роль

інформаційних систем в організації. Види інформаційних систем в організації. Організаційна

структура і комп'ютерна інфраструктура підприємств. Види організаційних структур. Структура

абстрактного підприємства. Структура підприємств електрозв'язку і поштового зв'язку.

Види інформації. Економічної інформація та економічні дані.

Інформація - довільні відомості про подію, сутність чи процес, що є об'єктом операцій сприйняття, перетворення, зберігання, використання та передачі

Поняття "інформація" розглядається лише при наявності джерела інформації та її одержувача, а також каналу зв'язку між ними. Для використання інформації також є необхідною певна система сприйняття (мозок, наприклад), яка здатна оперувати цією інформацією.

Інформація використовується у всіх галузях людської життєдіяльності; будь-який взаємозв'язок і координація дій є можливими тільки завдяки інформації.

Для приладу Закон України "Про інформацію" визначає наступні види інформації:

• статистична інформація;

• адміністративна інформація;

• масова інформація;

• інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування;

• правова інформація;

• інформація про особу;

• інформація довідково-енциклопедичного характеру;

• соціологічна інформація.

Найважливішими характеристиками інформації є точність, достовірність, повнота, оперативність.

Точність інформації визначається припустимим рівнем її спотворення по відношенню до поставленого завдання.

Достовірність інформації визначається її властивістю відображати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю.

Повнота інформації необхідна для отримання всеохоплюючих відомостей про існуючий об'єкт та його взаємодії з іншими.

Оперативність інформації характеризує її актуальність за умов зміни ситуації.

Обов'язкова вимога до інформації полягає в наявності її носія, джерела і приймача, а також встановленого каналу зв'язку між ними.

Особливе значення має здатність інформації перетворюватись на нові знання, які можуть бути використані для прийняття управлінських рішень і поповнень знань управлінського персоналу.

Інформація є одним з видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності.

Одним з найпоширеніших видів інформації є економічна інформація, яка характеризує процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Економічна інформація є найважливішою складовою в організації управління підприємством, так як містить відомості про склад трудових, матеріальних та фінансових ресурсів як на даний момент часу, так і за певний період. Її можна використовувати в процесі планування, обліку, контролю, аналізу на всіх рівнях управління виробничо-господарською та фінансовою діяльністю об'єкта.

Підвидом економічної інформації є Комерційна інформація, яка є предметом купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

Економічна інформація чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об’єкта через систему натуральних і вартісних показників. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв’язки між ланками підприємства, напрями його розвитку, налагодити ефективне управління ним.

В економічній діяльності постійно відбуваються події, що змінюють стан економічного об’єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі. Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти називають економічними даними.

Даними називають інформацію, подану в певному формалізованому вигляді, що дозволяє її передавати, зберігати на різних носіях і обробляти за допомогою деякого процесу.

Процес перетворення інформації у відповідні дані полягає у послідовному виконанні кроків - 1) Класифікація 2) Кодування 3) Моделювання елементів.

Властивості економічної інформації

Необхідно враховувати такі властивості економічної інформації:

 вхідна інформація, в основному, фіксується в первинних документах, які не завжди придатні для автоматичного введення в комп'ютерну пам'ять;

 ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;

 основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному оновленню;

 здобута вихідна інформація часто використовується як вхідна при подальших розрахунках;

 економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

Види економічної інформації та її класифікація

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбулися або мають відбутися.

Економічну інформацію класифікують за рядом ознак:

1.Залежно від здійснюваних в управлінні функцій розрізняють:

 Директивна інформація дані, які містяться в директивних документах;

 Прогнозна інформація пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Наприклад, прогнозований розмір прибутку за рік.

 Нормативна інформація відомості про діючі та проектовані нормативні показники. Пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення складу та структури об’єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь.

 Планова договірна інформація в структурі економічної інформації займає 8 — 10 %. Вона містить директивні вказівки про розвиток конкретного об`єкта управління та його складових. Пов’язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, планований обсяг випуску продукції конкретного найменування за місяць, кількість матеріалів конкретного найменування, які постачаються за договором.

 Облікова інформація в системі економічної охоплює в середньому 88 — 90 %, пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу.

 Статистична інформація дані статистичного обліку;

 Звітна інформація відомості про фактичний стан різних сторін виробничо-господарської діяльності підприємства;

 Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства;

2. За стадіями утворення економічну інформацію поділяють на первинну та похідну.

 Первинна інформація відображає виробничо-господарські процеси в момент їх проходження. Це, як правило, бухгалтерська інформація, збір якої переважно здійснюється вручну і заноситься на носій типу «первинний документ» (ПД).

 Похідна інформація є результатом обчислень і поділяється на проміжну, що підлягає подальшій обробці, та результативну.

Як первинна, так і похідна економічна інформація може бути змінною (робочою, оперативною) і постійною.

 До змінної інформації належать показники разового використання, зокрема дані про кількість відпрацьованого часу, виконаних тонно-кілометрів, надоєного молока тощо. Показники змінної (оперативної) інформації мають властивість змінювати свої значення. Наприклад, виробіток одного й того ж працівника в різні дні, як правило, різний. Але ж норма виробітку і розцінка за працю можуть бути одними й тими ж. І тоді це вже постійні дані. Їх, якщо необхідно, вибирають із баз даних (довідників норм виробітку, норм витрат праці, норм амортизаційних відрахувань, норм витрат пально-мастильних матеріалів, розцінок за одиницю роботи і т. д.).

 Постійна інформація використовується багаторазово, тобто вона характеризуються деякою стабільністю. Критерієм, що визначає стабільність показника в робочому масиві, є коефіцієнт стабільності інформації. При цьому постійною вважають інформацію, коефіцієнт стабільності якої становить не менше 0,85.

3. За об`єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій інформацію розподіляють на достовірну і недостовірну.

4. За місцем виникнення інформація ділиться на внутрішню та зовнішню.

 Внутрішньою називається інформація, яка виникає всередині об'єкта (підприємство, цех, склад тощо). Внутрішня інформація поділяється на інформацію про продукцію, про виробничі процеси та про внутрішні збурення. Інформація про продукцію характеризує якісні та кількісні сторони продукції. Інформація про процеси виробництва надає дані про хід технологічного виробництва, про енергоносії тощо. Інформація про внутрішні збурення включає відомості про простої, відсутність матеріальних цінностей тощо

 Зовнішня інформація поділяється на планову, нормативно-довідкову та інформацію про зовнішні збурення. До планової зовнішньої інформації відноситься інформація про параметри об'єкта управління на наступний період. Нормативно-довідкова інформація містить різні нормативні та довідкові дані. Інформація про зовнішні збурення містить дані про несвоєчасну зміну нормативів, недостачу матеріалів для виробництва тощо.

Збурення — будь-яка дія, що намагається порушити необхідний функціональний зв'язок у системах автоматизованого керування

5.За повнотою інформація поділяється на достатню, надлишкову та недостатню.

6.За відношенням до процесу обробки інформація поділяється на оброблювану та необроблювану.

Для того, щоб людина могла сприймати інформацію, повинна бути здійснена її індикація. Існують такі типи індикації:

 цифрова — цифровий запис у документі, цифровий запис на лічильниках, табло, екрані ПК тощо;

 алфавітна — словесний запис у документі, словесний запис на лічильниках, табло, екрані ПК тощо;

 символічна — умовне зображення на кресленнях, схемах тощо;

 предметно-візуальна — фотознімок, зображення на екрані, роздруковане зображення тощо.

Основні вимоги до економічної інформації

До якісної економічної інформації висунуто низку вимог. Розглянемо основні із них.

 Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта.

 3містовність інформації дорівнює відношенню кількості інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає пропускна здатність інформаційної системи, оскільки щоб дістати одні й ті самі відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.

 Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, так і надмірна інформація знижує ефективність управління.

 Доступність інформації забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

 Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

 Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.

 Стійкість - це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних зберігати необхідну точність.

 Точність інформації визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра та його істинного значення. Для економічних показників, які відображують цифрові коди, відомі чотири класифікаційні поняття точності: 1)формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа; 2)реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа; 3)досяжна точність - максимальна точність, якої можна досягти за даних конкретних умов функціонування системи; 4)необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

 Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об'єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

 Цінність інформації - комплексний показник її якості.

Поняття інформаційної технології

У сучасній науці існує багато різних підходів до визначення терміна "інформаційні технології" (ІТ). Цей термін пов'язаний з двома поняттями: інформація і технологія. Перш за все, звернемося до визначення категорій "інформація" і "технологія".

Технологія (від грецьких "techne" - майстерність, мистецтво і "logos" - поняття, вчення) визначається як сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкта. В іншому розумінні технологія - це сукупність процесів, прийомів обробки або переробки матеріалів, а також науковий опис способів виробництва, сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкта.

Термін "інформація" (від латинського "informatio" - роз'яснення, виклад) спочатку позначає відомості, що передаються від однієї людини до іншої усно, письмово або за допомогою будь-яких умовних сигналів або з використанням будь-яких технічних засобів. З середини XX століття поняття інформації стало загальнонауковим. Цим поняттям стали позначати будь-які відомості, що передаються: від людини до людини, від людини до автоматичного пристрою, від одного автоматичного пристрою до іншого, від однієї клітини живого речовини до іншої, від одного організму до іншого, від однієї організації до іншої і т. п .

Існує також інша трактування поняття: інформація - це відомості про стан будь-яких об'єктів, їх передісторії і програмах їх подальшого існування, що зберігаються в їх пам'яті, або видозмінюється ними для досягнення заданих або заданих цілей, або передані ними іншим об'єктам.

Таким чином, Інформаційна технологія (ІТ) - процес, що використовує сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення і обробки інформації на базі програмно-апаратного забезпечення для вирішення управлінських завдань економічного об'єкта.

Основна мета автоматизованої інформаційної технології - отримувати за допомогою переробки первинних даних інформацію нової якості, на основі якої виробляються оптимальні управлінські рішення. Це досягається за рахунок інтеграції інформації, забезпечення її актуальності та несуперечності використання сучасних технічних засобів для впровадження та функціонування якісно нових форм інформаційної підтримки діяльності апарату управління.

Інформаційна технологія покликана впоратися з істотним збільшенням обсягів інформації, що переробляється і веде до скорочення термінів її обробки. ІТ є найбільш важливою складовою процесу користування інформаційних ресурсів в управлінні. Автоматизовані інформаційні системи для інформаційної технології - це основне середовище, складовими елементами якої є засоби і способи для перетворення даних.

Структура інформаційних технологій

У широкому сенсі під технологією розуміють науку про закони виробництва матеріальних благ. У цій науці можна виділити три основні частини:

· Ідеологія - принцип виробництва;

· Знаряддя праці - верстати, машини, агрегати;

· Кадри - носії професійних знань.

Ці складові називаються: інформаційна, інструментальна і соціальна. Для даного виробництва технологія розуміється у вузькому значенні як сукупність методів, що визначають послідовність дій для реалізації даного виробничого процесу. Рівень технології визначає в кінцевому підсумку щабель розвитку суспільства. Для будь-якої технології можуть бути виділені мета, предмет і засоби:

· Метою технології у промисловості є підвищення якості і зниження собівартості продукції.

· Предметами технології є матеріальні об'єкти, впливаючи на які отримують кінцевий продукт.

· Засоби технології - це знаряддя праці.

Інформаційна технологія являє собою систему, яка має свою організаційну і функціональну структуру, математичні, технічні та інформаційні засоби.

· Організаційна структура технології - це організація виробничого процесу з усіма зв'язками між окремими структурними одиницями даного виробництва.

· Функціональна частина - це функції, виконувані структурними одиницями і взаємодія цих функцій.

· Математичні засоби системи (у нашому випадку технології) - це моделі і методи, що дозволяють формалізувати технологічний процес для оптимального управління ім.

· Інформаційні засоби - це інформація, організована або у вигляді документів, або у вигляді масивів. Вона присутня на всіх стадіях технологічного процесу: розробки, впровадження та експлуатації.

· Технічні засоби - засоби виробництва, на яких реалізується технологічний процес.

У технологічній системі процес виробництва повинен бути реалізований так, щоб він був керованим. Управління - це цілеспрямований вплив на параметри технологічного процесу з метою забезпечення заданої якості продукту.

Розглянемо узагальнену структуру у ручній технології управління.

Людина є керуючим елементом і впливає вручну або через механізми на виконавчий орган, пов'язаний з об'єктом управління. Технологія управління базується на досвіді людини, яка отримує інформацію від об'єкта управління і перетворює цю інформацію в керуючий вплив. Досвід - можливість якісного управління.

Із зростанням складності і розмірності об'єкта управління, зі збільшенням обсягу інформації людина втрачає здатність переробляти інформацію в оперативному режимі. Виникає додаткова функція обробки інформації. Ця функція виконується ЕОМ, що знаходиться в розпорядженні людини.

Відбувається перехід до наступного етапу технології управління - ручна технологія з обробкою даних на засобах обчислювальної техніки (ЗОТ).

У такому варіанті людина безпосередньо працює із засобами обчислювальної техніки (спочатку механічними, електромеханічними і далі ЕОМ). Інформація з об'єкта управління перетворюється у вхідну інформацію, яка передається на засоби обчислювальної техніки для обробки. Формується вихідна інформація. Маючи деяке уявлення про процес управління (концептуальна модель), людина засвоює вихідну інформацію і з її урахуванням формує керуючий вплив на виконавчий орган.

З'являється новий процес при управлінні об'єктом - обробка даних.

У розглянутих варіантах в контурі управління бере участь тільки людина. Система управління ще відсутня. Проте наявність засобів обробки даних і творчого начала в участі людини дозволяє розглядати цю модель, як початок автоматизованого управління.

Наступний етап - перехід до технології автоматизованого управління.

Автоматизоване управління застосовується на таких істотних рівнях виробництва, як технологічний та організаційно-економічний. Для технологічного рівня характерне автоматизоване керування у вигляді увімкнення технічних засобів (у тому числі ЕОМ) безпосередньо в контур управління.

Роль людини при такій структурі управління полягає в побудові концептуальної моделі процесу управління. Концептуальна модель у вигляді вхідної інформації формується людиною в якусь програму, яка завантажується в ЕОМ. На основі програми і інформації, що надходить з об'єкта управління через датчики, ЕОМ виробляє керуючу інформацію, яка управляє виконавчим органом. Виконавчий орган задає стан об'єкта управління. Одночасно ЕОМ виробляє вихідну Iвих інформацію. Вона необхідна людині для коригування (або поповнення) концептуальної моделі. При наявності математичної моделі, що адекватно описує технологічний процес, людина може бути виключений з цієї схеми управління. У такому разі процес управління буде називатися не автоматизованим, а автоматичним.

Розглянемо організаційно-економічний рівень управління, в ньому роль людини в автоматизованому управлінні зростає.

В якості об'єкта управління на організаційно-економічному рівні виступають підприємства, навіть цілі галузі. Метою може бути, наприклад, максимізація прибутку. У контурі управління бере участь тільки людина, яка опрацьовує за допомогою ЕОМ отриману з виробництва інформацію. В основі процесу управління лежить концептуальна модель, яка формується людиною у вигляді економіко-математичної моделі управління. У цій моделі формалізується критерій управління підприємства (максимум прибутку, мінімум втрат, максимум оборотності засобів і т.д.).

Таким чином, отримуємо автоматизовану систему управління, в якій важливою самостійною частиною (підсистемою) є інформаційне забезпечення. Автоматизована система управління реалізується як система обробки даних. Підсумком обробки є вихідна інформація. Людина приймає рішення з управління і видає керуючу інформацію.

Відмінність від технологічного рівня полягає насамперед у тому, що, якщо на технологічному рівні управління реалізовувалося у вигляді електричного сигналу, то на організаційно-економічному сигналом управління є інформація.

Виникає обмін інформацією, починається інформаційний процес, він здійснюється на основі документообігу.

Контур обробки інформації виділяється, він відривається від контуру управління і набуває самостійності. В окрему систему виділяється інформаційна технологія (ІТ). В ІТ предметом праці стає вхідна інформація - це комплекс вирішуваних завдань. Продуктом стає вихідна інформація, знаряддям праці - ЕОМ.

Спираючись на вищевикладене, сформулюємо цілі, методи та засоби інформаційної технології:

· Мета ІТ - якісне формування і використання інформаційного продукту в інтересах користувача.

· Методи ІТ - методи обробки даних.

· Засоби ІТ - математичні, технічні, програмні, інформаційні засоби.

Під ІТ будемо розуміти сукупність впроваджуваних у систему організаційного управління принципово нових засобів і методів обробки даних. Вони являють собою самостійні, цілісні, технологічні системи й забезпечують цілеспрямоване створення, передачу, збереження і відображення інформаційного продукту (даних, ідей і знань) з найменшими витратами і відповідно до законів того середовища, де розвивається ІТ.

Засоби і методи обробки даних можуть мати різне практичне застосування. Тому слід виділити глобальну, базову, і конкретні ІТ.

· Глобальна ІТ включає моделі, методи і засоби формування та використання інформаційного ресурсу в суспільстві (моніторинг навколишнього середовища).

· Базова ІТ орієнтується на певну область застосування (виробництво, проектування, навчання і т. д.).

· Конкретні ІТ задають обробку даних в реальних задачах користувача.

Класифікація інформаційних технологій

Інформаційна технологія являє собою процес, що складається з чітко регламентованих правил виконання операцій над інформацією, що циркулює в інформаційній системі, і залежить від багатьох факторів, які систематизуються за наступними класифікаційними ознаками:

· Ступінь централізації технологічного процесу;

· Тип предметної області;

· Ступінь охоплення завдань управління;

· Клас реалізованих технологічних операцій;

· Тип користувальницького інтерфейсу;

· Спосіб побудови мережі.

За ступенем централізації технологічного процесу ІТ в системах управління ділять на централізовані, децентралізовані та комбіновані технології:

Централізовані технології характеризуються тим, що обробка інформації та вирішення основних функціональних завдань економічного об'єкта виробляються в центрі обробки ІТ - центральному сервері, організованої на підприємстві обчислювальної мережі або в галузевому або територіальному інформаційно-обчислювальному центрі.

Децентралізовані технології грунтуються на локальному застосуванні засобів обчислювальної техніки, встановлених на робочих місцях користувачів для вирішення конкретного завдання фахівця. Децентралізовані технології не мають централізованого автоматизованого сховища даних, але забезпечують користувачів засобами комунікації для обміну даними між вузлами мережі.

Комбіновані технології характеризуються інтеграцією процесів вирішення функціональних завдань на місцях з використанням спільних баз даних і концентрацією всієї інформації системи в автоматизованому банку даних.

Тип предметної області виділяє функціональні класи задач відповідних підприємств і організацій, вирішення яких здійснюється з використанням сучасної автоматизованої інформаційної технології. До них належать завдання бухгалтерського обліку та аудиту, банківської сфери, страхової та податкової діяльності та ін

За рівнем охоплення автоматизованої інформаційної технологією завдань управління виділяють автоматизовану обробку інформації на базі використання засобів обчислювальної техніки, автоматизацію функцій управління, інформаційну технологію підтримки прийняття рішень, які передбачають використання економіко-математичних методів, моделей та спеціалізованих пакетів прикладних програм для аналітичної роботи і формування прогнозів, складання бізнес-планів, обгрунтованих оцінок і висновків по досліджуваних процесів. До даної класифікаційної групи належать також організація електронного офісу як програмно-апаратного, комплексу для автоматизації та рішення офісних завдань, а також експертна підтримка, заснована на використанні експертних систем і баз знань конкретної предметної області.

За класами реалізованих технологічних операцій ІТ розглядаються відповідно до рішення завдань прикладного характеру і наявним прикладним програмним забезпеченням, таким, як текстові та графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних, мультимедійні системи, гіпертекстові системи та ін

За типом користувальницького інтерфейсу автоматизовані інформаційні технології поділяються залежно від можливостей доступу користувача до інформаційних, обчислювальних і програмних ресурсів, яка відповідає на економічному об'єкті автоматизованої інформаційної технології. Пакетна інформаційна технологія не надає можливості користувачеві впливати на обробку даних, в той час як діалогова технологія дозволяє йому взаємодіяти з обчислювальними засобами в інтерактивному режимі, оперативно отримуючи інформацію для прийняття управлінських рішень.

Інтерфейс мережевої автоматизованої інформаційної технології надає користувачеві телекомунікаційні засоби доступу до територіально віддалених інформаційних і обчислювальних ресурсів.

Спосіб побудови мережі залежить від вимог управлінського апарату до оперативності інформаційного обміну та управління всіма структурними підрозділами фірми. Підвищення запитів до оперативності інформації в управлінні економічним об'єктом призвело до створення мережевих технологій, які розвиваються відповідно до вимогами сучасних умов функціонування організації. Це тягне за собою організацію не тільки локальних обчислювальних систем, але багаторівневих (ієрархічних) і розподілених інформаційних технологій в ІС організаційного управління. Всі вони орієнтовані на технологічну взаємодію, яке організовується за рахунок коштів передачі, обробки, накопичення, зберігання і захисту інформації.

Поняття про інформаційні системи.

Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується, як з системами збереження та видачі інформації, так і з іншої - з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю. Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки – це питання економічної необхідності. В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:

- задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);

- задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);

- задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Автоматизована інформаційна система – це взаємозв’язана сукупність даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілей організації. Сьогодні практично кожна інформаційна система використовує комп’ютерні технології, і тому надалі під інформаційними системами надалі будемо розуміти саме автоматизовані.

Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу АІС:

· засоби фіксації і збору інформації;

· засоби передачі відповідних даних та повідомлень;

· засоби збереження інформації;

· засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Різноманітність АІС постійно зростає. В залежності від функціонального призначення можна виділити такі системи: управляючі (АСУТП, АСУВ), проектуючі (САПР), наукового пошуку (АСНД, експертні системи), діагностичні, моделюючі, систем підготовки прийняття рішення (СППР), а в залежності від сфери використання – на адміністративні, економічні, виробничі, медичні, навчальні, екологічні, криміналістичні, військові та інші.

Фактори, що обумовлюють впровадження інформаційних систем.

Основними факторами, які впливають на впровадження інформаційних систем, з одної сторони є потреби організацій та користувачів, з іншої – розробка відповідних засобів для їх створення та формування. Найсуттєвіше на розвиток інформаційних систем вплинули досягнення в галузі комп’ютерної техніки та телекомунікаційних мереж.

Причини, що спонукають організації впроваджувати інформаційні системи, з одного боку обумовлюються прагненням збільшити продуктивність повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення, а з іншого боку бажанням підвищити ефективність управління діяльністю організації за рахунок прийняття оптимальних та раціональних управлінських рішень.

До основних напрямків автоматизації інформаційно-управлінської діяльності в організаційних структурах відносять:

· автоматизацію обробки документів шляхом впровадження систем для обробки тексту, автоматизацію обміну інформацією через різноманітні види комунікацій (які включають автоматизовану телефонну мережу підприємства, відеотермінальні системи, локальну комп’ютерну мережу, телекопіювальні апарати, відеоінформаційні системи);

· автоматизацію діяльності менеджерів на базі комп’ютерних систем комплексних інформаційних систем, які надають допомогу в прийнятті рішень, та електронних секретарів, що дозволяє підвищити рівень організації праці менеджерів на якісно вищий щабель.

Впровадження інформаційних систем дозволяє менеджеру отримувати оперативний доступ до довільної нагромадженої інформації з тим, щоб в подальшому ефективно її використовувати для вирішення поставлених задач (в сферах аналізу маркетингу, фінансів, тощо).

Історичні етапи розвитку інформаційних систем.

1.Початковий етап (60-ті роки). Початковий етап характерний тим, що в той час проходило нагромадження базового досвіду використання комп’ютерів, виявлення основних напрямків і їх застосування. Головна мета цього етапу полягала в зменшенні управлінського апарату і витрат на його утримання. Спочатку проводились роботи з автоматизації окремих операцій бухгалтерського обліку, фінансових розрахунків, матеріально-технічного постачання.

Інформаційні системи першого покоління виникли для автоматизації управління підприємством на базі великих ЕОМ (електронних обчислювальних машин) і централізованого оброблення інформації. Вони створювались для управління окремими підрозділами чи видами діяльності і з часом інтегрувались у комплексні автоматизовані системи. В зарубіжній літературі дані системи мають назву Data Processing System - DPS (системи електронної обробки даних). У вітчизняній - автоматизовані системи управління (АСУ) - позадачний підхід. В них для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалась математична модель. Серед відомих моделей це такі, як MRP (Material Requirements Planing - планування потреби в матеріалах), MRPH (Manufactory Resource Planing - планування ресурсів підприємства).

Для інформаційних систем першого покоління характерним є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для зв'язування між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Кожна система була націлена на конкретне застосування, і тому опис її функцій був мінімальний і призначався для спеціаліста в цій предметній галузі.

2.Етап встановлення контролю над впровадженням нової інформаційної технології (70-ті роки). Цьому етапу властиві наступні ознаки:

· пошук нових сфер застосування комп’ютерів в управлінні;

· створення організаційних систем управління технікою, виявлення її впливу на процеси управління в цілому;

· ізольованість і, як правило, несумісність окремих видів інформаційних систем організації;

· спрямованість на використання інформаційних технологій вузьким колом користувачів, як правило, керівним складом організації;

· вироблення пропозицій щодо інтеграції інформаційного забезпечення управлінського персоналу;

· створення в організаціях єдиної інформаційної служби, яка повинна підпорядковуватися віце-президенту з адміністративних питань.

Другий етап характерний розробленням програмних продуктів відповідно до концепцій MRP і MRP II:

 MRP (Material Requirements Planning) - планування потреби в матеріалах.

 MRPII (Manufactory Resource Planning) - планування ресурсів підприємства.

Однією з передумов виникнення інформаційних систем другого покоління було створення концепції комп'ютеризованого інтегрованого виробництва СІМ на початку 80-х років, яка передбачала автоматизацію інтеграції гнучкого виробництва й системи керування підприємством на основі потужних комп'ютерів.

СІМ (Computer Integrated Manufactoring) - комп'ютеризоване інтегроване виробництво, передбачає інтеграцію всіх підсистем: керування постачанням, виробництвом, транспортно-складськими системи, якістю, збутом тощо.

Розвиток автоматизованих систем управління підприємством в технологічному плані йшов шляхом від файлових систем до систем управління базами даних (СУБД), ускладнення технічних засобів і збільшення їх потужності, розширення переліку завдань, які вирішувалась.

В основі створення цих систем покладено концепцію єдиної бази даних, яку обслуговує спеціальна програма - СУБД. Проте обчислення здійснювались на єдиній апаратній платформі (одній машині).

3.Інтеграція інформаційних систем (з 80-их років). Цьому етапу притаманні наступні риси:

· пройдено технічні труднощі в галузі комп’ютерних технологій (здійснено прорив в розробці процесорів, оперативної пам’яті, розроблено нові надзвичайно ємні носії інформації) та комунікаційних засобів (розроблено коаксіальні та швидкісні волоконно-оптичні лінії та засоби супутникового зв’язку);

· впроваджуються потужні комп’ютерні мережі, які об’єднуються з інформаційними системами комунікацій: телефоном, телетайпом, радіо, телебаченням і т.д.

· з появою персонального комп’ютера акцент автоматизації переноситься на створення децентралізованих систем, в яких всі персональні комп’ютери, ЕОМ великої потужності, різнорідне технічне забезпечення та обладнання об’єднуються в локальну мережу

· реалізується вимога максимального наближення користувача до інформації, яка вимагає створення в користувача враження, що потрібна інформація знаходиться на його комп’ютері, хоча реально вона може знаходитись в окремих вузлах локальної обчислювальної мережі;

· висувається концепція “управління інформаційними ресурсами“, в якій інформація розглядається, як ще один важливий ресурс такого ж порядку, як фінанси, матеріали, обладнання і персонал;

· формується новий еталон працівників, які вже природно ставляться до застосування нових інформаційних технологій;

· проводяться спроби на єдиній технічній, організаційній, методологічній основі провести інтеграцію автоматизованих інформаційних систем;

· зростає статус інформаційних служб, які на цей час стають службами управління інформаційними ресурсами організації на чолі з віце-президентом по інформації.

Третій етап характерний розробкою програмних продуктів відповідно до концепції ERP (Enterprise Requirements Planning) - планування ресурсів підприємства та переходом на нову технічну платформу - ПК, тобто від мейнфреймів із централізованою обробкою інформації до відкритих систем з розподіленою обробкою даних і комп'ютерних мереж.

Широкого застосування набувають сучасні корпоративні інформаційні системи R/3, Вааn IV, Scala, Галактика та ін. Розвиваються клієнт-серверні, web-серверні та Інтернет-технології.

Концепція розподіленої обробки економічної інформації, що реалізована на базі сучасних ПК та локальних комп'ютерних мереж, передбачає формування автоматизованих робочих місць, які дають можливість автоматизувати громіздкі обчислювальні операції, що виконуються на робочому місці відповідним фахівцем, активно впливати на процес обробки інформації з врахуванням реальної обстановки, користуватись спільними інформативними ресурсами. Автоматизоване робоче місце забезпечує діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до централізованих баз даних.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) - програмно-технічний комплекс, призначений для автоматизації певного виду діяльності

АРМ є професійно орієнтованою інформаційно-обчислювальною системою, яка працює як автономно, так і в складі мережі. Його організовують за функціональною ознакою.

Основними функціями АРМ можуть бути:

 ввід, накопичення та зберігання даних;

 пошук даних за заданими ознаками;

 виконання прикладних програм обробки інформації;

 вивід отриманих результатів у заданому вигляді;

 контроль усіх етапів обробки інформації;

 автоматичне протоколювання робочих процесів;

 відображення інформації та результатів її обробки на моніторі.

Протягом 90-тих років XX ст. автоматизовані системи управління підприємствами розвивались у напрямку застосування систем підтримки прийняття рішень, експертних систем та систем штучного інтелекту. Набув розвитку процес впровадження комплексних рішень на основі локальних мереж, потужних СУБД, новітніх технологій проектування і розробки програмних систем. Все ширше для цілей управління підприємством застосовуються Інтернет-технології. Вже існують підприємства, діяльність яких повністю відбувається в середовищі Інтернет.

Таким чином, у вісімдесяті роки відбувся перехід від окремих управлінських інформаційних систем до створення єдиної внутрішньої системи збору, обробки, збереження і представлення інформації. Пройшла переорієнтація всієї діяльності в сфері обробки інформації на забезпечення її кінцевої мети: задоволення потреб в інформації керівництва на всіх рівнях управління. В зв’язку з цим головна увага почала приділятися точному формулюванню питань, що виникають в сфері оперативного управління, і отриманні інформації в найкоротші терміни для прийняття необхідних рішень.

Сучасний стан розвитку інформаційних систем.

Четвертий етап (початок третього тисячоліття) характерний глобальною комп'ютеризацією суспільства. Основу структури корпоративних інформаційних технологій визначає методологія CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) - планування ресурсів, що синхронізоване з покупцем. Відображає весь цикл виробництва - від проектування і взаємодії із замовниками до подальшого сервісного обслуговування.

Сучасний стан розвитку інформаційних технологій характеризується переходом на використання Internet/Intranet-технологій.

Особливості інформаційних систем четвертого покоління полягають в:

 максимальному використанні потенціалу ПК і середовища розподіленої обробки даних;

 модульній побудові системи (поєднання різних типів архітектурних рішень у межах одного комплексу);

 економії ресурсів системи за рахунок централізації зберігання та обробки даних на вищих рівнях системи;

 наявність ефективних централізованих засобів мережевого системного адміністрування.

На кожному етапі розвитку інформаційні системи нового покоління не заважали розвитку попередніх, а просто розширяли діапазон їх застосування. В деяких сучасних гібридних системах присутні елементи всіх поколінь ІС.

У сучасних умовах характерним є застосування високоефективних внутрішньофірмових систем інформації, що грунтуються на використанні найновіших інформаційних технологій, зокрема єдиної локальної комп’ютерної мережі. Управлінська внутрішня інформаційна система представляє собою сукупність інформаційних процесів для задоволення потреб в інформації на різних рівнях прийняття рішень. Інформаційна система включає компоненти обробки інформації, внутрішні і зовнішні канали передачі.

Інформація, особливо її автоматизована обробка, надалі залишається важливим фактором підвищення ефективності діяльності будь-якої організації. Важливу роль у використанні інформації відіграють способи її реєстрації, обробки, нагромадження і передачі; систематизоване збереження інформації і її видача в потрібній формі та формування на її основі нової числової, графічної та іншої інформації.

В сучасних умовах у великих організаціях створені і ефективно діють інформаційні системи, які обслуговують процес підготовки і прийняття управлінських рішень і вирішують наступні задачі: обробку даних, обробку інформації, реалізацію інтелектуальної діяльності з метою створення інформації. Управлінські інформаційні системи послідовно реалізують принципи єдності виробничого процесу та інформаційного процесу супроводу через застосування технічних засобів збору, нагромадження, обробки і передачі інформації в поєднанні з використанням аналітичних методів математичної статистики і моделей прогнозно-аналітичних розрахунків та інших необхідних прикладних засобів. У виробничо-господарській структурі підприємства забезпечується узагальнення інформації “знизу - вверх”, конкретизація інформації “зверху - вниз”, а також уніфікується інформаційний процес, спрямований на отримання науково-технічної, планової, контрольної, облікової і аналітичної інформації.

Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної структури і сумісності інформаційних систем, які дозволяють усунути дублювання і забезпечують багатократне використання інформації, встановлюють визначені інтеграційні зв’язки, обмежують кількість показників, зменшують обсяг інформаційних потоків, підвищують рівень використання інформації. Сучасна АІС повинна підтримувати функції надання інформації (наприклад, потрібної користувачам для вирішення науково-виробничих задач) та створення найзручніших умов для її поширення (наприклад, проведення адміністративно-організаційних, науково-дослідних і виробничих заходів, які забезпечують її ефективне розповсюдження).

Сучасна інформаційна система у кожній сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення таких завдань:

1) прямий, своєчасний доступ до інформаційного продукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі);

2) ефективну координацію внутрішньої діяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень;

3) ефективнішу взаємодію із суміжниками по технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;

4) виділення необхідного часу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, як аналіз та прийняття рішень за рахунок зменшення часу на здійснення малопродуктивної діяльності;

5) використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом.