Підстави для відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство:

• боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

• подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

• стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

• якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене Законом;

• вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.

Підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство:

• заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

• у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, передбачені Законом;

• не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

• заявник не дотримав трьохмісячного строку, встановленого Законом;

• з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Якщо немає підстав для відмови у прийнятті заяви або для її повернення, суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі, яка надсилається боржникові, кредиторам та державному органу з питань банкрутства. У статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказується, що справи про банкрутство гірничих підприємств (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, яким надається державна підтримка, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше, ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій).

В ухвалі вказується: про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на 30-й день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачене Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В ухвалі суд може також зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі та не є підставою для його припинення.

На цій стадії провадження найбільш доцільно вжити заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів (ст.67 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнаннй його банкрутом”). Заходи можуть бути вжиті на будь-якій стадії провадження у справі.

У процедурі банкрутства можуть бути застосовані, зокрема, такі заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів, як:

• накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать боржникові, а також іншим особам, які відповідно до актів законодавства або установчих документів боржника відповідають за його зобов'язаннями;

• заборона боржникові вчиняти певні дії, наприклад, щодо відчуження у будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;

• заборона власникові майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи-боржника;

• зупинення стягнення, зверненого на майнові активи боржника на підставі виконавчого або іншого документа, за яким списання здійснюється у безспірному порядку.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство.

Протягом дії мораторію:

• забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

• не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань, щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Мораторій не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагородиДія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону України “про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Мораторій припиняється у зв’язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердженням господарським судом мирової угоди, а також з дня припинення провадження у справі про банкрутство.