3. Стадії провадження у справах про банкрутство

Справи про банкрутство розглядаються в Україні місцевими господарськими судами (господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя).

Провадження у справах про банкрутство може проходити такі стадії:

1. порушення провадження у справі;

2. підготовче засідання господарського суду;

3. виявлення кредиторів та інвесторів;

4. попереднє засідання господарського суду;

5. визнання боржника банкрутом та оголошення про банкрутство;

6. припинення провадження у справі про банкрутство.

1) Порушення провадження у справі

Підстава про порушення справи про банкрутство – письмова заява про порушення справи про банкрутство, яка подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника.

З такою заявою можуть звернутися:

1. Кредитор (кредитори), якщо:

а) їх вимоги до боржника є безспірними:

• вимоги кредиторів, визнані боржником (ст. 7, 8 Господарського процесуального кодексу України),

• інші вимоги, підтверджені виконавчими документами чи документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється примусове стягнення коштів з рахунків боржника;

б) розмір безспірних вимог становить не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

в) боржник протягом трьох місяців не задовольнив безспірні вимоги кредитора (кредиторів). Щодо селянського (фермерського) господарства – протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Заяви кредиторів оплачуються державним митом у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”).

Кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, можуть звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартості предмету застави недостатньо для повного задоволення вимоги.

2. Боржник з власної ініціативи зобов’язаний звернутися до господарського суду в місячний строк з моменту виникнення таких обставин,:

а) задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань в повному обсязі перед іншими кредиторами;

б) орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

в) при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

г) в інших випадках, передбачених Законом.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

3. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися до господарського суду з такою заявою, якщо прийнято рішення про добровільну ліквідацію, але вартості майна боржника-юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Якщо прийнято рішення про ліквідацію, а ліквідаційна комісія не створена, то таку заяву повинен подати власник майна (уповноважений орган) – стаття 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

4. Прокурор.

Не пізніше 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд повинен вирішити питання про порушення провадження у справі.