Питання до самоконтролю:

1. Що являє собою господарський договір?

2. Як можна класифікувати договори?

3. Якими є підстави укладення договору?

4. Що таке зміст договору?

5. Яке значення мають істотні умови договору?

6. В якій формі повинні укладатися договори? Які правові наслідки недотримання форми угоди?

7. Назвіть стадії укладення договорів і дайте їх характеристику.

8. Які є підстави для зміни або розірвання договору?

9. Які підстави для звільнення від господарсько-правової відповідальності передбачені Господарським кодексом України?

10. Які види санкцій передбачені Господарським кодексом України?

Нормативно-правові джерела, література:

1. Господарський кодекс України.

2. Закон України від 02.10.1992р. № 2654-XII  "Про заставу".

3. Закон України від 22.11.1996р. №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.1997р. №1448 "Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна".

5. Наказ Міністерства юстиції України від 26.02.1999р. №13/5 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації застав рухомого майна в Державному реєстрі застав рухомого майна".

6. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу".

7. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293  «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань».

8. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду від 06.10.1994р. № 02-5/706  « Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів».

9. Брагинский М.И., Витрянский С.Л. Договорное право. Общие положения. – М.: Статут, 2000.

10. Гриджук Д, Олійник В. Забезпечення кредитних зобов’язань у дільності банків. – К.: Істина, 2001.

11. Словарь гражданского права. – М.: ИНФРА, 1997.

12. Луць В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юринком Интер, 1999.

13. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.

14. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002.

15. Дашков М.І., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладання до виконання. – К., Вища школа, 1996.

16. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право. Навчальний посібник. – К.: Істина, 2001 р.

Тема Правове регулювання банкрутства

1. Поняття неплатоспроможності та банкрутства

Виникнення банкрутства як правого інституту пов’язане з розвитком підприємництва та вільної конкуренції, за умов існування яких суб’єкт підприємницької діяльності повинен нести всі ризики, що випливають з цієї діяльності.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розрізняє два види складного фінансового становища суб‘єкта підприємництва: неплатоспроможність і банкрутство.

Неплатоспроможність – це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати (трьох місяців) грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. У статті 209 Господарського кодексу України щодо цього інституту використовується термін “неспроможність”.

Грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (штраф, пеня), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, зобов’язання по виплаті авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникають з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом

Особа не може бути визнана банкрутом, якщо здатна сплатити основний борг, але не здатна – недоїмку, а також виконати інші зобов’язання. Недоліком є відсутність процедури погашення такої заборгованості, якщо її не вдалося стягнути у позовному порядку. Крім того, не сприяє відновленню діяльності боржника включення до складу грошових зобов’язань штрафів і пені за порушення податкового законодавства (на відміну від Росії). Тобто відновлення платоспроможності відбувається за рахунок кредиторів, за виключенням держави.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ознаки банкрутства:

• банкрутство можливе лише у сфері підприємницької діяльності (виключення – споживчі товариства, благодійні та інші фонди, казенні підприємства);

• існує неспроможність відновлення платоспроможності інакше як через застосування ліквідаційних процедур;

• юридичний факт банкрутства повинен бути визнаний господарським судом (на відміну від фактичного стану неплатоспроможності).