5. Україна як суб’єкт міжнародного транспортного права. Правонаступництво України з питань транспорту в зв’язку з припиненням існування срср

У будь-якій державі більшість норм міжнародного договору застосовують до правовідносин унаслідок трансформації, тобто перетворення їх у норми внутрішньодержавного права. Форми здійснення трансформації передбачаються національним законодавством держав. До них належать, зокрема, ратифікація, прийняття актів про застосування міжнародного договору, видання іншого національного нормативного акта.

У законодавстві України визначено принципи та правила дії міжнародних угод з її участю, чисельність яких щороку зростає. Значна їх частина стосується питань, що становлять предмет міжнародного транспортного права. У цьому зв'язку актуальним є положення Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р, яким вказано на застосування у нашій державі норм міжнародного права, що визнані нею (розділ IV). Це означає й застосування норм міжнародних угод.

Відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р на території нашоі держави діють акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України (ст. 3). Наша держава підтвердила свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними УРСР до "проголошення незалежності України (ст. 6). Вона стала також правонаступницею прав та обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (ст. 7). Отже, з питань міжнародного транспортного права діючими є певні міжнародні угоди, укладені свого часу СРСР та визнані у відповідній формі Україною. Вони будуть чинними, зокрема, до прийняття нових міжнародних угод із тих же питань.

Підтвердженням цього є, наприклад, приєднання до Конвенцї про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956р. Україна приєдналася до Конвенції згідно з Законом України від 18 серпня «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» 2006 р. № 57-V. Хоча Конвенція застосовувалася і раніше. При цьому вказувалося, що ця Конвенція є чинною для України на підставі того, що СРСР приєднався до Конвенції 1 серпня 1983 р., а відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР.

Серед джерел транспортного права чинне місце посідають комплексні нормативні акти колишнього Союзу РСР, як на­приклад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969р. №401.

6. Міжнародна діяльність Міністерства інфрастркуктури України

Міністерство інфраструктури України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У міжнародних відносинах Мінтрансзв’язку виконує функції Морської адміністрації, Авіаційної адміністрації і Адміністрації зв’язку і радіочастот України. Міністерство здійснює заходи щодо реалізації напрямів співпраці України з Європейським Союзом. У рамках своїх повноважень забезпечує виконання Українською стороною зобов’язань відповідно до Угоди про партнерство і співпрацю між Україною і ЄС, адаптацію законодавства України з питань функціонування транспортного комплексу і сфери зв’язку, комунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України до законодавства Європейського Союзу і євроатлантичних структур.

Серед найголовніших питань, які розвязуються Мінтрансом у напрямку міжнародної діяльності виокремлюються питання європейської та євроатлантичної інтеграції, міжнародних організацій та питання про двостороннє співробітництво.

Серед питань щодо двостороннього співробітництва найприоритетнішими є питання про парнерство України з ЄС і НАТО.

Протягом 1998 - 2008 - відносини між Україною та ЄС регулюються Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС).

Відповідно до положень УПС утворено декілька двосторонніх органів з питань співробітництва між Україною та ЄС, а саме:

- Раду з питань співробітництва, яка стежить за виконанням УПС

- Комітет з питань співробітництва, який допомагає Раді у виконанні нею своїх обов’язків

- Підкомітети, на яких розглядаються актуальні питання співробітництва між сторонами у відповідних галузях.

Серед основних напрямків співробітництва Міністерства транспортута зв’язку України з НАТО слід виділити співробітництво в галузі цивільно-військової координації, яке передбачає співпрацю у використанні повітряного простору та організації повітряного руху, що здійснюється відповідно до Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору, підписаної 9 липня 1997 року в Мадриді. Співробітництво з НАТО в цій сфері має на меті:

- досягнення взаємосумісності між підрозділами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та держав-членів НАТО, а також держав-партнерів, для забезпечення належного виконання спільних завдань;

- використання досвіду та допомоги країн-членів НАТО та країн-партнерів для вдосконалення об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху, підготовка її персоналу до тісної взаємодії з НАТО під час проведення миротворчих та пошуково-рятувальних операцій.

У Мадриді (Іспанія), 9 липня 1997 р. було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, у якій вирішуються проблеми розбудови розширених та поглиблених відносинміж Україною та НАТО, були створені сфери консультацій та співробітництва та виокремлені чіткі принципи подальшого розвитку відносин.