Тема 6. Плати розширення та оперативна пам’ять
Блоки розширення комп’ютера: типи, основні характеристики, методи вибору, встановлення.
Для управління такими зовнішніми пристроями, як відеосистема, звукові пристрої і пристрої для зв'язку з віддаленими комп'ютерами, використовуються контроллери, що встановлюються в слоти розширення. Їх називають платами або картами розширення.
Необхідно відразу відмітити, що подібні контроллери конструктивно можуть бути виконані не лише у вигляді карт або плат розширення, але і бути вбудованими в материнські плати або виготовленими у вигляді окремих зовнішніх пристроїв. Прикладами можуть служити інтегровані материнські плати із вбудованими видео-, аудио- або мережевими картами. Подібні конфігурації часто використовуються в бюджетних варіантах комп'ютерів.
З появою високошвидкісних шин введення-виведення стають популярними зовнішні пристрої, що підключаються через інтерфейси USB і Fire Wire. Наприклад, для організації зв'язку з іншими комп'ютерами, залежно від переваг, можна, використовувати як зовнішні, так і внутрішні модеми.
Відеокарти
Відеокарта - пристрій персонального комп'ютера, призначений для прийому інформації від процесора, обробки її і управління виведенням зображення на екран відеомонітора. Тобто, по суті, відеокарта є контроллером монітора. Відеокарта встановлюється в один із слотів материнської плати, як правило, PCI Express або AGP. У загальній продуктивності комп'ютера при обробці мультимедійних застосувань роль відеокарти є важливою. В цілому якість тривимірних зображень визначається продуктивність відеокарти і центрального процесора, використовуваним набором драйверів.
Сучасні монітори підтримують декілька режимів відображення - відеорежимів. Зображення, що відображується на екрані, складається з масиву точок званих пікселами. Пиксел- елементарна точка зображення. Режим характеризується роздільною здатністю екрану або кількістю відтворних пікселів. Кожному пікселу екрану відповідає певна кількість байт пам'яті на відеокарті, тобто зображенню, що виводиться на екран, відповідає ділянка відеопам'яті. Дозвіл відеосистеми описується кількістю пікселів в рядку і кількістю рядків на екрані. Приміром, 800 пікселів в рядку при кількості рядків 600 позначається 800x600. Відповідно до використовуваного стандарту монітори і відеокарти підтримують наступні режими відображення 800x600, 1024x768, 1152x864, 1280x1024, 1600x1200 і вищі.
Принцип роботи відеокарти можна представити таким чином. Центральний процесор комп'ютера формує зображення (кадр) у вигляді масиву даних, записуваних у відеопам'ять і безпосередньо в частину пам'яті, звану кадровим буфером. Після цього процесор відеокарти послідовно, біт за бітом, рядок за рядком, прочитує вміст кадрового буфера і формує вихідний сигнал, який разом з сигналами синхронізації передається на монітор. Сканування відеопам'яті здійснюється синхронно з переміщенням променя по екрану монітора або розгорткою.
Кількість відображених рядків в секунду називається рядковою частотою розгортки. А частота, з якою змінюються кадри зображення, називається кадровою частотою розгортки. Кадрова частота монітора не має бути нижче 60 Гц, інакше зображення на екрані монітора матиме ефект мерехтіння. Вихідний сигнал для моніторів на електронно-променевих трубках і композитного відеовиходу повинен мати аналоговий вигляд.
Якість картинки на екрані залежить від кількості відтворних пікселів, тобто від роздільної здатності і від кількості відтворних кольорів. Для відображення кожного піксела використовуються три основні кольори - червоний, синій і зелений. Кількість біт, що відводиться в пам'яті для кодуваннякожного піксела, визначає можливу кількість відтворних на екрані кольорів. При використанні для кодування кожного піксела 16 біт (розрядів) в пам'яті кількість кольорів, що відображуються на екрані, - 65 536 (High Color), 24 розрядів - 16,7 млн., 32 розрядів - 430 млн. (True Color).